16:45 18.08.2010 | Все новости раздела "Народная партия"
Михайло Черновол: «Освіти багато не буває»
Вступна кампанія до вищих навчальних закладів дійшла свого фіналу, і цими днями більшість абітурієнтів вже знає її результати. Одні радіють і рахують дні до початку навчального року, інші починають готуватися до вступу у наступному. Про перипетії цьогорічної кампанії нам розповів ректор Кіровоградського національного технічного університету, депутат Кіровоградської обласної ради (фракція Народної Партії) Михайло Черновол.
- Чим відрізняється цьогорічна вступна кампанія від минулих років?
- Вступна кампанія цього року має спільні риси з минулорічною: і правила схожі, і перебіг її такий самий, як і минулого року. Якщо говорити про правила, то є невеличкі відмінності. Перше – це те, що дозволили вступати на заочну форму навчання випускникам, що закінчили школу до 2007 року, і здавати іспити, а не пред’являти сертифікати із центрів зовнішнього тестування. Друге – заліковування середнього балу атестатів. Цього року сума балів, що бере участь у конкурсі, має чотири складові. Обов’язково українська мова, два профілюючих предмети, залежно від спеціальності, і четверта – середній бал атестата. Максимальна кількість балів, теоретично можлива, – 800. У нашому вузі, як і в інших, градація починається з 700 балів. Те, що нижче 600 – це дуже низькі бали. Якщо по одному предмету менше 124 балів, то за правилами прийому документи навіть не приймаються.
Після минулорічної вступної кампанії чимало розмов велося про пільговиків. Нібито їх було надто багато. Цього року, з точки зору правил вступу, майже нічого не змінилося. Чому не змінилося? Тому що це на рівні не правил прийому, а закону. Деякі закони приймалися дуже давно. Наприклад, у законі про інвалідів є пункт, в якому сказано, що інваліди першої групи вступають до вузу на пільгових умовах. Або закони про чорнобильців, про сиріт, за якими певні категорії мають пільги при вступі до вузів. Всі ці категорії залишились. Тому кількість пільговиків не зменшилась.
Одна зміна, яку можна вважати кардинальною, це те, що раніше можна було здавати документи на необмежену кількість спеціальностей і у різні вузи. А зараз кількість обмежили. Можна здавати документи лише в 5 вузів і тільки на 3 спеціальності. Таким чином, у абітурієнта налічується 15 варіантів вступу до того чи іншого вузу, на ту чи іншу спеціальність. Хоча багато хто цього не зрозумів.
- А чи справедливими були звинувачення на роботу приймальних комісій, які, нібито, мляво працювали з прийомом документів?
- Цього року в ЗМІ жваво обговорювалася тема небувалого ажіотажу навколо вступу до вузів, створення великих черг у комісіях, навіть міністр видав наказ про продовження строків прийняття документів. У нашому університеті лише в перший день прийому було стовпотворіння: абітурієнти ринулися разом з батьками подавати документи, це і спричинило тисняву. Приймальна комісія змушена була працювати до десятої вечора. Наступного дня ситуація значно покращилася. Причому відбулося це досить різко, в коридах значно скоротилася кількість бажаючих вступити до нашого університету. Я розумію тривогу профільного міністра, але збільшення строку прийому документів більше потрібне київським вузам, де дійсно наплив абітурієнтів високий.
- Цього року бажаючих вступити до КНТУ стало більше?
- Проблема як для нашого університету, так і для інших вузів – вирахувати, скільки дійсно вступників є нашими. Дійсно, документів у цьому році здали на порядок більше. Більшість документів – це дублікати. Тому ми не можемо стверджувати, що це всі наші люди, це майбутні наші студенти. Такого переконання у нас немає. Раніше можна було здати документи і забрати їх. Але тепер дублікати ніхто може і не забирати. Нині абітурієнт, якого зарахували за рейтингом до якогось іншого вузу, до нас вже може і не повернутися і не повідомляти про те, що він є вже студентом іншого вузу.
Технологія зарахування така. Останній день здачі документів – 5 серпня, потім комісія обробляла папери, і 6-го серпня зранку відбулося засідання приймальної комісії. Наступним етапом було оприлюднення списків тих, кого рекомендовано зарахувати до вузу на державні місця. Звісно, це ще не був наказ про зарахування, а лише рекомендація. Потім 5 днів ми чекали. 10 серпня був останній день здачі оригіналів відповідних паперів. До 15 серпня ми робимо зарахування на бюджетні місця. Якщо зарахований не приніс оригінали, ми розуміємо, що його зараховано до іншого навчального закладу. Відповідно, список просувається. Технічно це досить складно. Але ми взяли номери мобільних телефонів вступників і інформували їх про те, що вони знаходяться в списку рекомендованих до зарахування. Абітурієнт, що здав в одному вузі документи на три спеціальності і пройшов по всіх, може тепер обирати саме ту професію, до якої у нього лежить душа.
