17:46 18.10.2010 | Все новости раздела "Народная партия"
М.І.Чортенко: «Я не міг відмовити проханню курманівців балотуватися до районної ради по їхньому виборчому округу»
Уже зовсім скоро кожен із нас зробить свій вибір. Сьогодні поставимо кілька запитань представнику Сумської обласної організації Народної Партії (№ 38 у виборчому бюлетені), кандидату в депутати районної ради від Курманівської сільської ради Чортенку Миколі Івановичу.
- Миколо Івановичу, скажіть, будь ласка, чому саме депутатом у Курмани? Можна б і відпочити, оскільки ви вже на пенсії.
- Скажу відверто, я десь так і планував, але обставини склалися по-іншому. По-перше, я не міг відмовити проханню курманівців балотуватися до районної ради по їхньому виборчому округу, з якими у свій час разом працювали у місцевому радгоспі «Маяк». А по-друге, побувавши недавно в Курманах і побачивши ті руїни, що залишилися від самодостатнього, свого часу, господарства, поля в бур’янах, людей без роботи, занепадаючі населені пункти, що неабияк різонуло біллю в душі, не міг ослухатися поклику совісті бути разом з цими, кинутими напризволяще, людьми. Хоч чимось допомогти їм у відстоюванні їхніх інтересів. Зараз у мене для цього часу значно більше.
- У свій час ви очолювали місцевий радгосп «Маяк», кажуть були успішним керівником. Чим запам’яталися ці роки, які були здобутки? В чому секрет успіху?
- Так. Я пропрацював директором радгоспу «Маяк» більше десяти років, від дня його створення по 1990 рік. Починали практично з нуля. Поступово, як говорять, «розкрутилися», набрали обертів. Спеціалізація господарства була овочево-молочна. Хто розуміється на овочах, той уявляє, що це таке. Вже те, що господарство вирощувало п'ятнадцять найменувань овочевих культур, кожна зі своєю агротехнікою вирощування, говорить само за себе. Тим не менше, радгосп виробляв і реалізовував щорічно більше трьох тисяч тонн овочевої продукції. Уявіть собі такий обсяг, враховуючи те, що овочі, як відомо, досить трудомісткі культури. Паралельно з напруженою роботою з виконання виробничої програми, проводилася цілеспрямована робота з механізації технологічних процесів овочевої галузі. Над цим працювала дирекція, агрономічна та інженерна служби радгоспу. З цією метою було створено механізовану ланку з вирощування овочів, яку очолив знаний не лише в радгоспі, а і в районі механізатор Черненко В.Д. Ланка була оснащена необхідною технікою і кваліфікованими кадрами. Усе це давало можливість радгоспу забезпечувати провідні позиції в овочівництві серед спецгоспів області.
- А що можете сказати про галузь тваринництва? Кажуть ви і тут відзначалися новаторством.
- У радгоспі працювало дві молочнотоварні ферми з дійним стадом біля 700 голів корів та відповідним шлейфом молодняку ВРХ, свинотоварна ферма з 2000-ним поголів’ям свиней, вівцеферма – до 400 голів овець, дві пасіки. Ви правильно відмітили, господарство було серед лідерів у питаннях запровадження прогресивних технологій виробництва тваринницької продукції, форм організації та оплати праці. Ми були одними з перших у запровадженні доїння корів із використанням молокопроводів, обладнанні молочно-холодильних установок, механізованої роздачі кормів, облаштуванні кормоцехів, організації потоково-цехової системи виробництва молока. Багато уваги приділялося створенню належних умов праці та відпочинку тваринників. Будинок тваринника, магазин із товарами першої необхідності безпосередньо на фермі, медичний профілакторій, душові, кімнати відпочинку, двозмінка – все це працювало на людей. У кінцевому підсумку все в комплексі нарощувало економіку господарства та його фінансові можливості.
- Ну, виробництво, економіка – це зрозуміло. А як соціальна сфера розвивалася на селі?
