00:00 12.07.2012 | Все новости раздела "Народная партия"
Сергій Терещук: «Ціна на молоко буде урегульована»
Молоко, як і хліб та картопля, для українців національний продукт. Завжди корова у селянській сім’ї була годувальницею. Але нині доходить до того, що корів у сільських подвір’ях можна на пальцях порахувати. Статистика невтішна. На десять дворів і корови немає. Чому ж так сталося, в чому причина? Корів стало не вигідно тримати економічно, а літнім селянам – не під силу. Послухаймо, що з цього приводу кажуть селяни сіл Чорна Кам’янка та Русалівка, що на Маньківщині.
Ольга Шевченко: «Оце, коли настають вибори, тільки і живемо»
- Усі до нас ідуть у цей час, усі на нас звертають увагу, аби ми їх підтримали, вибрали їх. А як вибори закінчились забувають і про нас, і про нашу худобу. Як можна прожити на 900 гривень пенсії. Скажете – корову тримати. Та так і робимо. Але ж корову не тільки доїти, а й годувати треба. Для цього купуємо жом у три дорога, обмішку, сіно. Виручає город, але ніхто безплатно його не виоре. А ще ж треба за тепло, за світло заплатити. Одна надія на молоко. Але що то за заробітки, коли віддаєш його у три рази дешевше, як потім коштує сироватка з нього. Отак і живемо – виживаємо, тягнемося. Ось не можу собі дозволити штани купити - у рваних ходжу. От би цим батогом не корову-годувальницю підстьобувати, а тих, хто вгорі не дбає про нас. Але на Терещука рука не підійметься, чула, що він із тих, хто захищає у парламенті селян, доповідав закон про ціни на молоко. Якби його ще хтось і виконував.
Галина Бастрикова, медсестра сільського ФАП(у), 40 років у медицині:
- Зарплати і пенсії на життя не вистачає. Тому тримаю корову, більше всього для себе, та щоб людей пригостити. Але і залишається воно. Щоб не виливати – здаю. Кожного ранку о шостій годині несу до молоковоза. Здаю молоко без договору. Скільки захочуть, стільки й платять. Так що хай не називають це бізнесом. Нам боляче здавати молоко за такими нікчемними цінами.
Іван Куць: «Зараз заготовувачі і спритні посередники правлять балом»
- Іван Куць не новачок у сільськогосподарському виробництві. Багато років працював головним економістом у господарстві села Русалівка. Це завдяки і його старанням воно зростало, міцніло. Бо як він вважає – бухгалтер обліковує те, що зроблено, а економіст – планує наперед. У Русалівці плани втілювались, як колись казали, у життя. Було високопродуктивне виробництво, високі зарплати (у доярки 500 карбованців), збудували школу на 600 місць, Будинок культури, ФАП, адмінприміщення, а дороги і по селу асфальтовані.
- Та, на жаль, за розквітом настав занепад, - скрушно зітхає Іван Федорович.
– Тепер я – кваліфікований з великим досвідом економіст – маленький одноосібник. Із власних і родичів паїв створив невеличке фермерське господарство «Леся». Оброблю 35 гектарів землі. І тримаю дві корови, щоб мати хоч мізерні обігові кошти. Адже п’ять років ми з дружиною ходили у вмираюче господарство на роботу і не отримували зарплати. Такий був парадокс – нам не платили, а ми трудились.
А тепер інший. Начебто на себе працюємо, самі підраховуємо, але заробляємо, як „Лейба на качалках”. Бо ціна на сільгосппродукти, на теж молоко така, що годі думати про прибутки. Проаналізуймо, у структурі собівартості літра молока тільки корми займають більше половини. Реально, те, що нам платять заготувачі (2 гривні) рівняється вартості тільки кормів. А базовою вартістю має бути ціна за літр у 4 гривні. Тільки тоді буде сенс тримати корову, чи дві, чи десяток. Тому господарі у нас в селі й скинули поголів’я. Отож від держави нам багато не треба – встановити базову ціну і скоротити шлях молока від виробника до переробника.
Народний депутат України Сергій Терещук:
- В українського народу є мудре повчання – з молоком матері людина вбирає в себе не тільки життя та здоров’я, а й добро, моральні цінності, совість. Молоко, як соціальний продукт, супроводжує нас все життя. Проблеми з виробництвом молока, поголів’ям корів виникли не сьогодні. А тому не випадково, ще у 2003 році я був одним із розробників Закону «Про молоко і молочні продукти», доповідав і відстоював його на пленарному засіданні Верховної Ради України. У тому Законі був важливий пункт, який надавав право Кабінету Міністрів установлювати економічно обґрунтовані ціни на молоко і молочну продукцію. Та прожив він не довго – до вступу України в Світову організацію торгівлі. Парламентом були внесені зміни до Закону, за якими це право Кабміну було скасоване. І як наслідок – маємо повну вакханалію на ринку цін.
Ситуацію потрібно змінювати кардинально. Тільки на Черкащині за двадцять років поголів’я корів у всіх секторах зменшилося в 3,3 рази (на 01.01.1991р. – 308,5 тис., на 01.01.2012р. – 93,6 тис.гол.). Тому за моєї ініціативи був розроблений і схвалений Верховною Радою України Закон «Про внесення змін до статті 3 Закону України про державну підтримку сільського господарства України»(щодо регулювання закупівельних цін на молоко).
Про що у ньому йдеться? Найперше, молоко віднесено до тієї категорії продуктів, на яку Кабмін має право встановлювати мінімальні сезонні ціни. Ідея полягає в тому, щоб покривати затрати на виробництво молока і мати хоч невеликий зиск. Бо куди ж це годиться? На початок липня від господарств населення молокозаводи Черкаської та інших областей закупляли молоко переважно за ціною 1,8 гривні. І тільки Звенигородський, Катеринопільський молокопереробні підприємства та ПАТ «Юрія» давали по 2 гривні. І то не завжди і не скрізь.
Привертає увагу і те, що молокозаводи в 1,7 рази дають вищу ціну сільгосппідприємствам (3-3,2 грн. за літр). Чому це так? Бо сільгосппідприємства працюють з молокозаводами напряму, згідно укладених угод. А по сільських дворах шастають спритні посередники, які диктують вигідні їм ціни.
Зазначений законопроект передбачає укладення обов’язкових угод між власником корови і переробником.
Будуть регульованими і націнки у торговельній мережі.
Закон встановлює термін розрахунків за здану продукцію – не більше 7 банківських днів з дня отримання продукції. До цього додам, що Державним бюджетом на цей рік передбачена дотація в сумі один мільярд гривень на утримання корів і телиць в особистих селянських господарствах.
На жаль, ці нововведення сприймаються тільки селянами. Проти них заперечують молокопереробні підприємства і численні посередники. Президент України розглянув законопроект і висловив до нього свої зауваження. Тепер остаточне слово знову за Верховною Радою України.
М. Костецький, Л. Туменко
(Черкаська область)
Обсудить новость на Форуме