17:00 13.04.2012 | Все новости раздела "Народная партия"
Концесія: бути чи не бути?
Нова форма господарювання – передача комунального майна в концесію викликає в суспільстві значне зацікавлення. З одного боку – є надія, що приватні інвестори своїми фінансовими вливаннями зможуть забезпечити ефективну роботу комунального господарства та поліпшити якість послуг для споживача. Однак не слід відкидати й ризик невідповідного виконання орендарем концесійного договору. Тож зважитися на втілення в життя такого державно-приватного партнерства органам місцевого самоврядування наразі непросто.
Відтоді, як рішенням Білоцерківської міської ради було ухвалено передачу комунального підприємства «Білоцерківводоканал» у концесію приватному орендарю, минув цілий рік. Проте поставити остаточну крапку в такому важливому для життєдіяльності міста питанні міська влада й досі не спромоглася. Не зважаючи на тривалі обговорення цієї проблеми в ході роботи депутатських комісій, семінарів, проведення круглого столу з залученням громадських організацій, як то кажуть, «віз і нині там».
Зокрема, 12 квітня, під час проведення пленарного засідання 24-ї сесії Білоцерківської міської ради VI-го скликання, параграф №22 порядку денного «Про затвердження умов конкурсу з передачі в концесію цілісного майнового комплексу КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал» був знятий із розгляду. Тож вирішення дилеми «здавати», чи «не здавати» концесіонерам комунальне майно знову відкладено до кращих часів, себто до наступної сесії.
- Чому влада Білої Церкви так і не наважилися перейти рубікон і визначитися з концесією?, - запитуємо в депутата Білоцерківської міської ради, голови Київської регіональної організації Народної Партії Людмили Дригало.
- Зважаючи на те, що документ із затвердженням умов конкурсу, за якими може відбутися передача КП «Білоцерківводоканал» у концесію дуже важливий для всієї територіальної громади, він має бути якомога краще й точніше прописаним, виваженим і таким, що унеможливить негативні наслідки як для споживачів, так і для роботи самого підприємства. Більшість депутатського корпусу дійшла висновку, що на даний час цей документ недопрацьований належним чином. Поки що багато пропозицій і доповнень, в тому числі й моїх, які стосуються цілої низки питань: регулювання відносин між концесіонером і власником майна, основні зобов’язання (послуги, які здійснюватимуться та угоди зі встановлення й зміни тарифів), умови використання праці робітників (недопущення створення заборгованості з зарплатні, безпідставного скорочення кадрів), гарантування якості й регулярності подачі води тощо – враховані не повною мірою. Тож я, як депутат міської ради, буду відслідковувати, аби мої пропозиції були враховані.
- Як ви вважаєте, чи потрібно віддавати комунальне підприємство в приватні руки?
- Так чи інакше, але проблеми водогінної, каналізаційної мереж та очисних споруд «Білоцерківводоканалу» потребують нагального вирішення. Для нашої країни практика надання комунальних об’єктів приватним структурам з метою задоволення громадських потреб ще не набула популярності. Позитивний концесійний приклад на наших українських теренах не відслідковується. Натомість є міста, де був негативний досвід співпраці з концесіонерами. Там місцева влада змушена була через суди відмовлятися від їхніх послуг.
- У такому разі, чи є взагалі сенс розмірковувати про концесію, як реальний спосіб вирішення проблем водоканалів?
- Є сенс таке питання порушувати, вивчати й знаходити оптимальне, правильне рішення. Те, що була проведена підготовка до концесії – вже дало позитивний результат. Адже після проведення інвентаризації приміщень і товарно-матеріальних цінностей підприємства, здійсненої тимчасовою контрольною депутатською комісією, було визначено не задіяні у виробничому процесі об’єкти, що перебували на балансі комунального підприємства. Тому звільнення від зайвого майна й приміщень призведе до вивільнення коштів, які можна вкласти в заміну труб чи встановлення модернізованого устаткування з енергозберігаючими технологіями. А потім слід вирішувати питання по-господарськи, прорахувати всі ризики й зрештою визначатися: бути чи не бути концесії.
Спілкувалася Олена Литвинова
(м. Біла Церква)
Обсудить новость на Форуме