21:45 20.05.2011 | Все новости раздела "Народная партия"
Кому це вигідно?
Депутати фракції Народної Партії у Хмельницькій обласній раді взяли активну участь у роботі четвертої сесії найвищого самоврядного органу краю.
Розпочалася сесія традиційно – із розгляду депутатських звернень. Нагадаємо, що на попередньому зібранні, один із запитів ініціював депутат-народник Михайло Дзісь. Його, як і десятки тисяч мешканців Хмельницького, Волочиського, Красилівського районів, турбують плани місцевої влади зі скорочення відділень Чорноострівської лікарні. Прикриваючись гаслами оптимізації медицини, районна влада за ініціативи головного лікаря центральної районної лікарні П.П. Молдавана та підтримки голови РДА В.М. Коліщака взялася за Чорноострівський медзаклад. Забуваючи при цьому, що він на сьогодні виконує важливу соціальну функцію. Адже обслуговуються там переважно малозабезпечені люди, які віддали своє здоров’я під час роботи в колгоспах, на фермах, на техніці, наживаючи грижі, верикозне розширення вен, всілякі артрити. Їм просто не по кишені проходити лікування в обласних стаціонарах.
Після запиту була створена спеціальна комісія із представників депутатського корпусу, спеціалістів управління охорони здоров’я, структурних підрозділів обласної ради та обласної адміністрації. Комісія кілька разів виїжджала на місце, вивчала документи, спілкувалася із пацієнтами, знайомилася із роботою закладу. Її висновок однозначний – Чорноострівську лікарню скорочувати не можна, у жодному випадку. Про це повідомили депутата і Хмельницьку районну владу. Тим паче цинічно виглядає спроба місцевого керівництва винести питання реорганізації закладу на сесію районної ради, навіть після висновків обласних спеціалістів. Утім, депутат від фракції Народної Партії в обласній раді Михайло Дзісь налаштований рішуче протистояти таким безглуздим діям.
Розглянули депутати і виконання низки галузевих програм. Обговорюючи програму підвищення рівня заробітної плати працюючим на 2006-2010 роки, депутат-народник Володимир Марченко акцентував увагу на складових нарахування зарплат у сільському господарстві. Агрофірма «Маяк», яку очолює Володимир Марченко, багатопрофільне господарство: обробляє 4500 гектарів землі, займається тваринництвом. Володимир Марченко підкреслив, що для виконання усього комплексу робіт у рослинництві задіяні не більше 20 механізаторів. Рослинництво нині прибуткова справа, при розумному підході до його ведення.
«Отже і зарплати у людей, які працюють у цій галузі, пристойні. А могли бути ще більшими, – каже Володимир Леонідович, – якби не доводилося за рахунок рослинництва перекривати збитки у тваринництві. М'ясо продається практично за копійки, молоко дешевше за пляшку мінеральної води сумнівної якості», – наголошує депутат. І одразу ж запитує: „Де державна підтримка галузі?” В Україні триває масове скорочення поголів’я свиней, великої рогатої худоби. Ринок порожнечі не терпітиме, і його скоро заповнить та ж аргентинська буйволятина. Але, які болячки принесе вона людям, які зарази ховаються у сто разів замороженому-перемороженому польському м’ясі? А як же із декларованою і проголошеною на найвищих рівнях підтримкою галузі?
Ще одне питання турбує Володимира Марченка. У його господарстві є цегельний завод. Обласна рада попереднього скликання відвела кар’єр для видобутку глини, з якої і випалюється цегла. Працювали нормально, 50 людей мали роботу і заробіток, ішли відрахування до відповідних бюджетів, допоки у справу не втрутилася природоохоронна прокуратура. У чому суть справи. Під кар’єр було виділено 6 гектарів, господарство розробляє його поетапно, при цьому поетапно сплачуючи за користування надрами. Природоохоронну прокуратуру такий порядок не влаштував, вона вимагала одноразової сплати майже 600 тисяч гривень. Зрозуміло, Володимир Марченко виступив категорично проти такого здирництва, аргументувавши свою позицію економічними розрахунками. І розпочалася судова тяганина. З початку минулого року агрофірма «Маяк» пройшла дванадцять судів різних інстанцій і в Хмельницькому, і в Рівному, і в Житомирі, причому всі рішення були на користь господарства. Та цього прокуратурі було недостатньо, вона ініціювала все нові й нові позови. «Врешті-решт, коли це скінчиться, - запитує Володимир Марченко. - Завод стоїть, люди без роботи, галузь без матеріалів, бюджети без відрахувань. Кому це вигідно?» Свій виступ Володимир Леонідович попросив вважати депутатським запитом. Він також вважає за доцільне заслухати на сесії представників органу звинувачення, які б пояснили свою нездорову наполегливість.
