20:15 22.03.2011 | Все новости раздела "Народная партия"
Синюха: За меншим буває більше
Минулого тижня в рамках проекту «Село, в якому хочеться жити», ініційованому Кіровоградською обласною організацією Народної Партії, група журналістів «Народної газети» побувала в селі Синюха Новоархангельського району. Село, в якому проживає близько 600 мешканців, зацікавило нас тим, що не має свого самоврядування і відноситься до Новоархангельської селищної ради. Тобто, підпорядковується більшому за розмірами і кількістю мешканців населеному пункту, більше того – районному центру. З цієї точки зору ми і проводили своє дослідження.
Історія та географія
За словами голови Новоархангельської селищної ради Миколи Лясковського, історія села Синюха налічує більше, ніж 200 років. Перші спогади про нього описані у двотомній праці А.Й.Гільденштедта «Подорож по Росії і Кавказьких горах». Автор подорожував у згаданих краях. Перебування експедиції на території теперішнього Новоархангельського району припадало на 1774 рік. Вчений із симпатією відгукується про господарювання місцевого населення. А коли експедиція заночувала в Семлицькому шанці (так у давнину називалося село Скалева), відставний капітан Іван Юрійович Карачун показав вченому свій виноградник і фруктовий сад на березі струмка Барладинка. Тут було З00 кущів винограду, завезеного з Валахії та Угорщини. Гільденштедт вважав, що місце для винограду вибрано дуже вдало – на пагорбку, схилом на південь. Це була заслужена похвала господареві – «старанному, економному». І можна припустити, що це була перша письмова згадка про поселення на березі річечки Барладинки.
На початку XIX століття по балці Барладинка між урочищем Рідке і селом вже існувала економія поміщика Комарлеєва. Від неї і село отримало таку ж назву. Після реформи 1861 року земля пана Комарлеєва перейшла до рук його родича, генерал-майора у відставці М.В.Нерослева. Є відомості, що поміщики поселили на своїх володіннях переселенців з інших країв та селян, яких виміняли на собак. Після скасування кріпосного права в селі проживали ще родини євреїв, а після Першої світової війни поселилось кілька родин сербів, поляків і білорусів. У 1886 році в селі налічувалось 140 селянських дворів. Вся родюча земля була в руках поміщика. Основним заняттям населення було землеробство і скотарство. 1903 року, коли на 105-му році життя помер генерал-майор у відставці Нерослев, земля, за його розпорядженням, була передана племіннику Плетньову, що працював прокурором у місті Харкові. Були спроби поміщиків купити економію Нерослева, і тільки через мальовничу природу селища і родючі землі на початку XX сторіччя земля була продана селянам, а село перейменовано у Бельведери. В 1945 році село перейменовано за назвою річки Синюха.
Жителі села неодноразово брали участь у селянських виступах та заворушеннях. Відомо, що взимку 1906 року за непокору властям 20 селян було відправлено в Єлизаветградську тюрму. Захопила жителів села і хвиля подій початку ХХ ст. Воювали вони на фронтах Першої світової та громадянської воєн.
У роки суцільної колективізації в 1926 році в селі з'явився перший трактор. Взимку 1930 року утворилась сільськогосподарська артіль імені Леніна, згодом колгосп імені Леніна. Економіка господарства з роками помітно зростала.
Страшне лихо – голодомор – не оминуло і райський куточок Бельведери. Голодною смертю загинуло багато людей. Мирне життя жителів села та мільйонів радянських людей перервала Велика Вітчизняна війна. Наприкінці липня 1941 року село було окуповане німецькими загарбниками. В лавах Радянської армії на різних фронтах війни билися 210 воїнів села. Всі вони не шкодували сил і своїх життів заради перемоги, виявляли приклади мужності й героїзму, 73 бійці були нагороджені бойовими орденами та медалями Радянського Союзу. Більше ста селян не повернулися з фронтів. Жителі села В.М.Чорний та М.С.Ткачов у складі 20-го окремого саперного батальйону 99-ї стрілецької дивізії героїчно билися з ворогом в липні – серпні 1941 року в районі Зеленої Брами. М.С.Ткачов героїчно загинув, захищаючи рідну Новоархангельщину в селі Підвисокому. Як і більшість населених пунктів району, село було звільнене від окупантів у березні 1944 року. В бою за звільнення села смертю хоробрих загинули 17радянських бійців. Імена п'ятнадцятьох із них невідомі. Всі вони поховані в братській могилі в центрі села, на її місці в повоєнні роки встановлено пам'ятник.
