23:15 16.05.2011 | Все новости раздела "Народная партия"
«Маїс» – еталон господарювання для всієї України
Сергій Осадчий – знана на Черкащині людина. Він пройшов шлях від виробничника, керівника кількох підприємств, голови Катеринопільської районної державної адміністрації до генерального директора провідної в області фірми з виробництва насіння кукурудзи. С.Осадчий очолює фракцію Народної Партії в Черкаській обласній раді.
Про запровадження новітніх технологій на Черкащині, діяльність депутатів-народників області інтерв’ю з Сергієм Осадчим.
- Сергію Степановичу, перша писемна згадка про «Маїс»…
- Датується 1991 роком. Якраз тоді працівник сільгоспвідділу Черкаського обкому Компартії України Сергій Терещук сам попросився на виробництво.
- І куди?
- На той час в Україні та і на теренах колишнього Радянського Союзу гриміла слава двічі Героя Соціалістичної Праці Володимира Плютинського. Йому таки вдалося збудувати комунізм в окремо взятому регіоні – фірма «Зоря» вже тоді була форпостом виробництва насіння кукурудзи, а соціальні стандарти досягали європейських. Але ґрунти і кліматичні умови Рівненської області не зовсім підходили для нарощування виробництва насіння кукурудзи. Постало питання про освоєння нових технологій у центральних областях. Причому не тільки у справі виробництва, а й переробки насіння, адже тодішні калібровочні заводи уже застаріли. Словом, великому організатору і новатору сільськогосподарського виробництва потрібні були здібні учні для розбудови справи.
- І ним від Черкащини став Сергій Терещук.
- Саме так. І тепер з висоти років можна сказати – ця подія стала визначальною для всієї України. Бо згодом підприємства постали і на центральній Україні. Зокрема, на Черкащині, біля Білозір’я був збудований і почав діяти насіннєвий завод. А в державі стався справжній технологічний прорив у насінництві кукурудзи, соняшнику, ріпаку. Адже жодна з сільськогосподарських культур за своїми енергетичними можливостями і цінностями не зрівняється з кукурудзою.
- Колись ми таке вже проходили. Незабутній Микита Хрущов назвав її «королевою полів».
- І його ідея була перспективною, але, як кажуть, не на часі. У Сполучених Штатах, куди лідер Комуністичної партії їздив по досвід, кукурудза стала основою аграрної та й економічної сили держави. Адже палітра застосування її зерна широка: від фуражу для худоби, харчів для людей до більше як 20-відсоткової добавки етанолу до пального для техніки. Щоб цей факт був зрозумілим і аргументованішим, назву одну цифру: в США нині щороку тільки зерна кукурудзи виробляють понад 300 млн тонн. На вашу думку, скільки в Україні виробляють?
- Враховуючи, що на весь світ хвалимося можливостями вирощувати 50 і більше мільйонів тонн всього збіжжя, то трохи менше.
- Та не трохи менше, а лише 12 млн. тонн. Відчуваєте різницю. Хоча навіть ця кількість насторожує американського товаровиробника. Бо можливості українських чорноземів набагато більші і ними прораховані. До речі, ринок приймає того, хто не проголошує директиви, а скрупульозно все прораховує. Володимир Плютинський і його компаньйон Сергій Терещук ще на початку, так би мовити на зорі, створення фірми «Маїс», побачили перспективу в цифрах на 30 років уперед.
- Далекоглядні…
- І не тільки, а й наполегливі, професіонали вищої проби. Розпочали справу з поширення елітного насіння американської фірми «Піонер», а згодом із учнів стали партнерами таких відомих у світі брендів, як «Сингента», «КВС», «Євраліс», «Касад» та інших.
- Пророк Шевченко таки був правий, коли заповідав чужому навчатись, не забуваючи свого?
- Ми теж дійшли до цього. Зарубіжні гібриди чудові, але ж завжди дорогі й не зовсім пристосовані до наших кліматичних умов. Тому ми плідно працюємо з Дніпропетровським інститутом зернового господарства, інститутом Юр’єва у Харкові. А тепер утворили власний селекційний відділ у «Маїсі», де трудяться академіки-кукурудзоводи Дзюбецький і Козубенко. У нас уже зареєстровано чотири свої гібриди. На демонстраційних полях висіваємо до 100 гібридів і показуємо можливості кожного з них на нашій землі. А виробники нехай вибирають.
Ми не женемося за врожайністю гібридів. Головна наша мета – отримати сильну форму гібрида і передати його виробнику, а вибух урожайності хай відбувається на його площах.
- І яка ж та сила вибуху?
- Безумовно, не 40 центнерів з гектара. Наше насіння здатне на 80-100 центнерів.
- А ціна?
- У 90-ті роки, коли не було інфраструктури для реалізації зерна кукурудзи на зовнішньому ринку, а внутрішні потреби фуражу різко впали, ціна тонни була на рівні 200 грн. А от минулий рік засвідчив кардинальні зміни у ставленні до цієї культури. Вперше ціна тонни кукурудзи перевищила ціну тонни пшениці на сто гривень.
- Якщо узагальнено, то якими критеріями Ви вимірюєте результативність роботи «Маїсу».
- Для нас головне завдання – вирощувати якісне високоврожайне насіння, враховуючи його затребуваність. А вона постійно зростає. Якщо колись нашого насіння в Україні використовували для товарних посівів лише 3-4%, то нині «Маїс» представлений 15%. А загалом наша мета на перспективу – стати національним виробником насіння кукурудзи.