Загалом депутати під час чергової сесії розглянули майже сорок питань порядку денного, заслухали звернення і місцеві ініціативи.
Зокрема, В’ячеслав Дубіцький із фракції Народної Партії акцентував увагу колег на тому, що 17 червня 2011 року виповнюється 80 років від дня народження нашого земляка із села Дашківці Віньковецького району Петра Федоровича Шпака. Його ім’я стоїть в одному ряду з іменами відомих громадських і політичних діячів України двадцятого століття. «Петро Федорович Шпак залишив яскравий слід в історії геологічної науки і практики України, - говорить президент Національної академії наук України Б.Є. Патон. – Завдяки його таланту дослідника та організатора було досягнуто значного поступу у вивченні надр та нарощуванні мінерально-сировинної бази нашої держави».
По війні Петро Шпак закінчив місцеву десятирічку, а за тим – нафтовий факультет Львівського політехнічного інституту. Працював на нафтових промислах Західної України – інженером, головним інженером, директором контори буріння. 1966 року очолив „главк” з пошуку і розвідки нафтових і газових родовищ в Україні, а пізніше 36-річний Петро Шпак призначається міністром геології України. На цій високій посаді, яку обіймав 15 років, проявилися його професійний хист і громадська активність. Чотири рази він удостоється звання лауреата державних премій СРСР і України, обирається депутатом Верховної Ради України трьох скликань (1971-1985 роки), стає доктором наук.
Великою заслугою міністра Шпака була організація геолого-розвідувальних робіт на шельфі Чорного моря і в басейні Азовського моря. Видобуток газу в 1975 році зріс до 68 мільярдів кубічних метрів, що повністю забезпечувало потреби України. За великим рахунком, усі нині діючі і ті, що потребують розробки, родовища розвідані за безпосереднього керівництва Петра Шпака. Він активно відстоював національні інтереси України, наполягаючи, щоб наші запаси використовувалися виключно для власних потреб країни, а не транспортувалися в країни так званого соціалістичного табору. За що поплатився. Керівництво Радянського Союзу не пробачило такого вільнодумства, і з 1982 року Петро Шпак переходить на наукову роботу, працює в Інституті геологічних наук Академії наук України, з 1992 року – директором. І на науковій ниві здобуває визнання, 1989 року йому присуджується премія імені Вернадського, наступного року обирається членом-кореспондентом Академії наук України, а 1996 року – академіком Академії гірничих наук України. Лідер української геологічної науки, він керує створенням Національної програми «Нафта і газ України до 2010 року»
«Такі люди збагачують життя, прикрашають суспільство, - відгукується у книзі «Петро Федорович Шпак», виданій НАН України, колишній Прем’єр-міністр України В.П. Фокін.
Не стало Петра Федоровича 20 квітня 2002 року, та назавжди залишилася в серцях віньківчан, багатьох українців пам’ять про цю мудру, чуйну людину, котра вболівала душею за долю своїх співвітчизників, своїх односельчан. На батьківщині, у Дашковецькій школі відкрито кімнату-музей П.Ф. Шпака. У такий спосіб земляки певною мірою віддячили Петру Федоровичу за турботу про газифікацію їхніх осель, сприяння в освоєнні мінеральних родовищ у Сатанові, допомогу у навчанні і працевлаштуванні сільських дітей.
Галузева і наукова громадськість столиці готується гідно відзначити ювілей Петра Федоровича Шпака. Ми впевнені, що і Віньковецька районна, і обласна влада всіляко сприятимуть проведенню урочистих заходів на теренах області.
Анатолій Вінскевич
(м. Хмельницький)
Обсудить новость на Форуме