23:46 16.05.2013 | Все новости раздела "Народная партия"
Право на гідне життя
Щороку наприкінці квітня, коли ми відзначаємо чергові роковини однієї з найбільших техногенних катастроф – аварії на Чорнобильській АЕС, з владних кабінетів звучать уже традиційні обіцянки поліпшити соціальний захист постраждалих, допомогти ліквідаторам, відродити заражені землі. Щиро хочеться вірити у їх виконання, але як не прикро за кілька днів про них поступово починають забувати ті, хто їх давав, і ті, хто на них не перший рік сподівається. Зрештою, тема чорнобильців поступово витісняється з теле і радіоефірів, зникає з газетних шпальт. Це і зрозуміло - на більшість питань, які сьогодні турбують чорнобильців, немає відповідей, а незручних запитань ніхто не любить. Тим часом проблеми постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС з року в рік лише накопичуються. Прикро, але займатися їх вирішенням нині небагато охочих.
На сьогодні проблема Чорнобиля так чи інакше стосується близько 2 млн осіб. Для прикладу, лише в Рівненській області, яка зазнала лиха внаслідок трагедії, мешкає понад 380 тисяч громадян, які мають статус чорнобильців. За цією сухою статистикою людські долі, біди та переживання. Досі понад 55 відсотків нашого краю, а це 11 тисяч квадратних кілометрів, залишаються радіаційнозабрудненими. На цій ураженій території знаходиться 339 населених пунктів. Тому робити вигляд, що за чверть століття чорнобильська проблема кудись зникла, ми просто не маємо морального права. Аби у верхах не лише пам’ятали про чорнобильців, а щось для них робили свого часи були ініційовані Парламентських слухань на тему «Сучасний стан та актуальні завдання подолання наслідків Чорнобильської катастрофи», чимало підготовлено виступів у Парламенті, надіслано депутатських звернень до уряду, проводилися «круглі столи» тощо. Певні зрушення були, але для відчутного результату потрібно постійно і системно працювати у цьому напрямі. Переконаний, що ця робота повинна бути активно продовжена новими парламентаріями.
Прикро, що в державі досі немає єдиного центрального органу, який би відповідав за ресурси, що виділяються на вирішення чорнобильських питань, на місцях практично розформована дієва система державного управління в цій сфері, досі не прийнята загальнодержавна програми, яка б опікувалася реабілітацією забруднених сільгосптериторій. Свого часу я підготував таку, її підтримали народні депутати, однак заветував тодішній президент Віктор Ющенко.
Пізніше був розроблений новий законопроект «Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». Він передбачав можливість ведення господарської діяльності на забруднених територіях, залучення сюди інвестицій, створення нових робочих місць. Переконаний, що у такий спосіб вдасться відродити чорнобильські землі, вдихнути життя у поліські села. І нашим людям більше не доведеться у пошуках роботи їхати до столиці чи вирушати закордон. Звісно, що займатися будь-якою господарською діяльністю на нині забруднених територіях можна буде лише після позитивного висновку центрального органу влади, який має провести детальне обстеження території та вивчення всіх умов. Звісно, що був супротив такій ініціативі. У першу чергу тих, кому після прийняття цього законопроекту доведеться більше працювати, вивчати ситуацію, робити висновки, брати на себе відповідальність.
Скаржаться чорнобильці на малі компенсаційні виплати, а також на неможливість отримати відсуджені кошти. Очевидно для всіх, що система виплат допомог та компенсацій постраждалим потребує впорядкування. Розбіжності у постановах Кабміну та Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» спровокували численні позови громад до суду. У різних областях їх кількість коливається від 10 до 20 тисяч. Звісно, що це лише провокує соціальну напругу, бо в державі коштів на всі виплати немає. Однак за жодних обставин ми не повинні навіть думати про можливість відміни чорнобильських виплат чи їх скасування. Люди заслужити цю пільгу, адже жили чи живуть у забруднених зонах, і вже отримали свою дозу опромінення. Наше завдання зробити все, щоб кошти у достатній мірі отримували ті, хто насправді на це заслуговує. Щоб ці люди не на словах, а на ділі відчули турботу про себе з боку держави і зрештою перестали відчувати себе «чорнобильцями». Хочу вірити, що народні обранці, які представляють у Верховній Раді інтереси тих, хто нині живе на постраждалих і забруднених територіях, має статус чорнобильця, не відвернуться і не лишаться осторонь цих людей.
Микола Шершун
Обсудить новость на Форуме