- Знаєте, будівництво і соціальна сфера були для нас основними пріоритетами. Асфальтована дорога через Березняки до Курманів, тепличний комплекс, зерносховище на 3000 тонн зерна, машинний двір, 4-рядний корівник із молочним блоком на 5 тонн молока, відгодівельник ВРХ, столярна майстерня, пилорама, будинок тваринника, шкільна їдальня й інші споруджені об’єкти – це наш доробок за ті роки. Ми здавали, як мінімум, два житлові будинки щороку, допомагали будівельними матеріалами індивідуальним забудовникам. Вуличне освітлення, водогін, розширення АТС – теж зроблено тоді. Курманівська восьмирічка була реорганізована в середню школу. Ініціював таку реорганізацію особисто, бо бачив у такому підході не лише створення для сільських дітей кращих умов для здобуття загальної середньої освіти, а й можливість сприяння їм у подальшому професійному навчанні, кадрову перспективу села і господарства. За кошти радгоспу були придбані музичні інструменти та звукопідсилювальна апаратура для вокально-інструментального ансамблю сільського будинку культури, створений хоровий колектив за участю керівників і спеціалістів господарства. І взагалі – Курмани вирізняються великою кількістю творчих людей, вони живуть українською культурою, тому я всіляко намагався підтримати це, навіть сам із великим задоволенням співав у курманівському хорі. Особливою гордістю курманівців була радгоспна дитяча кінноспортивна секція з чистопородними орловськими рисаками, виїзним оснащенням, жокейською формою.
- І як вам все це вдавалося?
- Скажу, все це – результат сумлінної праці людей. Перш за все спеціалістів господарства. Буду відвертим, мені, як керівнику в цьому поталанило. Висококваліфіковані, грамотні спеціалісти: головний інженер-механік Богатиренко О.Я., головний агроном Бут В.В., агроном-овочівник Демченко М.Л., головні зоотехніки Гордієнко В.І., а потім Юхта В.М., інженер з механізації тваринницьких ферм Десяткін О.В., інженер-будівельник Вощенко П.В. і інші сумлінно робили свою справу. Наскільки високим був їх фаховий рівень, свідчать не лише виробничі показники, а й те, що на базі радгоспу проводилися районні і навіть обласні семінари. Наших агрономів запрошували читати лекції по індустріальної технології вирощування овочевих культур до Всесоюзного науково-дослідного інституту овочевих і баштанних культур. Добросовісно працювали керівники середньої ланки: бригадир комплексної бригади Приліпка В.В., завідуюча СТФ Постоєнко О.Я., завідуюча МТФ Демиденко О.Г., бригадир овочевої бригади Пономаренко Н.І. і інші. А ще, сумлінна праця десятків механізаторів, тваринників, овочівників, будівельників. Отож – це був результат великої колективної праці.
- А як ви сприймаєте все те, що сталося з колишнім динамічно прогресуючим сільськогосподарським підприємством у наступні роки, коли після вас прийшли інші керівники?
- Якщо відверто, з глибоким сумом. Можливо, хтось скаже про все те, що я тут вище говорив, що це ностальгія за минулими часами. Можливо, певною мірою це й так, але це здорова ностальгія за обнадійливими часами, за тими часами, що з року в рік робили життя людей кращим, заможнішим, упевненішим. І це правда. А яка ностальгія може бути за послідуючими роками господарювання? Його результати ми сьогодні бачимо. І та риторика, мовляв сьогодні скрізь так, не зовсім відповідає дійсності. Скрізь та не скрізь. Є багато прикладів, де господарства збереглися, вписалися в нинішні суспільно-економічні параметри й успішно працюють.
- Після вашого директорства в Курманах спливло чимало часу. Чи підтримуєте ви зв’язки з курманівцями?
- Звичайно! Підтримував і підтримую. Де б я не працював після радгоспу, завжди в міру своїх можливостей допомагав курманівській територіальній громаді як в цілому, так і в особистих зверненнях її громадян. Для мене ці люди назавжди залишилися найближчими родичами!
Бесіду вів Євгеній Даниленко,
прес-секретар Сумської регіональної організації
Народної Партії
Обсудить новость на Форуме