21:01 21.01.2011 | Все новости раздела "Народная партия"
Віднині воєдино зливаються...
У вервечці січневих свят чергова дата – День соборності України. З пропозицією поміркувати про значущість цієї історичної події ми звернулися до народного депутата України, очільника Черкаської обласної організації Народної Партії Сергія Терещука. Він, незважаючи на зайнятість у парламенті, охоче відгукнувся.
- Сергію Миколайовичу, з відстані понад 90 років наскільки актуальними є ті уроки для сьогоднішньої України?
- Насамперед вітаю земляків із цим знаковим для нас святом. Адже йшлося про віковічну мрію українського народу – на той час силоміць загнаного по різних кутках як європейських держав, так і Росії. А починалися практичні кроки єднання 22 січня 1919 року урочисто і піднесено на Софіївському майдані у Києві, де представники Західно-Української Народної Республіки та Української Народної Республіки оприлюднили Акт Злуки. У ньому зокрема зазначалося: «Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина та Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є єдина, незалежна Українська Народна Республіка». До речі, не всі читачі, напевне, знають прикметну деталь, що Акт Злуки освятило високе духовенство, серед якого був єпископ черкаський Назарій. Щодо уроків, то вони актуальні донині. Єдність для нас, на превеликий жаль, як фата-моргана, недосяжне марево, яке ми ловимо і ніяк не можемо впіймати ні руками, ні душею. Саме це призвело до того, що ідея злуки не була реалізована в той час. Уже через десять місяців її творці визнали, що «створення самостійної української держави на даний момент є непосильною працею». І лише в серпні 1991 року проблема територіальної цілісності була, здавалося, повністю розв’язана на державному і законодавчому рівнях. Нашій незалежності у нинішньому році виповнюється двадцять. Але чи ж єдині ми?
- Чим же викликані Ваші сумніви?
- А ви помітили, що наче якась нечиста сила нашіптує нам, що вони галичани, а то й бандерівці, а їм – що ми східняки, а то й москалі. І розповсюджено це, на жаль, повсюдно на побутовому рівні. Що говорити вже про верхи? Зумовлено це тим, що ідея національної єдності, народжена Актом Злуки, досі не стала домінуючою в нашому суспільстві. Причин такого стану багато. Ми так і не відчуваємо єдності – територіальної, економічної, духовної, моральної, культурної.
- Саме ці складові й формують національну ідею, про яку в нас так багато полюбляють говорити.
- Національна ідея – це як поклик, який має відчувати кожен українець. У багатьох із нас серця таки не тріпочуть, коли ми бачимо державний прапор чи чуємо державний гімн. У сформованих і зрілих націях це святині, і кожен громадянин у хвилини піднесення запитує себе: що я зробив для рідної держави? А у нас першим запитанням майже завжди є: а що вона дала мені, ця держава? Нам явно бракує національної свідомості, поваги до кращих здобутків, досягнутих на заході, сході, півдні, півночі, у Подніпров’ї. Ми галасуємо про те, що щосили прямуємо до Європи. Але ж ми і так знаходимося в ній. Та подивіться на забудову Львівщини, Івано-Франківщини, Тернопільщини. Чому масово вона не приживається в центральних регіонах України? У нас натомість навіть митці формують культ білої мазанки, долівки, печі та лежанки. Словом, для мене національна ідея – це культ Добра, яке має об’єднувати всіх нас в одне ціле. І не тільки 22 січня. Зауважу, що роль держави та її владних органів у цьому на всіх рівнях має бути визначальною.
- А що ж для цього зробив і робить народний депутат України Сергій Терещук?
- Скажу так: для мене і, гадаю, для кожного громадянина України – це щоденна копітка, конкретна праця із творення достатку, примноження свого вкладу в економічні здобутки краю, України, повага до традицій народу та їх наслідування. Ця мета рухає мною і як народним депутатом. Як заступник голови Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики і земельних відносин я добре розумію ціну необхідних сьогодні українському селу законів, які б не декларували, а дали справжній поштовх розвитку сільськогосподарського виробництва, відродження, а я б сказав, реанімації села. Бо буде на столі, в господі – то буде і в душі. А ще я думаю, що колиска нашої національної ідеї, нашого духу і єдності плекається на берегах тихих річечок, під ясними зорями у благодатних обширах і обіймах рідної землі. На ній живемо і заради неї творимо. У моєму доробку у Верховній Раді законопроекти, зміни до чинних законів переважно стосуються цієї проблематики. А всього у шостому скликанні мною вже внесено 35 законопроектів та 177 доповнень. Думаю, черкащани вже оцінили наші зусилля щодо запровадження новітніх технологій і розвитку насінництва зернових культур, садівництва, горіхівництва, створення бази для збереження плодів і калібрування кукурудзи. Майже в кожному районі, та й у містах обласного підпорядкування, мешканці відчувають депутатську підтримку в питаннях соціально-культурного розвитку.
- Що б ви побажали черкащанам у день свята?
- Давайте тепло та щиро подивимось одне одному у вічі, відкриємо свої душі. А коли затеплиться відчуття приязні, доброзичливості, то за ними прийде і відчуття родини, тієї єдності, до якої ми прагнули століттями.
Записали Микола Костецький, Леонід Туменко
(м. Черкаси)
Обсудить новость на Форуме