18:30 12.03.2010 | Все новости раздела "Народная партия"
Полтавщина: скільки коштує зварити борщ?
Полтавщина – у першій десятці серед областей України щодо здорожчання продуктів харчування. Мабуть, найсолодший (бо найдорожчий) цукор – у нас, купити хліба в нашій області теж коштуватиме трохи більше, ніж деінде. Шокують полтавські гаманці і молоко та продукти з нього, а також борошно, яйця, м'ясо. Отож залишається постувати, добре, що хоч крупи та вермішель на Полтавщині чи не найдешевші. Причини такого стану речей, як завжди, різні. І про об’єктивні, і про суб’єктивні фактори подорожчання розмірковувати можна довго, от тільки справжній стан речей може показати хіба що глибокий фаховий аналіз. «Скажімо, зростання роздрібних цін на хліб відбулося одночасно по всіх підприємствах, які входять до асоціації «Полтавахліб», - повідомила начальник державної інспекції з контролю за цінами у Полтавській області Ірина Максимішина. – Серед об’єктивних причин зростання – підвищення заробітної плати працівників, ріст цін на допоміжні матеріали та незначне минулорічне підвищення ціни на борошно. Фактор же суб’єктивний, який теж суттєво вплинув на зростання цін на хлібобулочні вироби, – зменшення обсягів виробництва продукції». Стосовно ж цін на молочні та м’ясопродукти, то фахівці інспекції з контролю за цінами переконують, що їх зростання – це сезонна тенденція. От тільки це перша зима, коли молоко та сметана подорожчали аж так, що, наприклад, пенсіонери постали перед вибором: хліб чи молоко, бо про придбання і того, і іншого уже, на жаль, не йдеться…
Особливістю здорожчання молочної продукції називають і стрімке зростання закупівельних цін на молоко у виробників. Ця сировина начебто складає від 60 до 80% у собівартості продукції. От тільки сільгосптоваровиробники думку про подорожчання через збільшення ціни на вироблену ними сировину відкидають. Справді бо, скажімо пшениця 3-го класу як коштувала 1200 грн за тонну у жовтні минулого року, таку ціну має і нині; закупівельна ціна молока за цей же час хоч і зросла на 55 копійок, та, наприклад, той же сир здорожчав в середньому гривень на 30; закупівельна ціна яловичини з 12 гривень не зросла і на копійку, свинину як брали у виробників по 14 грн за кілограм так і беруть…
«Таке стрімке зростання цін на продукти харчування є цілком закономірним у наших реаліях, – вважає голова Полтавської регіональної організації Народної Партії, депутат Полтавської обласної ради Костянтин Боровик. – Його причина – повна безконтрольність на споживчому ринку. І це стосується заходів, яких повинні вжити на найвищому рівні. Я не маю на увазі державне регулювання цін (це абсолютно інший сегмент економічної діяльності), а говорю про посередників. Раніше цих людей називали спекулянтами, але ж від назви суть не змінюється. І висока ціна виробника на сільськогосподарську продукцію це аж ніяк не катастрофа, головне, щоб вона була об’єктивною. Але ж нині 50 % споживчої ціни у посередника! У нас нині склалася парадоксальна ситуація: той, хто виробляє продукцію і той, хто її споживає страждають – перші від нерентабельності своєї діяльності, другі від низької купівельної спроможності. У виграші той, хто перепродає. І поки це залишається таким, як є, ми всі – заручники високих споживчих платежів».
Славнозвісне ж державне регулювання цін, на яке покладають надії дехто з державних мужів, теж аж ніяк не є панацеєю, адже його встановлюють не для того, щоб ми з вами купували продукти саме за тією чи іншою вартістю, а щоб порахувати дотацію на вироблення продукції, собівартість якої вища за реалізаційну ціну. Єдиним же фактором, який справді ціну регулювати може, є конкуренція. Принаймні такої думки дотримуються економісти.
«Проаналізуйте ступінь монополізації того чи іншого сектору економіки з коливанням цін. Як правило, воно йде в системі монополізму, – переконує голова Полтавської обласної державної адміністрації Валерій Асадчев. – Наприклад, щодо сиру – це достатньо монополізований сектор з крупних виробників, які здатні домовитися і ніяка державна структура з ними не впорається. Те ж саме і з хлібом та цукром. Порівняйте, у зовсім недалекому минулому Україна сіяла цукрові буряки на площі 1,5 млн га. Зараз же сіємо коли б не вп’ятеро менше! То звичайно, виник реальний дефіцит, де виник реальний дефіцит – піднялась ціна, спрацював закон ринку. А реальну ж ціну цю хоче спожити не одна людина – поділити цю рентабельність претендентів чимало. Тому природа нинішнього здорожчання одна: монополії, дефіцит, невміння працювати з балансами галузевими, їх регулювати і ними керувати».
Отож походження наших нинішніх проблем – зростання цін, дефіциту – порушення об’єктивних законів економіки. І хоч, як свідчить сумний досвід, у наших реаліях діють хіба що закони фізики, ніхто не забороняє сподіватися, що хай і без м’яса, а борщу ми з вами таки зваримо…
Прес-служба Полтавської регіональної організації
Народної Партії
Обсудить новость на Форуме