20:30 18.10.2014 | Все новости раздела "Народная партия"
Війна і мир
Здатність нашого політикуму доводити до абсурду здавалося б найважливіші на сьогодні речі – просто вражає. Йдеться, насамперед, про широку публічну дискусію щодо перемир”я на сході країни. Трохи не кожний більш-менш відомий або маловідомий представник вітчизняного політбомонду намагається бодай-що покрасуватися перед телекамерами зі своєю „авторитетною” думкою щодо цього питання. Що поробиш – вибори. Тепер не тільки комбати стають певним трендом виборчих списків. Професійні борці за депутатські мандати відчувають гостру необхідність використовувати вроджену чи набуту в парламенті акторську майстерність, щоб якомога переконливіше бити себе в груди з вимогою війни до переможного кінця, або, заламуючи в розпачі руки, зворушливо говорити про безальтернативність миру.
Так, зупинити війну необхідно, бо навіть найгірший мир краще невпинного кровопролиття. Але бентежить інше – те як такі важливі для суспільства речі легко перетворюються політиками на об”єкти політичних маніпуляцій, на такий собі „шум”, який вкотре актуалізує питання про те, чи дійсно інтереси нашої еліти співпадають з прагненнями мільйонів українців? З цим питанням я звернувся до експерта корпорації стратегічного консалтингу „Гардарика” Костянтина Матвієнка.
Усе набагато складніше. Для того, щоб виграти вибори, треба обіцяти людям мир. Але для того, щоб був мир, треба виграти війну, а для цього потрібно мати владу, яку можна отримати тільки якщо виграти вибори. А щоб виграти вибори – читай попереднє речення. От таке парадоксальне коло.
Щодо справжньої позиції еліти, то вона навряд чи думає про те, що буде після виборів, бо головне для неї – отримати максимальну кількість мандатів, щоб взяти участь у формуванні уряду. У цю гру активно включилися як Петро Порошенко, так і фігури, калібром поменше: Кличко, Ляшко, Турчинов-Яценюк, Тимошенко... Тому питання війни-миру – лише фон їхньої боротьби за мандати.
Цікавим є те, що на цьому „фоні” про необхідність проведення суспільно-економічних реформ та модернізації країни згадувані персонажі майже не говорять. І це при тому що за останні півроку на цих теренах практично нічого не зроблено. Чи буде здатним на це наступний депутатський корпус? Адже про їхнє реальне бачення майбутньої України – нічого не відомо: красиве словоблуддя і не більше...
Нас очікують нестабільний парламент, нестабільний уряд і такий же Президент, бо він не отримає свою парламентську більшість і буде змушений домовлятися зі своїми опонентами. А ці домовленості навряд чи будуть тривалими. Відтак в нас буде „короткий” уряд і „короткий” парламент, який боротиметься не за реформи, а виключно за своє якнайдовше перебування при владі за даних умов.
Підготував
Володимир Станіславчик
Обсудить новость на Форуме