- Система тестування себе виправдовує?
- Проходити тестування мають усі. Хоча тестування це і, в якомусь розумінні, удача. Інколи студенти ображаються на те, що вони вчилися добре, навіть дуже добре, а після тестування у них оцінка нижча, ніж у того студента, який навчався трохи гірше. Все-таки комусь може просто і пощастити. Не так давно була інформація, що деякі випускники шкіл при тестуванні отримали найвищу оцінку – 200 балів, але вони не є медалістами. Таке можливо. Адже їм могло більше пощастити. Потрібно ще й враховувати, що тести здаються за окремими предметами. В складанні іспитів у формі тестів потрібен не тільки багаж знань і психологічна підготовка, а й певною мірою везіння. Адже чимало фахівців, і я в тому числі, переконані, що розмова двох людей – викладача і випускника – краща форма іспиту і найвищий рівень перевірки людини на знання того чи іншого предмета. Якщо це викладач з достатнім рівнем досвіду, він розуміє, коли задає додаткові запитання, чи «плаває» по предмету відповідач, чи дійсно має добрі знання. При тестовій системі розмова з папірцями неможлива. Тут треба поставити відповідну позначку і сподіватися на удачу, якщо немає впевненості у правильності відповіді. По суті, іспити у формі тестів приймають навіть не спеціалісти з предмета. Ніхто нікому нічого не може підказати. Тести роздали і після певного часу зібрали. Потім звірили з відповідями і на цьому іспит завершився. З одного боку це спрощує процес, а з іншого – надто формалізує процедуру здачі іспиту, і наскільки це об’єктивні відповіді – судити важко.
- Якщо зазирнути на рік вперед, можливі ще якісь зміни у проведенні вступної кампанії?
- Більш важлива проблема, з якою ми стикнемося у майбутньому – це зменшення кількості випускників шкіл. Станеться це протягом 2008-2018 років, і пов’язано це з демографічною ситуацією. Це фактор, на який ніяк не можна вплинути. На звання студентів буде претендувати на порядок менше людей, ніж у минулі роки. Плюс до цього зовнішнє тестування, яке зрізало коло учасників вступної кампанії. Безумовно, більшість надає перевагу зовнішньому тестуванню. Але трохи сумно за випускників сільських шкіл. Що б не говорили, але у сільських школах підготовка нижча, ніж у міських. Причина проста і зрозуміла – недостатня комп’ютеризація, викладання одним учителем декількох предметів. Але ця дитина не винна в тому, що вона народилася в селі. Раніше випускник сільської школи розумів, що він слабенько підготовлений, і міг піти навчатися за контрактом, не намагаючись отримати престижну професію, йшов на звичайну робітничу спеціальність. І потім дивишся – за три роки студент підтягнувся, отримав низку знань і, нарешті, закінчував університет уже впевненим фахівцем. А так виходить, що ми ставимо хрест на цьому випускникові. Якщо тест не пройшов, то в цьому році вже нічого не вийде. Наступного року знову спробує здати. Але найняти репетитора, щоб добре підготуватися, можливості немає. І знову виходить, що ми закриваємо йому шлях до освіти. Але існує достатньо прикладів, коли колишні шкільні трієчники ставали видатними людьми, і навпаки – відмінники губляться в життєвій круговерті. Життя змінюється, людина змінюється. Якби я розробляв ці правила, то на контрактну основу дозволив би вступати без тестів. Наприклад, зарахували на державні місця, контрактники за сертифікатами також зараховані, але згідно з ліцензією місця ще залишилися. Ось на цей залишок можна було б приймати без тестів.
Освіти багато не буває. Люди навчилися б, отримали професію, працювали. Виникає запитання: а за кордоном людина, що не здала тести, може навчатися за гроші? Відповідь: так! Виходить, за кордоном це можливо, але ж не кожен може дозволити собі поїхати за кордон і отримати освіту. Сьогодні в Україні це неможливо, навіть за гроші.
Цього року дали дозвіл на те, щоб випускники минулих років мали змогу проходити тестові завдання. А ось торік такого не було. Такий приклад: людина 10 років тому закінчила школу, потім пішла працювати, відчуває, що знань не вистачає, потрібно навчатись далі. Та немає гарантії, що людина ці тести здасть. Вона навіть не наважиться піти на випробування. Я, доктор наук, не впевнений, що їх здам. У мене вже інші знання, так само, як і у людей, що закінчили школу декілька років тому.
Розмову вів Руслан Худояров
(м. Кіровоград)
Обсудить новость на Форуме