16:00 29.08.2012 | Все новости раздела "Народная партия"
На Хмельниччині ведеться боротьба з інвесторами
До неї долучилися мешканці села Киселі Старокостянтинівського району Хмельницької області, які вирішили заснувати власне фермерське господарство.
Скандали із земельними паями час від часу спалахують то в одному, то в іншому селі. І, як не прикро, це стало своєрідною ознакою нинішньої ситуації: селяни починають розуміти, що саме вони є власниками землі і, за законом, мали б нею розпоряджатись. Але тут виявляється, що око на чуже добро вже встигли покласти інвестори і відпускати його зі своїх рук не мають ані найменшого бажання. Ми вже розповідали про скандальні ситуації, коли пайовики не можуть розірвати угоди із орендарями навіть тоді, коли завершується строк оренди. Наразі, на прохання народного депутата Василя Шпака, кожним проблемним випадком займаються юридичні служби – вони мають допомогти людям встановити справедливість і повернути землю її власникам. А тим часом з інших місць надходять нові звернення з проханням про допомогу.
Не підпишете договір – не отримаєте зерно
Останнє таке звернення надійшло із Киселів, що у Старокостянтинівському районі. Хоча зовні може видатись, що найгучніші скандали тут вже позаду. Адже частина мешканців села спокійно ставиться до нинішнього інвестора, немає претензій до виплати ним орендної плати. Але такі настрої мають ті, хто не заявляв прав на свою ж землю. Натомість ті, хто захотів розірвати відносини з орендарями, несподівано для себе наштовхнулись на шалений опір.
- Все розпочалось із того, що кілька десятків пайовиків ще торік захотіли утворити власне фермерське господарство, і це автоматично означало, що вони мають розірвати угоди з будь-якими орендарями і взяти землю в свої руки, - розповідає голова новоствореного ФГ Людмила Шахрай. – Такий намір дуже легко пояснити. Адже ми зрозуміли, що роботи від орендарів нам не дочекатись. Жоден не подбав про створення робочих місць на селі. А тим часом у нас залишились гарні приміщення колишніх тваринницьких ферм. То чому б їх не використати? Ми б могли розвивати тваринництво, а це означає, що з’явилася б потреба у робочих руках.
Правда, поки що все це лише плани, бо не тільки до своєї ферми ще дуже далеко, а навіть до того, щоб фермери могли вільно, а головне – на повних законних підставах, розпоряджатись своєю землею. Хоча нинішньою весною поле їм все-таки вдалось засіяти і невдовзі планують збирати урожай гречки, проте юридично-правові баталії навколо цього поля не вщухли.
Свого часу Киселі віддали свою землю в обробіток одній із аграрних компаній. Договір про оренду був укладений на п’ять років, і хто знає, як би в подальшому склалися відносини між обома сторонами, якби за рік до завершення цього терміну компанія не передала свої права на обробіток паїв іншій.
- Ми мали намір по завершенні терміну оренди забрати землю і розпочати власну справу, - долучилася до розмови Надія Поліщук, яка нині є заступником голови фермерського господарства. – Але тут почули таке: хто не укладе новий договір на наступний строк вже із новою компанією, той не отримає орендної плати за минули рік.
В тому, що така вимога йде врозріз із законодавством, не доводиться сумніватись. Але більшість мешканців Киселів навіть не спробували відстоювати свої права. І зрозуміло, чому. З одного боку, жодних письмових підтверджень щодо того, чи справді була така вимога з боку інвестора, сьогодні не знайти, тому і будь-які позови виглядали б даремними. З іншого боку, люди були просто не готові до того, що можна так легко відмовити одним і відшукати інших орендарів. Трапляється, що доволі часто цілі громади будують свої відносини з інвесторами саме за інерцією. Так сталось і цього разу.
Але селяни підтверджують, що усна вимога все-таки передавалась людям. А кому ж хочеться втрачати зерно? І попри все знайшлись і ті, хто не захотів не тільки скоритись таким неписаним правилам, а й взагалі задумав розірвати будь-які відносини з орендарями.
Війна підписів
- Мені теж не хотіли давати зерно через те, що я не мала наміру укладати новий договір оренди, аж поки не стукнула кулаком по столі, - продовжила Надія Поліщук. – Але суть навіть не в тому, що й донині мені недодали рештки паю. Найбільші проблеми постали тоді, коли ми вирішили забрати свої паї і створити фермерське господарство. Хоча намагались діяти і по закону, і просто по-людськи.
