19:00 17.02.2011 | Все новости раздела "Народная партия"

Народний депутат України Микола Шершун для радіо «Полісся» від 12 лютого 2011 року

Діяльність депутата Верховної Ради України I, IV і VI скликань Миколи Шершуна добре знайома жителям Полісся, адже більшість законодавчих ініціатив, які він впроваджує, стосуються саме Поліського краю. Як суб’єкт права законодавчої ініціативи він вніс на розгляд парламенту VI скликання 40 законопроектів, третина із них стали чинними законодавчими актами, та з 47 поправок враховано 33. Також за хронологією виступів у Верховній Раді мав слово 85 разів. Якщо оглядати проблеми, до вирішення яких долучається впродовж депутатської діяльності, то це охорона природи, стан та перспективи територій, що зазнали радіоактивного забруднення, бюджетні, земельні питання, якість питної води, корисні копалини, енергозбереження, соціальний захист різних верств населення, історична пам’ять та ін. Не забуває рідний край Микола Харитонович, і днями на хвилях радіо «Полісся», на частоті 106.6 Fm, дав інтерв’ю.

- Чим особливі ці дні у вашій депутатській діяльності, Миколо Харитоновичу?

- З початком 2011 року я повернувся до депутатської діяльності, як до основної роботи, після десяти місяців на посаді голови Державного комітету лісового господарства України. Звільнився за власним бажанням, бо все життя, працюючи на лісовій ниві (починав із робітничої спеціальності у 1968 році) боровся за те, щоб усі наші ліси, з різних відомств (яким належить 32% земель лісового фонду) стали державними. Цю норму вже ствердив Указ Президента, та в процесі перемін в адміністративному устрої України Державний комітет лісового господарства реорганізовано в Державне агентство лісових ресурсів і віднесено під координацію Міністерства аграрної політики та продовольства. Як професіонал, я з цим змиритися не зміг і написав заяву про звільнення за власним бажанням.

Щодо депутатської діяльності, то як суб’єкт права законодавчої ініціативи розумію, наскільки багато маємо проблем і як важливо депутатам працювати задля їх вирішення. Поряд із законодавчою діяльністю, свої плани і наміри пов’язую із надіями на взаємодію з місцевою владою. Щодо Сарненського району, то з приємністю пригадую результативну співпрацю з головою адміністрації Анатолієм Остапчуком, скажу, що знаходимо порозуміння і щодо об’єднання зусиль на вирішення проблем сьогодення. Знаю, що і новообраний голова міста Сарни Сергій Євтушок налаштований на продуктивну роботу. І я переконаний, що населення району не зазнає розчарувань. Дуже ціную прямий зв'язок із виборцями. Через приймальню Народної Партії, що є у Сарнах, запрошую звертатися до мене громадян, небайдужих до долі України, щоб їх прагнення і задуми втілювалися у закони.

Якщо ж говорити про плани на найближчий період, направлятиму зусилля на вирішення проблем охорони довкілля, бо обіймаю посаду першого заступника голови екологічного комітету, зокрема, територій, що зазнали біди від чорнобильського лиха. Ще на часі питання збереження і раціонального використання природних багатств на благо держави й задля добробуту людей.

- Миколо Харитоновичу, відрадно, що ви переймаєтеся життям людей на рідних для вас територіях, не забуваєте про проблеми Полісся. Якщо ж говорити про сьогодення, то на перебіг суспільних процесів великий вплив мають реформи. Правдиве твердження, що непросто жити у час перемін. Та тим не менше, переміни відбуваються. На вашу думку, чи можемо сподіватися на позитивні їх наслідки?

- Щодо реформ, маю однозначну відповідь: їх проводити потрібно. Бо інакше продовжиться процес незадоволення від постійного виживання і безперервних виборів. Вважаю, що реформи, які розпочалися в Україні з ініціативи Президента й уряду, потрібні усім громадянам нашої держави. Знову наведу приклад реформування лісової галузі, де впроваджується оптимізація виробництва та підвищення ефективності роботи кожного фахівця. Пілотні проекти довели результативність нововведень. Працівники задоволені тим, що матеріальна їх зацікавленість забезпечується. Вивчили моделі Польщі, інших країн і виробили власну, яка відповідала б інтересам галузі і людей. Тож коли проводимо реформи, маємо бачити кінцевий результат. Особливо пенсійна реформа за основний орієнтир має взяти інтереси людини праці, тих пенсіонерів, за плечима яких багаторічний стаж роботи. Але поспіхом, особливо пенсійну реформу, проводити не можна. Я за детальне громадське обговорення варіантів нововведень і порозуміння серед усіх верств населення. А тоді вже депутати мають прийняти виважені рішення, щоб люди якнайшвидше відчули позитивні наслідки. Якщо у когось із жителів району є зауваження чи пропозиції щодо реформ, радий буду їх отримати, охоче дам відповіді на запитання.

- Ще одна тема, Миколо Харитоновичу, викликає занепокоєння і навіть суспільне напруження, – щорічні вибори в Україні. Як думаєте, коли наступного разу підемо на виборчі дільниці?