Невпізнанно змінилося село у повоєнні роки. В 1954 році село Синюха було повністю електрифіковане, а в 1959 році – радіофіковане. Були заново побудовані тваринницькі ферми та зерносховище в колгоспі, сільський клуб, нова школа, дитячий садок, лікарня. В 1963 році в селі налічувалось 325 дворів і 1305 чоловік населення. В 70-80 роках минулого століття в селі було побудоване нове приміщення сільського будинку культури, в приміщенні якого розмістились бібліотека, дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт. Відкрилися магазини, філія районного будинку побуту, відділення зв’язку, головні вулиці села було заасфальтовано, прокладено водогін, колгоспники звели десятки сучасних будинків…
Сьогодення
Про життя села нам розповів селищний голова. І хоча він проживає не в Синюсі, а у Новоархангельську, проте знається на всіх благах та негараздах цього населеного пункту. Характерна деталь: селищний голова Микола Лясковський головує вже не перший термін і, зрозуміло, про всі ті проблеми, з якими він стикається постійно, говорить, як про наболіле, про власну недоробку, власне упущення. При цьому приємно вражає його здатність сприймати село в усьому комплексі його проблем, як такий собі маленький всесвіт, у якому все взаємопов’язане і вмотивоване.
За словами голови, на території села зараз знаходяться школа, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт. У селі Синюха пролягають три головні вулиці. В ньому важко заблукати. Перша вулиця, Степова, виходить до степу, тому й отримала таку назву. Центральна вулиця носить назву Слави, на честь ратних та трудових подвигів жителів села. Ще одна вулиця носить ім'я Г.Шишова, який загинув при визволенні села в березні 1944 року. Вона бере свій початок на березі річки Синюхи, в тому місці, де загинув воїн-визволитель. Зазвичай жителі села називають ці вулиці просто – Вища, Середня і Нижча…
У 2000 році жителі села ініціювали відокремлення від колгоспу імені Леніна. Таким чином було утворено КСП «Синюха». На сьогодні в селі діє сучасне господарство, яке очолює досвідчений керівник Ольга Голобородько.
«Минулого року від господарства відокремилася група пайовиків, які довірили свої землі підприємцю з смт. Смоліно Маловисківського району, – продовжує розповідь селищний голова. – Тепер він має близько 80-ти гектарів землі, але ні в чому не допомагає населеному пункту. Хоча коли брав землю, то обіцяв і підтримувати соціальну сферу, і виплачувати більший відсоток за оренду паїв. Та, на жаль, ні селу не допомагає, ні пайовики від нього не отримують обіцяне. А на телефонні дзвінки селян не відповідає. Мабуть, одразу забув про свої обіцянки. На відміну від цього горе-підприємця, ПСП «Синюха» плідно співпрацює з сільською громадою. Дороги підтримуються в більш-менш належному стані, водогін обслуговується. Підприємством підтримується благоустрій і, навіть, громадський порядок. До місцевого бюджету в повному обсязі сплачуються податки. У свою чергу, селищна рада на ці кошти проводить ремонтні роботи громадських будівель. У минулому році відремонтували Будинок культури і деякі ділянки сільських доріг. Перспектива у села є. По-перше тому, що село розташоване в декількох кілометрах від районного центру. По-друге, з року в рік у селі народжується більше діточок, тому вже потрібен окремий дитячий садочок. Окремий тому, що в селі 16 дошкільнят і регулярно більше половини дітей відвозять у Новоархангельськ, а інших діток виховують при сільській школі. Тут для них передбачені всі умови для підготовки до школи – спеціально відведена клас-кімната, де цих дітлахів виховують і готують до школи».
За словами селищного голови, в Синюсі люди, які працюють на підприємстві в Ольги Голобородько, мають достойні зарплати. У свій час багато хто з них взяв у кредит автомобілі й таким чином вирішив для себе транспортну проблему. Хоча для жителів Синюхи це питання не є категоричним: транспортне сполучення з районним центром регулярне, та й відстань до головного населеного пункту району невелика.
Є в цьому селі і своя родзинка, що зацікавила журналістів. А саме те, що серед жителів села дуже багато сімей з однаковими прізвищами. Найбільш поширені прізвища Іваніченко, Притула, Дудняк, Храпуков, Пилипенко. Живуть ці великі родини протягом десятиріч на берегах гарної річки, що вважається найчистішою на території Кіровоградської області, і відчувають захист від самої природи.
Проблеми
За словами Миколи Лясковського, в селі не вистачає робочих місць. За останні роки технічне устаткування в кілька разів перевищило можливості машин радянського часу. Тепер один комбайн може засіяти 70-100 гектарів землі, і багато працівників вже для цього не потрібно. «Найбільша проблема для нас – безробіття. Не вистачає робочих місць, адже у нас тільки одне підприємство. Тому наші чоловіки змушені їхати у пошуках заробітку в райцентр чи ще кудись, працювати там на будівництві, на сезонних роботах. Це найболючіша проблема. Люди хочуть працювати, але немає до чого прикласти рук. Думаєте, їхали б наші односельчани кудись світ за очі? Тому з кожним роком збільшується міграція. З дальніх сіл люди переїжджають до таких населених пунктів, як наш, а з нашого села люди мігрують у міста. При в’їзді в село ще помітні руїни, там мали бути свинокомплекси, мали бути робочі місця. Та змінився курс, і ідея разом із будівлями перетворилася на руїну», – бідкається голова.