Ще рік тому у серпні провели збори, де оголосили про наміри створити власне господарство. Потім, як розповідають фермери, в грудні знову підтвердили односельцям свої наміри і просили віддати землю в оренду саме їм. А орендарів, які на той час ще обробляли землю і діяли на підставі старих договорів, як і належало, повідомили, що хочуть забрати свої паї, а тому просили їхню землю навесні не обробляти.
Ось тоді, коли виникла загроза того, що Киселі вже не будуть одностайними і не віддадуть землю в одні руки, практично паралельно і розпочалась робота з активного залучення землі до старих інвесторів. Про те, якими методами це робилось, не хочеться розповідати, бо нехай би ліпше цим поцікавились правоохоронці.
Тим більше, що спірних, а чи й відверто протизаконних моментів у цій справі виникло чимало.
- Нам тепер говорять, що і ми поставили свої підписи під новими договорами, - розповідають фермери. – А через це, начебто, ми тепер не маємо права забирати свої паї і самостійно обробляти. Але ми нічого не підписували. І це стверджує не одна людина, а десятки. Щоб розібратись, написали заяву в міліцію, аби там перевірили і правдивість наших підписів, і загалом законність всього, що відбувається з орендою в селі. А в результаті почули, що … проти нас порушена справа. Правда, потім вона таки була скасована. Але за що все це маємо терпіти?
В місцевих інстанціях влади люди чують одне: підписали документи – значить, віддали землю. "Бунтарі" стверджують, що нічого не підписували, а, значить, документи є фальшивками, і їхню землю має обробляти ні хтось інший, а вони.
Місцеві правоохоронці підтверджень того, що це є саме так, поки що не знайшли. Але фермери сподіваються, що завдяки рішенню прокуратури, яка направила справу на дорозслідування, істина таки з’ясується. Але як буде насправді?
Критичної точки протистояння набуло навесні, коли фермери вийшли в поле і заборонили інвесторам сіяти на їхніх ділянках. Врешті-решт закінчилось тим, що вони таки відстояли своє право на 58 гектарів землі і самостійно засіяли це поле. Та вважати це перемогою зарано. Адже документально війна за землю триває. Остаточних правових рішень теж немає. Тому загроза того, що завтра фермери можуть опинитись без своєї землі, немає.
Не просто прокоментувати ситуацію, але насамперед допомогти селянам встановити справедливість ми попросили народного депутата України Василя Шпака.
Василь Шпак: Розв’язати проблему повинен закон і активність селян
- Вирішити за один день проблему, котра накопичувалась роками, неможливо. Тому й не маю права обіцяти це людям. Але надія на порядок і справедливість завжди повинна бути. І тому зроблю все можливе, щоб їх дотриматись. Насамперед вивченням ситуації повинні зайнятись юристи. Їх висновки стануть підставою для звернень як до правоохоронних органів, так і до місцевої влади. Думаю, в даній ситуації справедливість вдасться відновити, і люди отримають свою землю.
Та на проблему потрібно подивитись ширше. Я практично на кожній зустрічі із селянами говорю про те, що без створення кооперативів, які б об’єднували власників землі у кожному селі, не обійтись. Таке об’єднання розкриває перед громадою великі можливості. Розумію, що людей відлякує те, що вони не зможуть самостійно обробляти землю, не маючи для цього ні техніки, ні фінансових можливостей. Але зовсім не в цьому основна мета створення селянського об’єднання. Кооператив зможе укладати договори з інвесторами, ставлячи їм свої умови. Він же, цей кооператив, захищатиме людські права. І переконаний, робитиме це набагато ефективніше, ніж тепер це доводиться робити одинакам, які борються за свою ж землю і свої права, як це, наприклад, відбувається у Киселях.
Розробка масштабної державної програми зі створення селянських об’єднань, повинна стати першочерговим завданням для наступної Верховної Ради. І маю намір докласти всіх зусиль для участі у цьому складному, але надзвичайно важливому для десятків тисяч селян процесі.
Ірина ПОЛЬОВА,
Хмельницька область
Обсудить новость на Форуме