13:15 16.04.2010 | Все новости раздела "Народная партия"
Полтавщина: аграрне виробництво нарощує темпи розвитку
Минулий рік, хоч і був кризовим, та для аграріїв став, так би мовити, показовим на шляху до становлення сучасного, високотехнологічного сільськогосподарського виробництва. Курс на інтенсифікацію та покращення технологій дав вагомі результати, отож продукція, вироблена селянами, стала конкурентоспроможною та здатною забезпечити продовольчу безпеку держави. Принаймні такі справи у аграрній галузі Полтавщини. До речі, саме аграрна галузь, як і харчова промисловість, у період кризи не занепала, адже за будь-якої кризи – чи то політичної, чи економічної, – люди їсти таки хочуть...
Протягом останніх років сільське господарство Полтавської області забезпечує стійкі темпи зростання валової продукції, причому нарощення виробництва досягається найбільшою мірою за рахунок зростання обсягів виробництва в сільгосппідприємствах. Скажімо, лише торік у ТОВ "Стандарт-Агро" Гадяцького району Полтавської області вирощено зернових майже 36 тис. тонн, більше 3 тис. тонн вироблено молока та майже 200 тонн м'яса (щоправда, в живій вазі). Завдяки такому господарюванню, чистого прибутку у "Стандарт-Агро" отримали 7520 тис грн, не залишились без грошей і працівники підприємства – на оплату праці пішло 2948 тис. Що ж до прибутків цьогорічних, то прогнозів селяни не роблять – їхній досвід свідчить, що справа це невдячна. І хоч озимина, на щастя, у "Стандарт-Агро" збереглася (загалом на Полтавщині доведеться чималі площі пересівати), та це поки що ні про що не говорить.
"Головна селянська проблема в тому, що ми повністю залежні від цін на зерно, – бідкається керівник ТОВ "Стандарт-Агро" Гадяцького району Полтавської області, голова Гадяцької районної організації Народної Партії Володимир Подорожній. – Під економічні важелі нашої країни підлаштовуватись дуже складно, тому щороку ми, як еквілібристи, балансуємо на межі. Якщо, наприклад, на кукурудзу ціни будуть минулорічні, то прибуток матимемо, якщо ж ні, то тоді важко щось передбачати. Що ж до тваринництва, то, скажімо, молоко – це щодня жива копійка, яка господарству потрібна, як повітря. Тому щороку ми на півсотні голів збільшуємо поголів'я корів. А от виробництво м'яса справа невдячна і дуже нестабільна".
Справді, передбачити, що буде прибутковішим – м'ясо чи зерно, майже неможливо. Скажімо, якщо ціна на кукурудзу буде 1300 грн за тонну, то вигідніше буде її продати, аніж згодувати худобі, якщо ж менше, тоді навпаки. Тим часом, порівняно з минулорічною весною, закупівельна ціна кукурудзи зросла майже в 1,3 разу, і це не дивно, адже цариця полів – культура експортна. А от ячмінь та соняшник останнім часом, на жаль для сільгосптоваровиробників, подешевшали. Усе це треба враховувати у структурі посівних площ, бо, хоч цінова ситуація щороку різна, та певні закономірності усе ж є – проаналізувавши ціни на продукцію рослинництва, чітко видно, яка культура більш прибуткова.
Та як би там не було, які б підходи в організації аграрного виробництва не застосовували, як би не оптимізували структуру підприємств, головне – робити це не лише заради отримання прибутку. Адже за словосполученням сільськогосподарське виробництво – найдорожче: люди і земля, на якій вони живуть. Загалом же, аналізуючи свою роботу, селяни тішаться: попрацювали на славу. Не менш об’ємна робота чекає на них і надалі. Та їм до труднощів чи негараздів не звикати. А найкраща нагорода за працю – щедрий ужинок та добра ціна на нього.
Прес-службаПолтавської регіональноїорганізації
Народної Партії
Обсудить новость на Форуме