19:00 17.02.2011 | Все новости раздела "Народная партия"
Не перетягувати канат, а працювати на благо громади
За таким принципом працює член Народної Партії Володимир Войтович, якого три місяці тому депутати обрали головою Волинської обласної ради. Чого вдалося за такий кортокий термін досягти, як пройшов процес адаптації, які нові обличчя з’явилися у владі? На ці та інші запитання Володимир Войтович відповів в ефірі Волинського радіо.
- Я б не сказав, що це нова для мене ділянка роботи, адже 27 років я в органах виконавчої влади. За часів Радянського Союзу, коли працював у Рожищенському райвиконкомі, то місцеве самоврядування мало безпосереднє відношення до формування виконавчої влади. Згодом, у 90-ті роки, відділ освіти, який я очолював, був у структурі Рожищенської районної ради. Тому робота не настільки нова, але на такому високому рівні, зрозуміло, я не працював. Останнє моє місце роботи у виконавчій владі – посада голови Рожищенської райдержадміністрації.
- Для вас було несподіванкою, що саме вас обрали головою Волинської обласної ради?
- Несподіванкою була пропозиція моєї політичної сили – Народної Партії, яка запропонувала мою кандидатуру. Адже у нас є цілий ряд досвідчених керівників, управлінців. Я навіть подумав, що ми – Народна Партія в обласній раді – маємо не таку чисельну фракцію, то, можливо, більші фракції, такі як “Батьківщина” або Партії регіонів, запропонують свої кандидатури. Але у ході розмов з іншими політичними силами, з головою облдержадміністрації Борисом Петровичем Клімчуком я схилявся до тієї думки, що мені вже 57 років, є певний життєвий досвід, то чому б і ні? І я погодився. Була телефонна розмова із народним депутатом України, головою Волинською обласної організації Народної Партії Катериною Ващук. Вона, у свою чергу, розмовляла із головою Верховної Ради, лідером нашої політичної сили Володимиром Михайловичем Литвином. Коли відбуваються розмови на такому високому рівні, тут уже думати не доводиться. Приймаєш рішення, тому що знаєш: за тобою стоять такі постаті, думкою яких не можна нехтувати.
- То як все ж таки вам на новому робочому місці?
- Психологи стверджують, що для адаптації на будь-якій роботі потрібно шість місяців. Я з цим не згідний. Стільки часу адаптовуватися до нових умов праці, або роботи на вищому рівні – це задовго. Але потрібен був певний час, щоб роздивитися, вивчити людей, познайомитися із виконавчим апаратом, зорієнтуватися у складі обласної ради. Це ж 80 депутатів – представники різних політичних сил, зрештою, фахівці у багатьох галузях, люди різного віку. Потрібно було провести консультації, переговори, навіть мати домовленості із лідерами певних фракцій, аби сформувати фракції. Хоча це прерогатива політичних сил. А от формування депутатських комісій, то тут робота була предметною. Я поставив собі за мету таке завдання. Перш ніж формувати депутатські комісії, потрібно поговорити із кожним депутатом. Де він бажає працювати, у якій комісії, якого він фаху. І лише тоді приймати рішення щодо голів комісій. Це вдалося зробити, з моєї точки зору, добре, завдяки тому, що я особисто мав розмову із кожним депутатом. І думка кожного депутата була врахована. Хоча до того ми вели переговори із лідерами фракцій і пропозиції були дещо інші. Ми без будь-яких суперечок знайшли компроміс – сформували депутатські комісії. Цей етап пройшов добре. Коли обирали заступників голови обласної ради, я мав таку позицію. У нас є дві найбільші фракції: Всеукраїнського об’єднання “Батьківщина“ і Партії регіонів. Напевно, логічно було б запропонувати кандидатури як від однієї, так і від іншої політичної сили. Закон про місцеве самоврядування дає нам право мати два заступники голови обласної ради. Саме так я поступив. Питання вирішилося швидко, без будь-яких колізій і нікому непотрібних конфліктів.
- Якою буде чисельність апарату обласної ради? Напевне, і тут відбудуться кадрові зміни?
