03:30 21.04.2010 | Все новости раздела "Народная партия"
Валерій Пономаренко: «Головна проблема нашої освіти – це фінансування»
Стан української освіти сьогодні є однією з найбільш болючих і резонансних тем – її з запалом обговорюють як можновладці, так і прості українці. В гамірному хорі різних думок, що висловлюються з цього приводу, не завжди чути голос тих, кого слід було б вислухати в першу чергу – людей, які працюють в галузі освіти і бачать її стан «зсередини». Розмовою з Валерієм Миколайовичем Пономаренком, депутатом Київради від Блоку Литвина, головою Комісії з питань освіти і науки Київської міської ради, ми розпочинаємо серію інтерв’ю, присвячених проблемам української освіти.
- Якими, на вашу думку, є головні причини існуючих проблем в освітній галузі?
- На мою думку, корінь багатьох проблем в освіті міста Києва – перебої з фінансуванням через економічну кризу і ще й досі не прийнятий міський бюджет. Причини вагомі, але на освіті економити не можна. Нині наша комісія займається розглядом і вирішенням найгостріших питань в очікуванні прийняття міського бюджету – потім ми вже бачитимемо, які кошти нам виділяють і будемо працювати виходячи з цього.
- Яким саме питанням нині приділяє увагу комісія в першу чергу?
- Перше питання – це заробітна плата вчителів. Поки що ця проблема більш-менш вирішувалася завдяки тому, що районні управління освіти м. Києва, на утриманні яких перебувають школи, брали позику в держказначействі. Завдяки зусиллям комісії на цей рік була збережена 20-відсоткова надбавка до заробітної платні педагогам і 50-відсоткова директорам шкіл за рахунок бюджету м. Києва, але з лютого вже почалися перебої з виплатою цих надбавок. Тому ми практично на кожному засіданні постійної комісії з питань освіти й науки розглядаємо питання заробітної плати і намагаємося його вирішити навіть в умовах неприйнятого бюджету.
Друге питання, яке потребує постійної уваги, – стан виконання централізованих програм, що фінансувалися за рахунок міського бюджету (заміна вікон у всіх школах на металопластикові, ремонт дахів, ремонт харчоблоків, обладнання на сучасному рівні спеціалізованих кабінетів). Цього року всі ці програми не фінансуються і практично зупинилися, а як ми можемо вимагати якісної освіти, якщо не можемо забезпечити методичне обладнання? Найближчим часом головне управління з питань освіти і науки КМДА надасть звіт з виконання муніціпальної програми «Освіта» – з’ясуємо, що вже виконано, що залишилось, і що потрібно зробити, аби ця програма зрушила з місця.
- А який стан справ із плановими ремонтами у школах?
- Стан справ тут поганий. У Києві близько 15 шкіл є напіваварійними. Їх не називають аварійними тільки тому, що аварійні школи треба закривати. В цих школах практично неможливо зберігати тепло, там течуть дахи, часто трапляються аварії на комунікаціях. Цим будівлям вже по 30-50 років. У нас є програма їх ремонту, але немає фінансування – відповідно, роботи не здійснюють, а ситуація з часом погіршується.
Утім, проблема полягає не тільки в затримках фінансування та його недостатності, а й у нераціональному використанні коштів. Грошима, які сьогодні виділяються на школи з районних бюджетів, розпоряджається не шкільна адміністрація, а районні управління освіти. Причому тендери на здійснення ремонтних робіт і закупівлю матеріалів приводяться непрозоро, закрито і без участі директорів шкіл. Тобто директор не знає, що саме і в якій кількості йому виділять. Минулого року я особисто письмово звертався до міського і районних управлінь освіти, аби бути присутнім під час процедури проведення цих тендерів, але мені не дали такої можливості.
- Через відсутність бюджетного фінансування ремонти шкіл сьогодні здійснюються переважно коштом батьків...