- «Маїс» не тільки виробник кукурудзи…
- Завдяки ініціативі того ж Сергія Терещука серйозно займаємось садівництвом на промисловій основі. Ми посадили 130 гектарів яблуневого саду, який уже плодоносить. На ринках Черкас та інших міст з’явилися наші смачні соковиті яблука, які стали конкурувати з польськими. Новинкою для Черкащини стало запровадження на великому масиві саду крапельного зрошення. Як відомо, цей метод вперше було запроваджено в Ізраїлі, де майже на камінні вирощують райські плоди. А нам і сам Бог велів вирощувати яблука не тільки для себе, а й забезпечити ними ринок України.
- А як щодо збереження плодів?
- Для українців це надзвичайно важлива проблема: виростити вміємо, а от зберегти без відповідної бази не вдавалося. Тепер же в селі Боровиця Чигиринського району ми збудували сучасний холодильник на 5 тис. тонн продукції. Яблука у кінці квітня виглядають, як щойно зірвані.
- Крім яблук, «Маїс» став піонером в Україні в закладці горіхових садів.
- У Гуляйгородку Смілянського району сад розкинувся на 80 гектарах. Тут і грецькі горіхи, і фундук (тобто ліщина). Ядра горіхів сьогодні, як ніколи, потрібні для зміцнення здоров’я людей і особливо для потреб харчової промисловості. З урахуванням цього налагодили вирощування саджанців горіхів і тепер усі бажаючі можуть придбати їх у нас на базі центрального офісу «Маїсу».
- До позитиву «Маїсу» треба віднести і створення робочих місць.
- Так. На плантаціях у полі, в садах, плодосховищі уже працює понад 300 – жителів із Чигиринського, Смілянського, Черкаського районів. А в перспективі роботу матимуть ще 150 черкащан на споруджуваному за найновітнішими технологіями насіннєвому калібрувальному заводі в Черкасах по вулиці Сурікова.
- Сергію Степановичу, економічно сильна компанія не забуває і про соціальну сферу.
- Так і ми робимо. В усіх селах, де присутній «Маїс», обов’язково надаємо допомогу освітнім, медичним закладам, місцевим громадам. Скажімо, в селі Красносілля Чигиринського району взялися відновити дитячий садок. У Боровиці допомагаємо у ремонті водогону. Щорічно інтернатам для літніх і хворих людей Катеринопільського, Звенигородського, Чорнобаївського, Чигиринського, Золотоніського районів з метою розвитку їхніх підсобних господарств виділяємо безкорисливо посівний матеріал кукурудзи. Не забуваємо ветеранів Великої Вітчизняної війни. Словом, благодійних акцій на нашому рахунку достатньо.
- Але ж глобально це не може вирішити проблем, що навалилися на плечі знедолених людей.
- Справа їх повсюдного розв’язання – за державою. Тут потрібен точковий підхід із виходом на конкретну особу, а не прийняття поголовних популістських пільг. У такий спосіб породжуємо утриманців і не даємо розвиватися людям власними зусиллями. Погляньмо, скільки у центрах зайнятості людей на обліку, які вже і не прагнуть працювати на конкретному виробництві, їм достатньо державної допомоги і підробітку збоку. А робочі місця створені для працівників цієї сфери за рахунок тієї ж держави.
- У «Маїсу» завжди гаряча пора, а у Вас вистачає часу ще й на громадську роботу, Ви депутат обласної ради.
- Керівник фракції Народної Партії. Ця діяльність мене зовсім не обтяжує. Навпаки, додає духу і впевненості в діях. Наша фракція займаю конструктивну позицію. Як, наприклад, можна голосувати проти позитивних змін у регіоні, ініційованих головою обласної державної адміністрації Сергієм Тулубом «Будуємо нову Черкащину»? Тільки той, хто будує, іде вперед. У складі фракції розумні професіонали, які не можуть не усвідомлювати цього. Серед них висококласні лікарі: Володимир Борисенко, Валентин Судакевич, Петро Лисенко, Іван Павленко, освітянка Таїса Руснак, заступник міського голови Умані Галина Кучер, знані господарники: Володимир Лук’янець, Володимир Шварцман, Микола Северин, Олег Яровий, заступник голови обласної ради Василь Касян. У політику вони прийшли створювати умови для розбудови краю аж ніяк не для з’ясування стосунків і розбрату.
- Ваша посада відповідальна і, з нашої точки зору, Ви їй цілковито відповідаєте. Де ж беруться такі люди.
- У Радчисі Катеринопільського району. Загалом, значний період свого життя я називаю катеринопільським. Людям цього краю я присвятив роботу в комсомолі, на виробництві.
- А чи не кортіло покерувати районом?
- Було таке. Справа в тому, що мій батько, Степан Сергійович, кавалер ордена Леніна, тривалий час очолював господарства. Нерідко мене, малого, брав із собою в машину і я бачив, як батько досягав успіху. Мені думалось, а чи я зміг би так.
- І така нагода трапилась.
- Бог дає кожному з нас стільки, скільки просимо у нього. Дав він і мені, як виявилось, важку ношу. Чотири роки я очолював Катеринопільську районну державну адміністрацію. Прийняв район з мільйонними боргами та нестабільністю, занедбаною інфраструктурою. Півроку не спав ночами, шукав розв’язки, часто згадував і батька. Думаю, що багато чого вдалося здолати. Для мене це була справжня школа управління, вона стала мені у пригоді і сьогодні.
- Вдалого Вам засіву і вагомих результатів у роботі.
Розмову вели Леонід Туменко,
Микола Костецький
(м. Черкаси)
Обсудить новость на Форуме