16:30 13.05.2011 | Все новости раздела "Народная партия"
Виступ народного депутата України С.Р.Гриневецького на парламентських слуханнях "Про стан і перспективи розвитку економічних відносин з ЄС (зона вільної торгівлі) та Митним союзом" (м. Київ, 11 травня 2011 р.)
Шановний головуючий, шановні учасники парламентських слухань!
Перш за все я хотів би привітати всіх нас зі значною подією в житті нашої держави: сьогодні вперше Україна очолила Комітет міністрів Ради Європи. І гадаю, що актуальність розгляду питання про стан та перспективи економічних відносин з Європейським Союзом та Митним союзом, окрім того, що вона зумовлена значним суспільно-політичним резонансом, набирає зовсім іншого виміру.
Дійсно, 1 липня виповнюється рік, як у цій залі був ухвалений Закон «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», що дозволило нам вийти з того стану напівлегітимності, який панував у державі, створити правову основу для прийняття ключових рішень, у тому числі, у сфері зовнішньої політики.
Хотів би нагадати основні засади нашої зовнішньої політики, закріплені у статті 11-й Закону:
По-перше, дотримання Україною політики позаблоковості, що означає її неучасть у військово-політичних союзах.
По-друге, забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі.
По-третє, підтримка розвитку торговельно-економічного, науково-технічного та інвестиційного співробітництва України з іноземними державами на засадах взаємної вигоди.
Саме питання вигоди має лежати і в основі відносин нашої держави з тим чи іншим економічним союзом. На жаль, при дискусії щодо Зони вільної торгівлі з Європейським Союзом або вступу до Митного Союзу політичні аргументи переважають над економічними розрахунками.
Причини нашої невпевненості – у відсутності зрозумілої та легітимної стратегії розвитку держави та її поведінки на міжнародній арені. Поки що зовнішня політика країни підпорядкована вирішенню тактичних питань сьогодення, внаслідок чого складається враження, що кожного разу ми прокладаємо зовнішньополітичний курс на чистому аркуші, не маючи орієнтирів і досвіду.
Це викликано тим, що ми досі не відповіли на ключове конституційне питання – яку державу ми прагнемо збудувати, який буде її устрій, форма правління, політичний режим.
У нас на сьогодні є значна договірна база із країнами, що входять до Митного Союзу, безліч протоколів про наміри та угод з Росією, у тому числі так званий «Великий договір». Вважаю, що, перш ніж обговорювати питання про нові угоди, ми маємо провести ревізію чинних, з’ясувати, чи працюють вони, а якщо ні – то чому.
6 липня минулого року Верховна Рада ухвалила Постанову «Без’ядерному статусу України – реальні гарантії», в якій ми звертаємося до законодавчих органів країн, що підписали Будапештський меморандум від 5 грудня 1994 року із закликом укласти нові угоди з Україною. Тому варто активізувати переговорний процес щодо укладання цих угод, які б давали нашій державі гарантії від будь-яких форм тиску, у першу чергу, економічного.
Подальший розвиток відносин як із Європейським Союзом, так і з Митним Союзом багато в чому залежить від успіху внутрішніх реформ. Неефективний державний механізм, зарегульованість економічних відносин та пов’язана із цим корупція, заплутана податкова система, низька спроможність захистити свої інтереси в суді здатні звести нанівець усі переваги, які можуть дати чи то Зона вільної торгівлі, чи то Митний Союз. Не вирішено ключове питання грошових відносин. Доки будемо кредитувати і підтримувати імпорт, доти будемо продукувати бідність та відсталість.
Звідки чекати порятунку чи допомоги, коли ми самі на найкращих у світі чорноземах збираємо 25 центнерів врожаю з гектара? Про який ефективний ринок ми можемо говорити?
Нам наводять різноманітні розрахунки майбутніх прибутків або втрачених вигод. Але жодна зі сторін не враховує прибутків, які може отримати Україна внаслідок покращення ділового клімату, який формується з суто внутрішніх причин. Адже створення Митного Союзу не позбавило Росію проблеми значного відтоку капіталу з російської економіки.
Один із аргументів на користь Митного Союзу – здешевлення енергоносіїв. Ми розуміємо важливість цього питання, особливо в умовах рецесії. Разом з тим, слід подивитись на нього з позицій економічної модернізації. Свого часу дешеві енергоносії не тільки дозволили відродити національну промисловість, а й водночас відіграли і негативну роль, сприяючи консервації технологічного відставання та неефективного житлово-комунального господарства. І під час кризи ми пережили жорстоку ломку від тривалого сидіння на газовій голці.
Підсумовуючи сказане, хотів би зробити акцент на необхідності прискіпливого вивчення всіх «за» і «проти». Україна вже має негативний досвід поспішних рішень при вступі до Світової організації торгівлі. Нам не слід повторювати помилки. І найголовніше – наше рішення має бути легітимним, базуватися на нормах Конституції та визначених законом основних засадах зовнішньої політики. І врешті-решт, треба навчитись відстоювати свої національні інтереси, як це роблять інші.
Обсудить новость на Форуме