Відпочинок
Є у селі Будинок культури, що був побудований у 80-х роках минулого століття. Колектив художньої самодіяльності нещодавно отримав гарний подарунок від ПСП «Синюха» – нові костюми. Хор-ланка – постійний учасник районних та обласних конкурсів та фестивалів. Під час святкових заходів, у День козацької слави у районному центрі у представників Синюхи завжди найкращий намет, у якому представлене село. Самі вони вдягнені в народні костюми, співають українські пісні, таким чином презентуючи своє рідне село. «Споконвіку козаки мали веселу вдачу, вони славилися завзятістю й охотою до насмішок, анекдотів. Вміли вони оцінити й чужий дотеп. Любили товариство, любили погуляти. Коли в них трапиться золото, не ховали його, все прогуляють. Танцюють по вулиці гопака, співають, поки не витратять усе до копійки. Ось і наші односельці так відпочивають. У минулому році на базі Будинку культури проводився фестиваль районного масштабу «Калиновий спів». П’ятнадцять колективів, що були гостями на цьому святі, були приємно вражені підготовкою», – згадує Микола Лясковський.
За словами голови, село Синюха славне не тільки своєю історією, а і своїми людьми, які народилися і виросли в ньому. Ще й досі в селі проживають 6 учасників Великої Вітчизняної війни. «Під час святкувань Дня перемоги ми їх вітаємо в першу чергу. Для ветеранів і мешканців села роблять у цей день солдатську кашу, наливають командирські 50 грамів. 9 травня тут вважається одним із головних свят», – розповідає селищний голова.
Плани на майбутнє
Зі слів Миколи Лясковського стає зрозуміло, що перспектива села є не тільки в народженні дітей, адже робочими руками і родючими землями зацікавилися голландські промисловці. «На території Новоархангельської селищної ради вони планують побудувати агропромисловий комплекс, де буде утворено кілька тисяч робочих місць. З нашого боку вже відбулася перша презентація, під час якої ми запропонували свої умови для комплексу. Голландці бачать цей проект як багатофункціональне підприємство, де будуть і ставки, і теплиці, і поля, і загони для худоби. Напрацювання є, голландській стороні сподобалися наші умови, і тепер залишилося чекати їхньої відповіді. Затримка в тому, що кошти мають перераховуватися з європейського бюджету. Згідно проекту планується залучити в район близько 250 мільйонів євро. Для нашого регіону це не просто значні кошти – це величезний ресурс. І ми сподіваємося, що питання буде розглянуто позитивно, і проект запрацює саме на території Новоархангельської селищної ради. Згідно цього задуму, п’ятдесят відсотків вирощеної продукції буде реалізовуватися в Україні, інші – у країнах Євросоюзу. Продукція буде екологічно чиста, без пестицидів та інших мінеральних добрив. Органічними або екологічно чистими вважаються продукти, виготовлені з дотриманням відповідних стандартів, які підтверджують екологічність продукту на всіх стадіях його виготовлення – «від насінини до прилавку». Так, у сільському господарстві рослини вирощують без використання мінеральних та хімічних добрив (гербіцидів, пестицидів та інших). Більшість сільськогосподарських робіт виконують вручну, щоб не пошкодити рослини. У тваринництві особливу увагу приділяють кормам (без консервантів, стимуляторів росту та збудників апетиту). Для тварин створюють безстресові умови утримання та транспортування. Для боротьби зі шкідниками застосовують фізичні та біологічні методи: ультразвук, шум, світло, пастки, температурні режими. У виробництві органічних продуктів застосовують технології, які допомагають зберегти максимум поживних речовин. Для цього повністю відмовляються від ароматизаторів, барвників, консервантів та генетично модифікованих організмів. І все це буде працювати у нас. Залишилося тільки трохи почекати», – сподівається селищний голова.
І наостанок
У нас у всіх є одна велика Батьківщина – Україна. І в кожного з нас є маленька батьківщина: село чи місто, де ми народились, виросли, а, можливо, і живемо все життя. Це є наша країна, наша земля. Вкотре вже трапляється переконуватись у тому, що кожний куточок нашого краю має якусь цікавинку, якусь дивину, хоч і маленьку, але рідну і незабутню для тих громадян, що мешкають у тій чи іншій місцевості.
Хочемо наголосити на тому, що всі оповідання про села, про населені пункти, куди приїздили журналісти «НГ», ми об’єднаємо у збірці, яку роздрукуємо, подаруємо нашим героям і людям, які прагнуть повернутися обличчям до села. До села, в якому хочеться жити, в якому ми всі мусимо зберегти життя. Тож чекаємо на запрошення.
Руслан Худояров
(м. Кіровоград)
Обсудить новость на Форуме