09:15 19.05.2010 | Все новости раздела "Народная партия"
Скрізь і всюди на ключових місцях мають бути «профі»
На шостому поверсі архітектурної реліквії минулого століття Чернівецької міської поліклініки№2 на вас чекає несподіванка...
Небесне світло через вікна на стелі незвичної конфігурації наповнює м'якими тонами приміщення, де працюють люди, а розмаїта екзотична зелень змусить вас по думки перевірити себе на предмет того, чи ви потрапили у лікарняну установу, чи в зимовий сад...
Унікальність вашого відчуття поглибить сюжет реконструкції лікарняного закладу. Міська влада розпочала її в 2006 році, маючи на меті повністю оновити приміщення поліклініки, послугами якої щоденно користуються щонайменше тисяча чернівчан. Оновити капітально, разом з мережами й комунікаціями, перебудовою під сучасні потреби кабінетів, продовжуючи при цьому надавати громадянам невідкладні послуги, забезпечуючи робочі місця двом сотням працівників установи.
Клопоти, пов'язані з реалізацією складного проекту, повністю взяв на себе головний лікар, досвідчений фахівець-організатор, багаторічний керівник міського управління охорони здоров'я, Заслужений лікар України Віктор Йосипович Проц. Для завершення робіт наразі не вистачає коштів, але справа, переконаний Віктор Йосипович, неодмінно буде доведена до логічного кінця, як складова муніципальної ініціативи і як вагома частка його професійного, суто людського сумління.
Проц – «системник», людина команди. Це те, що сьогодні є дефіцитом, фактично, в усіх сферах життя. Власне, такий дефіцит був завжди і завжди буде. Але сьогодні він особливий, бо суспільство, збуджене переходом від командно-адміністративної системи до демократії, все більше й більше переконується в тому, що без фахового адміністрування нікуди і ні у що ліпше перейти не можливо. Бо скрізь і всюди на ключових місцях мають бути «профі». Висновок дещо прозаїчний і не новий. Новина хіба що в тому, що ми, втомлені владними чварами у верхах, самі вже хочемо якщо не «твердої руки», то принаймні, відчуття якогось «порядку». Елементарного щодо понять дисципліни, підпорядкування, єдності слова і справи. Проц органічно увібрав їх у себе під час багаторічної армійської служби, яку пройшов від берегів Камчатки до групи радянських військ в Німеччині офіцером, фахівцем у військовій медицині. Тут набув організаторських навиків, уміння оцінювати ситуацію і приймати рішення, бути прикладом для підопічних у ставленні до професійних обов'язків скрізь, де волею долі доводилось працювати — чи в армійських «строях», тримаючи в готовності «тривожну валізу», чи головним лікарем на Кельменеччині, опікуючись здоров'ям сільських мешканців, чи на «швидкій» у Чернівцях, де кожен виклик асоціювався з сигналом тривоги і оперативним завданням, чи на відповідальному посту головного медика в Буковинській столиці, перейнятого численними проблемами галузі, яка опинилась на роздоріжжі між ринковими реформами і суспільним запитом на охорону здоров'я. Питання конкретне, як фізичний біль. І немає тут простої рецептури, миттєвих арифметичних рішень. Були часи, коли Віктору Йосиповичу доводилось відстоювати право територіальної громади на управління міською медициною. Він робив це пристрасно, не погоджуючись з ідеями ліквідації міськздороввідділу не лише з фахових, але й громадянських позицій, вбачаючи логіку в тому, що ефективність кожного «ліжко-місця» забезпечується, передусім, платниками податку на території, господарськими ініціативами міської влади в організації діяльності комунальних установ, медичних в тому числі.
Власне кажучи, це те, чим займається Віктор Проц з раннього ранку до пізнього вечора і набагато більше того, чим повинен займатись медик. Попри безпосередні функції керівника великого колективу головному лікарю доводиться перебувати і в ролі архітектора, виконроба, будівничого в найширшому розумінні цього поняття. Завдання, зокрема, полягало в тому, щоб зберегти архітектурні цінності комунальної споруди, не порушити історичної гармонії древнього міста і навіть повернути на фронтон напис латинню, зроблений в 30-тих роках минулого століття, який засвідчував, що будинок призначений для надання саме поліклінічних, а не якихось інших послуг чернівчанам. В цьому традиція, актуальність і культура. Останньої, до речі, нам не вистачає не лише в житейських епізодах, а й у державному будівництві загалом, у якому не рідко руйнація називається будівництвом. Тому значну увагу у реконструкції поліклініки було приділено саме проекту. Над ним проектна організація працювала рік. І лише потім, зваживши всі «за» і «проти», тут взялись за кельми й цеглу. Використовуючи погодні умови, працювали навіть взимку, щоб вписатись у часові терміни робіт. Сирий холодний туман не давав змоги укласти більше двох рядів цегли за день, зате стіни піднімались з гарантією міцності.
Втім, переконаний Віктор Йосипович, реконструювати потрібно всю вітчизняну медицину. І це зробити важче, оскільки інструментом такої перебудови мають стати політичні, владні ініціативи. Сьогодні, скажімо, очевидними є розбіжності між конституційною гарантією безплатного лікування і реальними можливостями держави наповнити їх відповідним фінансуванням, достойними зарплатами лікарям. На думку пана Віктора, у медицині не працює конкуренція, її приватний сектор скований законодавчими обмеженнями, а громадяни позбавлені можливості вибору.
Як голова партійного осередку Народної Партії в лікувальному закладі, Проц переконаний в тому, що органи самоврядування повинні володіти переважною більшістю фінансових ресурсів, зароблених на території, розпоряджатись ними у відповідності з потребами і перспективами розвитку громади, а на рівні області потрібно ліквідувати фактичне двовладдя в особі обласної ради, яка не має власного виконавчого інструменту, і державної адміністрації, яка перебирає на себе функції виконкому за принципом «делегованих повноважень». У кадровій сфері, вважає Віктор Йосипович, зовсім не банальним є просте правило: ключові керівні посади мають займати люди з досвідом і знаннями справи. Тоді людина сама знає куди йде, і куди веде за собою інших. В цьому сенсі закриті партійні списки є нонсенсом. Адже по них в представницькі органи влади проходять люди, не завжди одержимі тими інтересами, які відповідають інтересам громади, суспільства. Здається, про це говорять всі без винятку політики, але справа не рухається з місця. У всякому разі поки що. Але це вже проблема інших обставин, коли в потрібний час і на потрібному місці з'являються люди, здатні бути ефективними, небайдужими до спільної справи, з мріями, які несподівано і зовсім не віртуальне проростають «зимовими садами»...
А.Томків
газети «Сучасна народна думка» №3, травень 2010 р.
Обсудить новость на Форуме