17:15 06.02.2013 | Все новости раздела "Народная партия"
Турбота про сиріт не професія, а покликання
У Мостиському районі Львівщини планується зведення містечка будинків сімейного типу. У селі Пнікут відкрито четвертий будинок сімейного типу.
Ініціатором будівництва будинків сімейного типу в селі Пнікут є представник римо-католицької церкви отець Вєслав Дорош та благодійний фонд Карітас УГКЦ із залученням меценатських коштів серед яких і кошти зібрані членами Мостиської районної організації Народної Партії. У селі планується збудувати п’ять будинків, спортивний та ігровий майданчики для дітей, капличку. На сьогодні у міні-містечку виховується 26 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Наймолодшій дитині – 8 місяців. Після 23-х років, коли діти залишають будинок сімейного типу, вони мають можливість проживати в окремих кімнатах у прибудові до цього ж будинку, доки не влаштують особисте життя. Надалі планується введення соціального житла для вихованців дитбудинків.
Голова Мостиської районної організації Народної Партії Теодозія Баран зазначає, що батьки, які отримують за прийомних дітей зарплату, витісняють казенні дитбудинки. У результаті в сім'ях на сьогодні зростає кількість таких дітей значно швидше, ніж у всіх школах-інтернатах, разом узятих. «Домашній притулок став конкурентоспроможною альтернативою інтернату, – продовжує Теодозія Миронівна. - Діти, виховані в сім'ї, більш соціально адаптовані та підготовлені до самостійного життя, а також створення і підтримки власної родини».
«Серед малюків, які залишилися без батьків, навряд чи знайдеться хоча б один, який не мріє знайти теплий сімейний будинок після поневірянь по цілій низці установ – спочатку будинок малятка, потім дитячий будинок і нарешті школа-інтернат. У такому калейдоскопі дитина позбавлена стабільних відносин, коли є кому довіряти і на кого орієнтуватися», – зазначає пані Теодозія. «Єдине, що вирішує інтернат, - це дах над головою і якесь харчування. А рутина, їжа по годинах, режим, коли нічого свого немає, не можна залишитися наодинці і твою думку ніхто не слухає, - це справжнє позбавлення волі», – переконана Теодозія Баран.
Інтернатська система розвиває в дітях споживацтво і непристосованість до життя аж до дрібниць – як поводитися у транспорті, як зробити покупку або розрахувати своїх витрати. Перебування у будинку дитини малюків молодше трьох років вона вважає і зовсім згубним для дитячої психіки.
Тому в західних країнах більшість сиріт виховуються у спеціально найнятих державою прийомних сім'ях. Причому така форма влаштування вважається тимчасовою, а зусилля соціальних служб спрямовані на те, щоб повернути дитину в рідну сім'ю. Наші соціальні працівники хоч і намагаються знайти бажаючих створити виховне міні-підприємство, зазвичай ініціатива виходить знизу – від сімей, що зазвичай уже мають одного або двох своїх нащадків. Причому обізнані у справі всиновлення стверджують, що часто рішення прихистити чуже дитя приходить до українців спонтанно.
На цьому тлі слід віддати належне Україні: не маючи близьких перспектив входження до Євросоюзу, вона успішно вирішує проблему сирітства. Сімейні форми виховання мають в Україні майбутнє, адже більшість батьків, які вирішили створити в себе в будинку притулок, сприймають своїх вихованців як рідних, а турботу про них – як покликання, а не як професію.
Прес-служба Львівської обласної організації
Народної Партії
Обсудить новость на Форуме