- Справді, вибори у нас вже так часто, що людям просто набридли. Перестали вірити у те, що вибори пройдуть і стане краще жити. Низька активність населення засвідчує велике розчарування виборців. Суспільство має дати чітку оцінку чиновникам та політикам, щоб вони знали, що врешті-решт понесуть відповідальність і за слова, і за дії. Наразі ж Верховна Рада прийняла рішення, що в 2011 році виборів парламенту не буде.

- Миколо Харитоновичу, багато ваших законодавчих ініціатив, зокрема й останні виступи за трибуною Верховної Ради, стосуються проблем агропромислового комплексу, земель сільськогосподарського призначення, переробних підприємств. Які у цьому важливому секторі господарювання очікуються нововведення і як вони вплинуть на життя сільських жителів?

- У першу чергу нам потрібні реформи на селі. Але не такі, які вже раніше впроваджували, коли всіх назвали одним словом «фермери», дали лопату в руки й сказали – працюй на своєму паї. Це була величезна помилка, за яку, на жаль, досі ніхто не відповів. А поплатилися великими втратами. Тисячі гектарів пустуючих земель, зменшення поголів’я ВРХ, зведення до мінімуму виробництва м’ясних, молочних продуктів і заміна їх ввезеними з-за кордону низькоякісними, – це далеко не весь перелік недолугих негараздів, що стали наслідками помилок державних мужів. На часі, вважаю, найважливіше питання: зробити так, щоб земля стала товаром. Але я категорично проти того, щоб землю продавали. Особливо, не можна допускати, аби нашою землею володіли іноземці. Як так може бути, щоб ми називалися українцями, а ходили по землі вже не українській? Тут потрібні послідовні кроки. Найперше слід провести інвентаризацію землі, визначитися із земельним кадастром, і обов’язково створити державний земельний банк, щоб нею володіла держава. Приміром, не хоче людина працювати на землі, – продає державі свій пай. А державний банк надає в оренду землю інвесторам. Бо у сільськогосподарському секторі без інвестицій не обійтись. Але умови мають бути зрозумілими, прозорими і привабливими. Інвестиції обов’язково будуть. Упевнений у цьому з досвіду роботи в постійній делегації Парламентської асамблеї Ради Європи. Наприклад, у Німеччині і Франції близько 80% землі належить державі, так і в інших країнах, де сільгоспвиробництво розвивається. Питання продовольства у світі стоїть дуже гостро. Тож обробіток наших земель для вирощування й виробництво якісних продуктів харчування – справа перспективна.

Сподіваюся, що у нас вистачить глузду не допустити безповоротних помилок і продумано провести реформи на селі. Потрібно дуже швидко привести до виконання усі ті закони, які є чинними, та прийняти нові, для того, щоб наше сільське господарство мало майбутнє.

Життя селян дуже добре розумію. Народився у сільській родині, дуже добре знаю ціну сільської праці. Допомагав матері на полі, батькові на фермі, знаю, що це за робота, й хотів би пропозицій від сільських жителів, буду відстоювати їхні ідеї у парламенті, добиватися виконання, якщо пропозиції відповідатимуть вимогам часу.

- Миколо Харитоновичу, ви один з ініціаторів Закону України «Про бурштин». Верховна Рада його прийняла, однак Президент наклав вето, яка подальша доля того важливого для Полісся законопроекту?

- Так, це правда. Закон мав би врегулювати проблеми, які виникають у нас із видобутком бурштину. Думаю, що вето накладено тому, що так вигідно комусь із оточення Президента. Наразі Закон доопрацьовано, враховано всі поправки й зауваження. Не полишаю сподівань, що найближчим часом Верховна Рада проголосує за цей законодавчий акт, бо він дуже потрібен, настала не лише економічна, а й політична необхідність ввести його в дію. Бурштин – це наше національне багатство, яке розкрадається, а не використовується задля користі держави. Його видобуток обов’язково потрібно впорядкувати.

- Миколо Харитоновичу, скажіть, будь ласка, якщо повернутися до вашого взаємозв’язку з рідним краєм, з якими проблемами звертаються поліщуки останнім часом?

- Людей хвилює багато питань. Вони стосуються розробки бурштину, ведення лісового господарства, земельних відносин. Із суспільних проблем звернення підіймають проблеми будівництва чи оснащення навчальних, лікувальних закладів, та найбільше завжди про матеріальну допомогу. Особливо боляче, коли звертаються з приводу складного лікування хворих дітей у випадках операцій, інших дороговартісних необхідностей. Жодне із прохань не залишаю без уваги.

- Якими будуть ваші побажання землякам?

- У контексті розмови про проблеми, про шляхи їх вирішення, вважаю, що нам під силу сьогодні разом справитись з усіма негараздами на благо держави і громадян. Нарешті маємо забезпечити таке життя людям, щоб вони кожен день зустрічали з гарним настроєм та впевненістю, що дні плинуть розмірено і майбутнє буде хорошим. Я дуже хочу, щоб ми тепер, вводячи реформи й не затягуючи в часі, зробили так, аби кожен мав роботу й належну винагороду за неї. Основні суспільні проблеми на двадцятому році незалежності ми повинні навчитися вирішувати відповідально і дивлячись у далеку перспективу.

Розмову вела Віра Шашук,

радіо «Полісся» від 12 лютого 2011 року

(м. Рівне)

Источник: Народная партия Украины