21:01 21.01.2011 | Все новости раздела "Народная партия"
«Ми – з Дмитрівки!»
Ці слова є девізом, гаслом, закликом до активної життєвої позиції усіх жителів села Дмитрівка Знам’янського району Кіровоградської області. Розпочинаючи проект «Село, в якому хочеться жити», ми в першу чергу прагнули завітати у такий населений пункт, життя у якому може бути зразковим для всіх інших. Саме тому обрали Дмитрівку Знам’янського району Кіровоградської області. І не помилилися. На перше ж наше запитання до місцевих жителів, вони в один голос відповіли, що їм тут жити зручно. А голова сільради Наталія Євстафіївна Стиркуль, що займає цю посаду вже другий термін, тісно співпрацюючи з депутатами від Народної Партії різних рівнів, тільки підтвердила їхні слова.
Історія та географія
Вперше в історичних джерелах про село згадується з1736 року. Розташоване в долині річки Інгулець, за 10 км на північний схід від районного центру та 50 км – від обласного. Дмитрівка на 18 років старша за Єлисаветград. У цьому місці була розташована 17-та рота сербського гусарського полку. У 1859 році Дмитрівка стала волосним центром, який з розвитком капіталістичних відносин швидко перетворився на торгове містечко. У центрі були магазини, відбувалася торгівля. Їхали сюди торгувати з Одеси, Миколаєва, Чигирина. І досі старожили кажуть «пішов у містечко», коли йдуть у центр села. До складу сільської ради входить шість населених пунктів: Дмитрівка, Плоске, Веселий Кут, Калинівка, Гостинне, Долина. Загальна площа території становить 29,5 тис. га, на якій проживає більше 5 тисяч осіб.
Сьогодення
Нині на території сільради діють 3 школи, 2 з яких – середні, у Дмитрівці; 2 дитячих садочки, будинок культури, лікарня, дитячо-юнацький центр, аптека, ветеринарний пункт. Все, що необхідно людям. Розвинута торгова мережа: більше 50 торгових точок тільки у Дмитрівці. Універмаг, який у свій час славився імпортними товарами, люди викупили, відремонтували, створили торговельний центр. Є будівельний магазин. У Дмитрівці розташований районний будинок ветеранів. Тут утримуються 25 людей похилого віку, в основному одиноких, за якими доглядає професійний персонал. Найкращий помічник сільради, опора – СВК «Колос» – утримує свій магазин, де ціни нижчі, ніж у інших торгівельних точках. Керівник цього підприємства – депутат Знам’янської районної ради від Народної Партії Вікторія Куц – ніколи не забуває про односельців та намагається допомогти селу.
У складі сільської ради 30 депутатів, найбільша частина яких є народниками, активними у справах, небайдужими до сільської проблематики.
По-бойовому працює виконком, до складу якого входить дев’ятеро небайдужих до життєдіяльності населених пунктів людей. «Є команда, є з ким працювати», – каже Наталія Євстафіївна.
Дмитрівка була одним з перших сіл Кіровоградської області, яке було газифіковане ще в радянські часи. За останні роки проведена реконструкція водомережі довжиною один кілометр та зроблено облаштування водонапірної башти. Також здійснена реконструкція системи опалення Дмитрівської дільничної лікарні, яка має 10 стаціонарних терапевтичних ліжко-місць і 15 ліжок денного стаціонару. Через відкриті торги придбали автомобіль швидкої допомоги. Поетапно, відповідно до пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку території, здійснюється облікове вуличне освітлення. Збудовані 1,2 км. тротуарної доріжки, прокладена асфальтна дорога довжиною 700 метрів. Ремонт доріг проводиться щорічно. Встановлено 7 автобусних зупинок, збудовано гараж для службової машини. Придбано технічне оснащення для комунального підприємства, яке обслуговує більше 25 км. водомережі. Здійснено капітальний ремонт сільського Будинку культури, дитячого дошкільного закладу «Івушка», «Малятко», адміністративного приміщення сільської ради, першого поверху дільничної лікарні. Один із фельдшерсько-акушерських пунктів облаштовано електричним опаленням, а також забезпечено медичним обладнанням.
Бюджет сільської ради також заслуговує на заздрощі. На цей рік він запланований у розмірі близько 3-х мільйонів гривень. «Намагаємося віддавати десятину в районний бюджет. У минулому році це було 250 тисяч гривень, на цей рік запланували 245 тисяч», – каже сільський голова. Сільрада тут небайдужа і непосидюща. Бере активну участь у різноманітних конкурсах та проектах. Наприклад, у державній програмі «Питна вода». Держава на умовах співфінансування виділила селищній раді 300 тисяч гривень. «З цією фінансовою допомогою нам вдалося зробити багато. Але хочемо зробити в цьому напрямку ще більше. Також із держбюджету були виділені кошти на реконструкцію системи опалення дільничної лікарні. Це близько 240 тисяч», – розповідає сільський голова.
Громада стала переможцем проекту «Україна від краю до краю. Місцеве самоврядування». Його мета – донести до української спільноти об'єктивну інформацію про діяльність представницької гілки влади, зусиллям якої забезпечується розвиток територіальних громад, благополуччя їх жителів, процвітання сіл, селищ, міст, районів та областей України. «Шукаємо такі проекти, беремо участь. Нам цікаво усе, що може принести користь. Розповідаємо про ці заходи своїм сусідам, іншим сільським громадам, щоб і вони мали можливість поліпшити життя мешканців. Сама я нічого б не змогла. Будь-яку ідею підтримують мої односельці, підхоплюють і через деякий час ідея чи проект реалізовується у щось більш конкретне. З’явилась колись ідея про свій прапор і герб. Цей проект схвалили і віднайшли спосіб, як його реалізувати. Тепер у нас свій герб і прапор», – розповідає Наталія Стиркуль.
