16:02 28.01.2014 | Все новости раздела "Народная партия"
Він повернувся, щоб з нами творити Україну
У січні в Черкасах відзначили 79 іменини тепер уже визнаного Україною і світом, завжди молодого поета Василя Симоненка. Його мама уточнювала, що народився він 7 січня, але ж то було Різдво і чиновники не захотіли записувати його цим днем.
У вищі світи він пішов у 28 років. Та йому вистачило земного часу, щоб сказати людям те одвічне, що завжди живе у їхніх душах, спонукати їх замислитись над своєю долею, правдою і кривдою, а ще виплеснути стільки любові і ніжності до українців і України, що їх вистачить багатьом поколінням ще й в майбутньому. Якраз про це говорив з присутніми у залі з екрана живий Симоненко, проймали трепетом його поезії і пісні, покладені на них.
Офіційна частина вечора дещо притлумила високі почуття. Літературна премія імені Василя Симоненка вручається претендентам з 1986 року. Лауреатів уже 24. За конкурсними підсумками 2013 року (претендентів було 13 із Черкащини і Білої Церкви) їхня когорта поповнилась ще трьома переможцями. Серед номінованих прозаїк Юрій Тупицький, журналіст і романіст Олександр Климчук, поетеса Олена Жілізняк. Їх тепло вітали заступник голови обласної держадміністрації Тетяна Прітченко, виконуючий обов’язки міського голови Віктор Білоусов, представники творчих спілок і громадських організацій. Було багато квітів, музики і добрих слів.
Але водночас десь в глибині невтішної свідомості вовтузились запитання: «А що ми поціновуємо – слово, що прагнеСимоненкового розвою, чи нарощуємо кількість нових лауреатів? Адже більшість учасників вечора ні обраних, ні їхніх творів не знала. Чи не варто конкурсній комісії вибирати новий значущий твір, а не чергове ім’я . Шанувальникам Симоненкового слова не зрозуміло, навіщо на Черкащині два Симоненкових конкурси – один під егідою обласної держадміністрації, а другий епатажно названий як всеукраїнський за фінансової підтримки міської ради. Невже у нас стільки творчих велетів, що не вистачає премій? Кидається у вічі і щорічна одноманітність шанованого черкащанами дійства. Зі спогадів соратників Василя Симоненка в житті він був людиною світлою, сонячною. Думається, що й спогади про нього мають бути життєдайними, такими, як вся його творчість.
Микола Костецький
Обсудить новость на Форуме