02:00 26.06.2013 | Все новости раздела "Народная партия"

Яку Конституцію нам потрібно

Таку, яка б відповідала інтересам всього суспільства, кожної родини і громадянина. Доводиться констатувати, що прийнята 17 років тому Конституція України такою не стала.

- Сергію Миколайовичу, на чому ґрунтується цей висновок?

- Найперше, Україна не набула ознак по-справжньому демократичної, соціальної і правової держави. А це ж проголошено першою статтею Основного Закону країни.

До цих пір «чубимось», дискутуємо, сперечаємось, республіку якого типу ми будуємо – президентсько-парламентську чи парламентсько-президентську, скільки вертикалей влади у нас має бути, чи потрібне нам самодостатнє місцеве самоврядування. Непростим виявилось питання розподілу повноважень між гілками влади, в тім числі і на найвищому рівні.

Але найскладнішим для розуміння простих людей є реалізація проголошених Конституцією прав і свобод громадян України. З одного боку гарантовані безкоштовне лікування, навчання, можливість задовольняти свої духовні потреби, кожному працювати, мати житло, соціальний захист, схвально поціновані усім з світом. А з іншого – розведені руки і німе запитання в очах мільйонів українців: «То де ж це все?».

- Отож, зміни у діючій Конституції таки потрібні…

- Беззаперечно. Це добре розуміють народні депутати уже кількох скликань. Доводилось і мені підтримувати нагальність таких дій. Тільки згоди досягти не вдається і нині. Чому ж? Бо кожна з гілок влади намагається перетягти ковдру на себе, підігнати Конституцію під свої політичні амбіції. Пригадується, як Конституція стала розмінною монетою у громадянському конфлікті після другого туру виборів Президента України у 2004 році. За поступку претенденту на президентський пост Україна за одну ніч перетворилась у парламентсько-президентську республіку. А потім з такою ж легкістю за велінням Конституційного суду вернулась до президентсько-парламентської моделі.

А на мою думку, тут потрібне не протистояння, а мудрий і виважений підхід до збалансування діючої влади. Адже Президент і парламент – дві сторони однієї медалі. І жодну із них ігнорувати не можна.

- Яким є Ваше ставлення до ідеї щодо прийняття нової редакції Конституції на всеукраїнському референдумі, зокрема за народною ініціативою?

- Закон «Про всеукраїнський референдум», схвалений Верховною Радою 6 листопада 2012 року передбачає такий варіант. Однак викликає сумнів порядок його проведення. В статті 15 цього Закону визначено, що такий референдум можливий за вимоги збору трьох мільйонів підписів громадян України, не менше як у двох третинах областей і по сто тисяч у кожній. Технічно ця процедура реальна і відповідає ст.72 діючої Конституції. Після збору необхідної кількості підписів по регіонах країни Президент своїм указом проголошує референдум. Цей крок може привести до подальшого поглиблення розколу суспільства, бо в даному випадку виключається участь у процесі Верховної Ради – головного законотворчого органу. Тим більше, що результати народного волевиявлення на всеукраїнському референдумі є обов’язковими.

До того ж важко уявити, як народ буде працювати над текстом нової редакції Конституції – ставити плюси чи мінуси проти кожної статті, яких може бути до двохсот. Стаття 19 вказує, що це має бути чітка відповідь «так» або «ні» на запропонований текст. В такому разі рядові громадяни ніяк не беруть участі у творенні змісту Конституції. А в кінцевому підсумку їхні зауваження навіть не передбачається враховувати.

- А як же діяти, адже Конституцією таки потрібно змінювати, як того вимагає життя?

- На Всеукраїнському референдумі можна запитати у народу про сприйняття чи несприйняття змін до засад державного ладу. Приміром, чи потрібно вводити двохпалатний парламент, про кількісний склад Верховної Ради, про систему органів влади в центрі і на місцях. А от принципові зміни щодо всього тексту Конституції треба приймати відповідно механізмів, визначених у розділі 13 чинної Конституції з врахуванням думок і Президента, і Верховної Ради, всього народу. Тільки такий підхід гарантує в Україні стабільність, взаєморозуміння і злагоду.

- Конституція як Основний Закон прямої дії мала б покласти край тим негативним явищам, що мають місце у нашому житті, особливо у дотриманні прав людини.

- На мій погляд, має бути міцна, надійна економічна основа для забезпечення прав. Такої економічної бази за всі роки незалежності не створено. Навпаки зруйновано внаслідок недолугої внутрішньої політики те, що дісталося Україні в спадок від Союзу.

Дуже важливо у політичному плані закласти у Конституцію положення, які б докорінно змінили становище у забезпеченні стабільності у суспільстві, попереджували промахи у законотворчій роботі, усували причини існування корупції, олігархічних кланів, посилювали б вплив держави на процеси становлення ринкової економіки із врахуванням світового досвіду, сприяли б інтеграції України в спільноту демократичних розвинених держав.

А відзначаючи чергову річницю чинної Конституції, треба віддати належні тому, що діє вона вже 17 років, згадати добрим словом її творців, зокрема нашого земляка Михайла Сироту, висловити впевненість у тому, що наше суспільство здатне вдосконалюватись, а народ гідний кращої долі.

Микола Костецький,

прес-служба Черкаської обласної організації

Народної Партії

Источник: Народная партия Украины