У сільських школах переможців шкільних олімпіад нагороджують грошовими преміями. І кращий клас отримує нагороди. Бувають випадки, коли учень приносить додому 200 гривень, бо брав участь у кількох номінаціях. Для сім’ї це допомога. На базі школи №2 працює філіал районної спортивної школи. У цьому навчальному закладі за рішенням шкільної ради кожного місяця вчителі перераховують 1% від заробітної плати у шкільний фонд. За твердженням працівників управління освіти, у цій же сільській школі збережена і досі працює майстерня для уроків праці. Вчитель праці Вадим Іванович Гречко зумів зберегти усі станки. Слюсарна майстерня, кухня-лабораторія, столярна майстерня – все, як 30 років тому, тільки ремонтувати треба частіше. На базі школи працює методичне об’єднання району.
Цікаво, що на території сільської ради існують три музейні кімнати. В кожній із них окреме, і навіть головне, місце займають довідки про воєнну минувшину. Також на стендах вшановано людей, що зробили важливий вклад у розвиток території.
Проблеми
Звичайно, є проблеми. Одна з основних – земля. А точніше – земельні відносини. Справжні сільгоспвиробники на землі працюють. Але, на жаль, є такі, що її, землю, просто використовують задля отримання коштів. Рейдерство, захоплення і надалі неправильне використання земельних угідь – все це прояв сьогоднішнього часу. Тільки починається весна, у село заходять «хлопці», які знають різні схеми, і, використовуючи прогалини у законодавстві, обманюють людей. Наприклад, роз'їжджають попід дворами та пропонують цукор чи щось інше в обмін на земельні паї. Люди переукладають угоди, а потім страждають і не знають до кого звернутися аби отримати те, що їм наобіцяли, і те, що вони повинні отримувати згідно законодавства України.
«Ще одна болюча проблема – утримання доріг. Але це наша глобальна всеукраїнська проблема, – говорить Наталія Євстафіївна. – Лихий жарт з нами зіграє той факт, що у місцевої влади відібрали податок на утримання доріг. Звісно, це не буде сприяти розвитку дорожнього господарства. Буде складно ремонтувати дороги, яких на нашій території близько 30 км. А так село газифіковане, має центральний водопровід. Особливо немає на що скаржитися. Якби добросовісно розраховувалися з власниками паїв, все було б добре».
Відпочинок
Свята, святкові заходи не залишаються поза увагою і місцевого керівництва, і громади загалом. Наприклад, до Дня Перемоги знімають про кожного ветерана фільм. І не просто знімають, а потім демонструють для усієї громади у Будинку культури. Керівниця Будинку дитячого центру в цьому бере безпосередню участь.
День села відзначається в останні вихідні вересня. Це дійство, яке заслуговує на те, щоб ще раз приїхати до цього села. За словами сільського голови, родзинка свята – золоте, найстарше подружжя, та молодята, які щойно стали на весільний рушник. І обов’язково – жителі Дмитрівки: найстарший і наймолодший. Усім – подарунки та шана односельців. Проводиться безпрограшна лотерея. Вінцем свята є справжній святковий феєрверк.
Крім того, декілька років тому сільрада заснувала звання «Почесний громадянин Дмитрівки». Минулого року ним став Микола Миколайович Добровольський. Це особистість, яка, незважаючи на його вік, а народився він у 1913 році, довго слугуватиме людям, особливо молодим, гарним життєвим прикладом – подвигом у роки війни, надзвичайним організаторським талантом керівника у мирний час. Цікаво, що він вже багато років займається пошуковою діяльністю, вивчає історію свого села і навіть пише книги. Його біографія тісно пов’язана з біографією села Дмитрівка і всіх навколишніх сіл.
Плани на майбутнє
«Стосовно планів, то у найближчому майбутньому ми плануємо зареєструвати благодійний фонд «Дмитрівка моя», – продовжує Наталія Євстафіївна. – Під цей проект ми підключимо усіх місцевих підприємців, господарства і просто небайдужих людей. В першу чергу маємо намір збудувати церкву. Є ідея побудувати також і стадіон, приблизно такий, який знаходиться у селі Головківка Олександрійського району. Задум хоча і фантастичний, але вже є добродії, що підтримують нашу ідею. Відродимо і конкурс «Кращий двір»».
Благоустрій навколишніх територій сільський голова вважає важливим питанням розвитку. Люди в село приїжджають, купують хати, які тут, до речі, не дешеві. Не так легко їх і купити. Адже територія приваблива. Усі зручності є: газ, водопровід, освітлення вулиць, навіть тротуари. У середньому будинок у селі коштує 15 тисяч умовних одиниць. Сума, навіть для обласного центру, не маленька…
На останок
Проект тільки розпочинається. Ми будемо їздити в кожне село, куди нас запросять наші читачі. У вашому селі хочеться жити? Тоді ми їдемо до вас!
Олена Нікітіна, Руслан Худояров
(м. Кіровоград)
Обсудить новость на Форуме