- І не тільки ремонти. Нині майже в кожній школі діє система «добровільних внесків» - іншими словами, поборів. Зрозуміло, що потрібно робити ремонт чи купувати шкільні меблі та додаткові підручники, і в умовах відсутності бюджетного фінансування це лягає на плечі батьків. Але проблема полягає в тому, що це явище вже стало масовим, але в ньому немає ні системності, ні підходу, ні прозорості. Директори шкіл вимагають від батьків вносити кошти, створюють певні труднощі при вступі до школи, які можна вирішити за допомогою «благодійного внеску». Як правило, побори здійснюються від імені ініціативної групи батьків, але керує ними шкільна адміністрація. І в деяких школах ці внески вже виросли до таких сум, що вже непосильні для батьків – від 300 до кількох тисяч доларів, а батьки бояться про це публічно заявляти, аби це не зашкодило їхнім дітям. До нас надходить багато скарг від батьків, і наша комісія вже займається цієї проблемою – я особисто зачитаю на сесії Київради офіційний запит з цього питання і звернусь до головного управління освіти міськдержадміністрації та до районних управлінь освіти м. Києва. Якщо вони на це не відреагують – зроблю запит до прокуратури. Нехай правоохоронні органи розбираються, що це за фонди створюються і що за кошти в конвертах ходять без оподаткування, без прозорості, без публічності. Увпевнений, що там є багато порушень.
- Окрім ремонтів, школам у нинішній час потрібна й охорона...
- Так, питання охорони шкіл стоїть надзвичайно гостро – зараз кожна школа забезпечує (чи не забезпечує) її на свій розсуд. На мою думку, вирішувати цю проблему повинно місто – систематизовано, централізовано і однаково для всіх шкіл.Окрім охорони, в багатьох школах не вистачає медпрацівників, хоча майже усюди є обладнані медичні кабінети.
Також до нашої комісії постійно надходять ініціативи і пропозиції від українських виробників і постачальників шкільного обладнання, яке сьогодні практично не купується, хоча воно може скласти гідну конкуренцію імпортній продукції. Ми, звісно, рекомендуємо головному управлінню освіти КМДА звернути на це увагу, але поки що нічого в цьому напрямку не робиться.
- Як ви оцінюєте становище дошкільної освіти в Києві?
- На жаль, в цій галузі проблем також вистачає. За часів минулої влади майже 120 дитячих садочків було продано, приватизовано, перепрофільовано – тобто вони зникли як дошкільні навчальні заклади. В останні кілька років народжуваність зросла і проблема загострилася – людям просто немає куди дівати дітей, садочки переповнені. Нам потрібно, як мінімум, по одному дитсадочку (краще по два, але це малореально) побудувати в кожному з густозаселених спальних районів. На жаль, будівництво нових садочків зараз майже зупинилося через відсутність фінансування. Приватні заклади проблему не вирішують –– ціни там досить високі, і не всі батьки можуть собі дозволити віддати туди дитину. Ми сприяємо приватним дитсадкам у плані зменшення плати за землю, за комунальні послуги (тому що їм ставлять тарифи як комерційним організаціям), аби вони могли зменшити платню, яку вносять батьки.
Крім того, в галузі дошкільної освіти гостро стоїть проблема браку кваліфікованих кадрів – на посаду вихователя в дитсадку нині бажаючих небагато. Випускники ВНЗ за даною спеціальністю працювати не прагнуть, шукають більш високооплачувану роботу. І це не дивно – у педагога-початківця заробітна плата 1500 грн, у досвідченого педагога з додатковим навантаженням – 3000 грн, але цього абсолютно недостатньо. На цю проблему необхідно звернути увагу на загальнодержавному рівні. Нині триває активна дискусія щодо надання статусу держслужбовця лікарям і педагогам – якщо цей законопроект буде прийнятий, то їхня заробітна платня значно збільшиться.
- Що б ви запропонували для удосконалення системи фінансування освіти?
- Європейський досвід показав, що найуспішніше кошти на освіту використовуються тоді, коли вони закріплені за дитиною. Тобто на навчання однієї дитини виділяється певна сумма з бюджету. Дитина пішла в школу – ці кошти направляються за нею в цю школу, перейшла в іншу – відповідно, кошти почали находити туди. Таким чином, кожна школа отримує фінансування відповідно до тієї кількості дітей, які в ній навчаються. Така система дає змогу зробити прозорим шкілький бюджет і сприяє появі здорової конкуренції між школами, а також робить доступнішим навчання у приватних освітніх закладах – адже принаймні частину вартості навчання оплачуватиме держава. Усі ці фактори значно підвищують якість освіти, і ми зараз активно працюємо над тим, щоб такий законопроект був прийнятий.
Щоправда для нормальної роботи такої схеми потрібно, аби школи самі могли розпоряджатися коштами, які вони отримують, а для цього вони повинні бути юридичними особами, мати свої рахунки в держказначействі. Нині ми проводимо експеримент з надання такої фінансової самостійності окремим школам – сподіваюмося, його результати будуть вдалими і ми зможемо в подальшому вдосконалити систему фінансування освіти а, отже, й підвищити її якість.
Прес-служба Київської міської організації
Народної Партії
Обсудить новость на Форуме