19:30 03.03.2011 | Все новости раздела "Народная партия"

Рідний край - душі криниця

 

Кожен з нас набирався сили і розуму із дорогих місцин рідного краю, де народився і виріс. У схованці пам’яті постійно живуть і продовжують живити нас перші стежки, по яких бігали босими відкривати для себе поки що незбагнений світ, кринички з напрочуд кришталевою і майже крижаною водою, тихі плеса ставків, прохолода гаїв, садів, випасів і ровесники, а з ними безкінечні розваги, суперечки і перша дружба. З приходом утаємничених вечорів незабутніми були спілкування зі старшими, своїми дідусями і бабусями, і їх розповіді про давнину.

Для засновника Благодійного фонду, народного депутата України Сергія Терещука таким милим раєм було і залишилося на все життя мальовниче село Онопріївка, що на Тальнівщині. Всі джерела його цільної особистості відкривалися тут, а це, насамперед, людяність і душевна щедрість, прагнення облагороджувати землю, потяг до аграрних наук. Тут він виявив свої перші професійні якості, які переростуть у сплав знань і практики фахівця – аграрника, визнаного не тільки на Черкащині, а й в Україні. Рідні місця, безумовно вплинули і на формування його широкого історичного і духовного світобачення. Сприяли цьому батьки – вчителі місцевої середньої школи Микола Кіндратович і Тамара Андріївна, інші педагоги, а найбільше – багатюща історія краю. Адже нинішні Тальнівщина, Жашківщина, Маньківщина, Звенигородщина, Катеринопільщина з часів ще Київської Русі були південно-західними рубіжними форпостами, які першими зустрічали ворожі навали зайд на українські землі. За виконання цієї місії Звенигородка по суті і отримала свою назву. За існуючою легендою поселення виникло навколо конусоподібної гори, на вершині якої висів дзвін, яким населення повідомлялося про напад ворогів.

Майже вся Тальнівщина у ІV – ІІІ тисячоліттях до нашої ери була заселена великими трипільськими містами, особливо на місці нинішніх сіл – Майданецького, Мошурова, Тальянок, Легедзиного, Кобринового, тієї ж Онопріївки. Розкопки засвідчили, що народ, який з невідомих причин покинув ці землі, залишив по собі зразки високої культури землеробства, архітектури, гончарства, культових і побутових виробів.

Козаки і селяни сучасних п’яти районів у 1648 – 1655 роках взяли активну участь у народно-визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького. Найбільш яскравим епізодом з тих подій була запекла битва українсько-російських військ 19-22 січня 1655 року проти польсько-шляхетських і татарських загарбників під селом Охматовом нинішнього Жашківського району. Захоплений зненацька Богдан Хмельницький зумів організувати опір, а з появою на полі битви Івана Богуна, що прийшов на допомогу з Умані, змусив ворогів відступити. Місце битви і сьогодні називають Дрижиполем.

Технічна революція другої половини 19 століття потужно проявилась і у цьому краї. Граф П.Шувалов уже в 1849 році на базі Тальнівської паперової фабрики створив потужності для виробництва цукру. У 1865 році запрацював Жашківський цукровий завод, у 1899 – Іваньківський на Маньківщині. Справжнім проривом стало введення в дію у 1891 році залізниці Христинівка – Шпола. Уже тоді були відкриті станції Поташ, Тальне, Звенигородка, регіон отримав можливість транспортувати вироблену продукцію. У 1857 році поблизу Катеринополя знайдено поклади бурого вугілля, а за два роки тут діяла уже шахта, на якій видобували вугілля для цукрових заводів.

Значні перетворення у цьому окрузі відбулися у радянську добу. У кожному з районів діяли крупні сільськогосподарські виробництва. В листопаді 1929 року дала струм одна із перших на Україні Буцька сільська гідроелектростанція. Електричне освітлення уже в той час отримали села Буки, Антонівка, Маньківка, Кислин, Нова Гребля. На цей час припала розбудова соціальної інфраструктури сіл – шкіл, дитячих садків, будинків культури, ФАПів і лікарень, доріг з твердим покриттям, більшість населених пунктів нині газифіковано.

Земляки Сергія Терещука проявили зразки не тільки трудової, а й військової звитяги. 28 січня 1944 року у Звенигородці з’єдналися танкісти І і ІІ Українських фронтів, замкнувший у Корсунь-Шевченківському котлі майже стотисячне угруповання фашистських загарбників. Одразу після цієї битви жорстокі бої відбулися за форсування Гірського Тікича у районі Буків: 6 березня названий населений пункт був звільнений, 7 березня – Маньківка і станція Поташ. За виявлений героїзм у цих боях 17 воїнів удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

Своєю малою батьківщиною край Гірського і Гнилого Тікичів назвали багато видатних людей України, які народилися і проживали тут. Зірками першої величини стали поет Тарас Шевченко, мовознавець Агатангел Кримський, лікар і етнограф Порфир Демуцький, літературознавець Сергій Єфремов, історик, філолог, фольклорист Василь Доманицький, історик Микола Аркас, кобзар Василь Варченко, фундатор банківської системи України Вадим Гетьман, політик В’ячеслав Чорновіл, господарник – аграрник Федір Дубковецький, біолог академік НАНУ Дмитро Мельничук, хірург, академік Анатолій Радзієвський. Не всі знають, що автор «Самовидця» - козацького літопису 1623-1703  років Ракушка-Романовський виходець із села Романівки Тальнівського району. Свого часу у Звенигородці перебували поет – партизан Вітчизняної війни 1812 року Денис Давидов, російський байкар Іван Крилов, поет Олександр Пушкін.

З наведеного екскурсу переконливо видно, якою благодатною є батьківська земля Сергія Терещука, скільки вона породила великих людей і добрих справ, і скільки ще їх благословить на світ. Засновник Благодійного фонду, народний депутат України Сергій Терещук вважає своїм синівським обов’язком робити все, щоб рідний край став одним із процвітаючих і самодостатніх регіонів України.

 

Богдан Маковій

(м. Черкаси)

Источник: Народная партия Украины

  Обсудить новость на Форуме