16:00 18.02.2014 | Все новости раздела "Народная партия"
Він з нами і нині
Найперше зазначу, що Володимир Лукич Лук’янець був помітною постаттю і серед господарників, і серед управлінців та й політиків. Вирізнявся тим, що не ховав голову у пісок, був відкритим, щирим, мав своє бачення і свою позицію щодо процесів, що відбувались на всіх етапах становлення української державності, подій в області. Його не потрібно було вмовляти зустрітись з пресою, до журналістів зі своїми думками ішов сам, бо хотів, щоб його розуміли люди.
Пригадую, як з кінця 1999 року ми спільно працювали над проведенням так званої аграрної реформи. Не з усім був згоден Володимир Лукич у президентському указі про ліквідацію колгоспів. Але передачу землі селянам вітав, бо добре знав, що то єдиний їхній порятунок. А ще він не міг допустити, щоб черкаські чорноземи заростали бур’янами, приходили в запустіння. Тому й підтримував нові форми організації виробництва, на базі рідного Бакаєвого показав приклад як можна ефективно використовувати приватизовані наділи, не губити тваринництво, соціальну сферу села.
Особисто з Володимиром Лукичем був знайомий ще в роки навчання в Уманському сільгоспінституті, підтримували контакти. Потім наші шляхи зійшлися, коли його обрали першим секретарем Христинівського райкому партії, а я працював у сільгоспвідділі обкому. Вдячний Володимиру Лукичу за допомогу у період становлення «Маїсу». Його поради були завжди слушними. Так наша співпраця переросла у дружбу, та й жили ми по-сусідськи, в одному будинку.
Він був великий людинолюб. Не раз був свідком і добре знаю, що Володимир Лукич не відмовив нікому з тих, хто просив у нього допомоги у критичні хвилини. А ще переймався потребами шкіл, дитячих садків, лікарень, амбулаторій, ФАПів, відгукувався на звернення релігійних общин. ЯК депутата обласної ради, у нього боліло серце за всю Черкащину, історію якої він добре знав і любив.
За своїм інтелектом, діловими і моральними якостями – це була та світла людина, з якою завжди цікаво і корисно спілкувалось. Він дуже багато читав, особливо історичні романи. Глибоко знав історію, традиції народу України.
Мені і зараз видається, що Володимир Лукич не пішов у лоно вічності, що він тут ось, поміж нас.
Сергій Терещук
Обсудить новость на Форуме