- Чисельність апарату зараз – 42 штатні одиниці. На найближчу сесію ми готуємо нову структуру апарату обласної ради. Хочемо оптимізувати чисельність. Наприклад, у патронатній службі голови обласної ради було п’ять помічників і радників. А навіщо? Напевне, ми маємо не такий вже розкішний обласний бюджет і кошторис обласної ради, щоб мати і помічників, і радників на штатній основі. Якщо зменшувати чисельність апарату, то потрібно це робити за рахунок патронатної служби. У мене зараз є три радники, які працюють на громадських засадах. Це мене абсолютно влаштовує. І досвід цих людей мені знадобиться. Те ж саме я запропонував своїм заступникам. Але коли ми обговорювали нову структуру на засіданнях комісій, надходили різні пропозиції і від депутатів. Зрештою, ми дійшли висновку, що по одному помічнику у кожного керівника повинно бути. Є відділи, які будуть об’єднані. Є відділи, в яких буде зменшена чисельність. Такі внутрішні корективи будуть. Тому замість 42 працівників, в апараті облради буде 39. З такою чисельністю попрацюємо певний час. А тоді побачимо. Дуже часто такі зміни використовують для збільшення чисельності. Треба відходити від того, що кожне скорочення породжує збільшення штату працівників. До цього часу так і було.
Я уже є членом Ради регіонів при Президентові України. Такий дорадчий орган. Президент ініціює адміністративну реформу. Одна із складових цієї реформи є оптимізація чисельності службовців. Я вважаю, що це потрібно робити. Бо і громадська думка позитивна щодо цього кроку Президента. І ми на місцях повинні таку позицію підтримувати. Що ми і робимо. Щодо однодумців... По-перше, коли всі однодумці, то нецікаво працювати. Коли всі мають однакову думку, до істини важко дійти. Та й, зрештою, так не буває, що всі однодумці. Коли порівнюєш різні точки зору – знаходиш правильне рішення. Мої заступники належать до різних політичних сил, а я ще до іншої, тому, коли приймаємо рішення, нам цікаво обмінятися думками. Це молоді люди, яким ледве за 30. Мій вік значно більший. З одного боку – мій досвід дає мені право застосувати авторитарний стиль, а з іншого – я настільки демократична людина , що даю можливість молодим людям висловити свою думку. Аргументувати і відстоювати її. У нас вдале поєднання досвіду і такого , я б сказав, молодечого запалу, завзяття, енергії. Мушу визнати, що атмосфера у керівництві обласної ради досить добра. Співпраця є, хоча у деяких питаннях у нас різні точки зору.
- В обласній раді представлено багато політичних партій. Потрібно враховувати позицію кожної фракції. Ви ж, як голова обласної ради, повинні бути диригентом цього поки ще не повністю зіграного оркестру. Чи вдається вам знаходити порозуміння із депутатами?
- У раді представлений весь спектр політичних сил, найпопулярніших в Україні. Усе, що стосується розвитку Волинського краю, соціально-економічного, культурного розвитку, підтримки тих чи інших галузей господарства – то тут ми, як правило, однодумці. Керуємося інтересами наших територіальних громад. Є певні ідеологічні розбіжності. І це нормально. Я не поспішаю робити якісь категоричні висновки з цього приводу, бо я знаю, що й надалі ряд питань будуть викликати жваві дискусії у сесійній залі. Я повинен стояти вище усіх цих політичних процесів. Я, як голова обласної ради, повинен бути об’єктивним у ставленні до кожної політичної сили. Тому я не вступав до жодної депутатської фракції чи групи.
- У вас, напевно, є пріоритети у подальшій роботі. Які вони? Які проблеми територіальних громад потребують нагального вирішення?
