05:30 18.03.2014 | Все новости раздела "Народная партия"
Референдум безсилля
«Я почав заздрити рабам. Вони все знають завчасно. У них тверді переконання. … Мабуть, тому що у них немає вибору», – шкода, але складно не погодитися із цією цитатою із кінострічки «Вбити дракона» Марка Захарова, написаної за повістю Євгена Шварца. І цитата ця наведена саме для ілюстрації нинішніх подій у Криму.
«Ні фашизму», «Що буде з Кримом», «Не допустити», – саме такими фразами з агітаційних біл-бордів рясніє сьогодні територія міст, селищ і трас автономної республіки. Але це пропаганда. Нічого дивного. Значно страшніше інше. Переважна більшість жителів Криму із такою логікою погоджуються. Це очевидно не з намальованих результатів референдуму у 96,77% «за» приєднання до Росії. Адже референдум просто неможливо було адекватно провести не території анексованого півострова. Вимушена підтримка російської анексії, на жаль, випливає з приватних розмов із простими людьми. Вони «за». Та чи щирою є ця згода на анексію? Розберемося у питанні.
Отже, 6 березня депутати Верховної Ради Криму ухвалили рішення про входження півострова до складу Російської Федерації, а вже 16 березня було проведено нашвидкуруч організований референдуму з цього приводу На нього було винесено два запитання. Перше: «Ви за вхід АР Крим у Російську Федерацію в якості суб’єкта Російської Федерації?» і друге: «Ви за відновлення дії Конституції Республіки Крим 1992 року і за статус Криму як частини України?». Депутати вирішили не чекати результатів волевиявлення, а лише підкріпити ним уже проголосоване рішення. І це лише одна з численних законодавчих аномалій, яких у питанні кримського референдуму налічують десятками. Не дивно, що й «результати волевиявлення» прогнозовано виявилися намальованими. Вступ до Росії у складі суб’єкта федерації підтримало, як ми вже зазначили – 96,77% тих, хто взяли участь в голосуванні за аномальної явки у понад 80% виборців. Хоча від «вибору» кримчан все одно мало що залежало. Важко не подати «братові» руку, якщо в іншій руці «брат» тримає автомат.
Зґвалтована Конституція
Почнімо з того, що, за Конституцією, Україна є унітарною державою, територія якої в межах наявного кордону є цілісною та недоторканною. Рішення ж про зміну території України можуть ухвалювати винятково на всеукраїнському референдумі, а не на якійсь з частин країни. Та й організація і проведення на українській території виборів та референдумів регулюють винятково закони України. Крім того, існує чіткий перелік питань, які входять до відання АРК. Питання визначення статусу Автономної Республіки Крим до них не належить.
Усі ці та низку інших конституційних зауваг Верховна Рада України висловила в заяві, ухваленій 11 березня, і звернулася до Верховної Ради Криму з вимогою негайно переглянути своє рішення від 6 березня та привести його у відповідність до Конституцій України та Криму. Цього не було зроблено,і український парламент достроково припинив повноваження Верховної Ради Криму. Однак кримська влада проігнорувала це рішення, фактично поставивши себе поза законом.
Організаційні чудеса
Окрім конституційних аномалій, Крим продемонстрував і організаційні дива. На підготовку до проведення референдуму ВРК дала аж 10 днів. А підрахунок голосів відбувся вже на ранок 17 березня – менше, ніж за добу. За цей час теоретично мали б підготувати й узгодити списки, надрукувати бюлетені, облаштувати виборчі дільниці, набрати їх членів і спостерігачів. Але від таких «дрібниць» влада Криму відмахнулася, як від набридливих мух. Скажімо, на рішення ЦВК заблокувати доступ до реєстру виборців, кримські нардепи відповіли, що не бачать у цьому жодних проблем: на референдумі використовувалися списки з попередніх виборів зразка аж (!) 1999 року. Наскільки точними можуть бути такі списки – судіть самі.
Зрозуміло, що про чесне волевиявлення в таких умовах навіть не йшлося. На думку голови Комітету виборців України Олександра Черненка, його результати дуже сфальсифіковані. І річ не лише в списках виборців, які «ряснітимуть мертвими душами». «Це положення про референдум не передбачає контролю за бюлетенями, яких надруковано суттєво більше, ніж треба. Ви розумієте, для чого це потрібно – у надлишкові бюлетені можна вписати все, що завгодно. Думаю, якщо реально відсотків тридцять прийшло на цей референдум, то це вже «успіх». Однак показник явки намалювали у понад 80%», - каже експерт у коментарях ЗМІ, наголошуючи, що сам референдум - антиконституційний, а люди, які взяли у ньому участь, порушили Основний Закон. За словами Олександра Черненка, дійство в Криму, яке відбулося 16 березня, навіть референдумом не можна назвати. «Він потрібен тільки для легітимації процесу приєднання Криму до Росії», - зауважує він.
Законодавство Росії - теж проти
Але і з «приєднанням» не все так однозначно: тут уже проти законодавство Росії. Згідно з ним, прийняття у склад РФ як нового суб’єкта «іноземної держави чи її частини» відбувається винятково за взаємною згодою Росії і, власне, другої зацікавленої країни, якою на цей момент є Україна. Причому сама ініціатива має йти саме від тієї другої держави, тобто України, а не від її частини. Такий прецедент уже був 2004 року з Південною Осетією, яка прагнула возз’єднання з РФ. І Конституційний суд Російської Федерації розтлумачив, що відповідні питання слід вирішувати винятково через Грузію, частиною якої на той момент була самопроголошена Південна Осетія.
Однак російські депутати оперативно змобілізувалися й у відповідь на заклик кримських колег миттєво зареєстрували законопроект, який спрощує процедуру прийняття до складу РФ інших територій. У ньому, зокрема, вказано: якщо в конкретній іноземній державі немає «ефективної суверенної» влади і чинне керівництво країни не здатне захистити права своїх громадян, то частину території цієї держави можна приєднати за результатами референдуму, «проведеного відповідно до законодавства іноземної держави на території цієї частини іноземної держави» або ж на підставі «звернення органів державної влади цієї частини іноземної держави». Також російські парламентарії пропонують змінити норму, в якій ідеться, що ініціатива приєднати територію може надходити лише від держави, і наділяє таким правом владу «частини іноземної країни».
Самі собі держава
Утім, Верховна Рада АРК пішла ще далі й 11 березня ухвалила «Декларацію про незалежність». Тобто нинішня влада Криму проголосила свою незалежність від України, а отже, оголосила його державою. Це означає, що тепер Росія має право вирішувати питання приєднання півострова винятково із самим Кримом. Право, звісно, дуже умовне: ухвалене нелегітимною кримською владою, підкріплене нелегітимним референдумом. Однак Росія останнім часом настільки вільно трактує законодавство, особливо українське, що навряд чи ця умовність зможе її зупинити.
Все виглядає так, ніби референдум був проведений від безсилля виправдати анексію Криму Росією інакше, ніж надуманим і штучним «бажанням» місцевого населення увійти до складу Росії. Шкода лише, що й кримське населення продемонструвало безсилля сказати «ні» примусу до волевиявлення. Адже так складно відстоювати свої істині переконання і цінності, коли під дулами автоматів тобі обіцяють зробити все добре…
СергійПархоменко
Обсудить новость на Форуме