01:00 11.10.2016 | Все новости раздела "Народная партия"
ПОКИ МИ ВІДКЛАДАЄМО ЖИТТЯ, ВОНО ПРОХОДИТЬ (ЛУЦІЙ СЕНЕКА)
Більшість українців приреченні на існування, оскільки повсякденні умови їх буття не відповідають критеріям терміну «жити» в його навіть елементарному розумінні. Безальтернативність та безвихідь змушують людей сприймати кожен новий день як виклик. Буденні радощі стають рідкісним явищем, нівелюються безгрошів’ям, недоступністю ліків, медичного обслуговування – рівнем життя в цілому.
Заяви «обдарованої» Голови Національного банку про настання чергової макроекономічної стабільності або звіти урядовців про десятивідсоткове підвищення зарплат і пенсій сприймаються скоріше з абсолютною недовірою, як зухвале знущання на фоні загального здорожчання життя. В сприйнятті людей таке реформаторство символізує безпросвітний занепад. Відповідно до статистики, кожен другий готовий виїхати з країни. Думаю, як мінімум, років на сорок. Саме на такі часові терміни розрахований сьогоднішній кредитний портфель країни та угода з МВФ на реструктуризацію боргів України, за які доведеться віддавати до 100 млрд доларів. Люди просто хочуть жити, а не очікувати життя.
Виходячи з того комплексу питань, які влада визначає пріоритетними, стає все складніше чинити опір відчуттю її повної неадекватності. Особливо сильно живить це відчуття Верховна Рада. Адже вона не працює, а тон в ній задають ті, яким варто було б помовчати. Пріоритет віддається прийняттю чергових бездієвих постанов, заяв чи просто поновленню переліку ворогів держави. Взагалі тиражування заяв, які не несуть жодних наслідків, крім дискредитації власне парламенту і країни, стає неписаним регламентним обов’язком для більшості з нинішнього набору парламентаріїв. І приборкати цей порив дурості просто неможливо.
Комусь таке бачення ситуації видається надто чорно-білим, проте воно точно без рожевих окулярів.
Володимир Литвин
Обсудить новость на Форуме