- Проблеми, вирішення яких має пріоритетне значення, можна розділити на кілька складових. По-перше, є такі питання, які без втручання уряду, державного бюджету ми просто не вирішимо. Нам не під силу. Тому, коли ми говоримо про завершення будівництва Нововолинської шахти №10, то, безперечно, розраховуємо на суттєві капіталовкладення з державного бюджету. Виконавча влада області зробила серйозні кроки у цьому питанні і ми плануємо завершити будівництво першої черги шахти №10 у 2012 році. Є й інші питання, які без втручання центральної влади нам не вирішити. Це і перинатальний центр у Луцьку, підготовка до Євро-2012. Якщо говорити про дороги загального користування: Київ – Ковель – Ягодин або Устилуг – Луцьк – Рівне, то тут, безперечно, потрібні державні кошти. Ми не маємо в обласному бюджеті таких великих грошей для ремонту цих доріг. Але у нас є реальні кроки, і ці дороги до початку Євро-2012 будуть мати зовсім інший вигляд. Облаштування і реконструкція державного кордону. Є така програма. Щодо міжнародного залізничного пункту пропуску “Заболоття“, то тут буде поєднання коштів державного і обласного бюджетів. Те ж саме можна говорити про автомобільні пункти пропуску “Ягодин“ і “Устилуг”. Такі об’єкти, які становлять велику історичну, культурну цінність, як, скажімо, садиба родини Липинських у селі Затурці Локачинського району, або Шляхетський будинок у Луцьку (Картинна галерея) - це пам’ятки національного значення. Ми вправі і розраховувати і вимагати від центральних органів влади, аби була приділена увага цим об’єктам. Хоча сюди вкладалися і будуть вкладатися гроші місцевих бюджетів. Сучасна медична апаратура сьогодні дороговартісна. І за кошти обласного бюджету її важко придбати, скажімо, для обласної клінічної лікарні. Що стосується обласного бюджету, то це менші об’єкти. Це об’єкти обласної комунальної власності, де проводиться або будівництво, або реконструкція. Тут ми розраховуємо тільки на свої сили. А на об’єкти, які є у комунальній власності наших районів і міст, ми частково теж будемо спрямовувати кошти. Районним бюджетам так само не під силу самотужки вирішити ці питання. У проекті програми соціально-економічного розвитку є перелік об’єктів. Зрозуміло, що не всі з них будуть охоплені цього року. В першу чергу, ми звернемо увагу на об’єкти, які мають високу ступінь готовності, потім – перехідні об’єкти. Є будівлі, де ступінь готовності дуже низький. Тому фінансова підтримка цих об’єктів у перспективі. Ми повинні завершити те, що розпочали і будуємо, а тоді лише розпочинати будівництво нових об’єктів. Ми з головою облдержадміністрації Борисом Клімчуком зайняли таку позицію. Де є внесок громади або сільського бюджету, є частка районного бюджету, тоді можна розраховувати на підтримку обласного бюджету. На ідеї та проекти ми грошей не даємо. Допомагаємо там, де є фундамент і зведені стіни. Працюємо на умовах співфінансування. У районах є така тенденція. Не маючи проектно-кошторисної документації, ставлять питання про будівництво того чи іншого об’єкта. Тому виготовлення проектно-кошторисної документації – проблема бюджетів міст і районів. Я мав кілька зустрічей із Головою Верховної Ради Володимиром Литвином, народними депутатами України. Що мені болить? Я сам освітянин. На території Ковельського району є прекрасний музей Лесі Українки. Є чудове, мальовниче озеро Нечимне поблизу села Скулин. Це озеро, яке надихнуло Лесю Українку на написання драми-феєрії “Лісова пісня“, сьогодні пропадає. Його потрібно очистити, щоб привабити туристів, тих, хто любить українську літературу, історію і культуру. Сюди щороку приїжджає багато шанувальників творчості Лесі. І я думаю, що це питання за 2-3 роки ми вирішимо. Мене підтримує і Голова Верховної Ради України Володимир Литвин, і наша фракція Народної Партії у парламенті, і Катерина Тимофіївна Ващук. Це було б надбання не лише Ковельського району, а усієї України.
- Не секрет, що у попередні роки бракувало конструктиву у взаєминах між виконавчою і представницькою гілками влади в області. Нині вас часто можна побачити на заходах із головою облдержадміністрації Борисом Клімчуком. Вас єднає не лише спільна робота, а , можливо, й давні дружні стосунки. Тобто у вас є багато спільного у баченні вирішення тих чи інших питань життєдіяльності області?
- Ми освітяни, колишні директори шкіл. Я не скажу, що ми давні хороші знайомі, але у нас є готовність до співпраці. І ми її демонструємо. Люди втомилися від протистоянь у владі. Від керівників багато в чому залежить порозуміння у владі. Для чого з’ясовувати, хто головніший, а хто другорядний? Можу лише повторити те, що говорив на першій сесії у програмній промові: "Я готовий до співпраці із будь-якими політичними силами”. У нас є багато проблем, які потрібно спільно вирішувати. Важливо не заважати один одному у виконанні своїх функцій і повноважень. Я у своїй роботі керуюся законами про місцеве самоврядування в Україні і про статус депутатів місцевих рад, а голова облдержадміністрації має Закон про місцеві державні адміністрації. Там все чітко і зрозуміло виписано. Власні повноваження, делеговані повноваження... І нічого тут перетягувати канат. Потрібно працювати над вирішенням тих питань, у чиїй компетенції вони знаходяться.
Микола Бєлов, м.Луцьк
Обсудить новость на Форуме