22:45 05.07.2013 | Все новости раздела "Народная партия"

Довіра за добро

Володимиру Леонідовичу Марченку, генеральному директору СТОВ «Агрофірма «Маяк» Полонського райну, голові Полонської районної організації Народної Партії,  депутату обласної ради, 1 липня сповнилося 60 років. Ювіляра привітали голова обласної організації Народної Партії, народний депутат України четвертого і шостого скликань Василь Шпак, керівники області і району, колеги, друзі.

            Багато хто у «Маяку» вже і не пригадує ім`я попередника нинішнього директора Володимира Леонідовича Марченка. Та й не дивно: 34 роки сповнюється через місяць, відколи він тут головує. А ще до того шість літ був головним агрономом колгоспу, та й практикувався під час навчання в Кам`янець-Подільському сільськогосподарському  інституті у цьому господарстві. Тодішній голова правління Андрій Заровний опікувався юним колегою, а після переддипломної практики вручив запрошення  на посаду керівника рослинницької галузі. Тож «Маяк» - єдине місце трудової діяльності нинішнього шістдесятилітнього ювіляра.

            І як мовиться, не місце красить людину, а людина місце. Допитливий, самовідданий, якщо хочете, закоханий у рідну землю-неньку селянський хлопець з сусідньої Вінничини (народився у селі Рибченці Хмільницького району), Володимир Марченко згуртував на звитяжну працю усю обслугу «Маяка», і вогні його наразі наснажують всю Хмельниччину. За врожайністю полів, надоями молока, приростами свиней агрофірма слугує дороговказом іншим. І це, зауважте, за відсутності утаємниченого землевласника-олігарха. Громада у «Маяку» є повноправним засновником селянського кооперативу, а В.Л. Марченко – її генеральним директором. Багатомільйонні прибутки, які щороку одержують за колективні старання, приносять користь кожному. Звісно, відповідно до внеску у загальну скарбницю. Вигоду мають не лише трудівники, ті, хто сьогодні повсякденно дбає про високі результати, а і ветерани. Всі місцеві орендодавці земельних та майнових паїв одержують належні відсотки їх вартості. Подібна оплата гарантується і для сусідів, у яких «Маяк» орендує земельні паї – з Адамова, Сягрів, Роговичів, Новоселиці, Микулина, Прислуча. Понад півтори тисячі гектарів ріллі обробляється у довколишніх селах.

            – Боляче було дивитися на забур’янені тамтешні поля, - каже Володимир Леонідович.  – Та й нам зиск від долучених гектарів, не приховую, чималий. Потреба тваринництва у кормах для багатотисячного стада значна, то вирощене у довколишніх селах дає змогу обходитись без сторонніх закупівель. Тим більше, що з року у рік нарощуємо обсяги виробництва молока, м`яса. Реконструюються стайні, оновлюється техніка, поліпшується інфраструктура. А на це потрібні неабиякі кошти.

            Від інших господарників можна почути скарги на те, що займатися тваринництвом за існуючих закупівельних цін на м`ясо і молоко – собі на збиток.

            – Якщо займатися цією галуззю по-дилетантськи, - міркує В.Л. Марченко. – Щоб виробнику добре платили, наприклад, за молоко, треба пропонувати покупцеві високоякісну сировину. А щоб свинарство було прибутковим, створити, принаймні, племінну ферму, на якій вирощувати породистих поросят. Власне, у жодній галузі сільського господарства не обійтися без наукового підходу, якщо волієш досягнути ефективного результату. Так у «Маяку» запроваджено поверхневий обробіток грунту замість глибокої оранки – зменшили затрати і збільшили родючість. Для цього придбали комплекс нових машин і механізмів, освоїли сучасну технологію…

            Про ще багато чого нового, за світовими стандартами впровадженого у рідному господарстві може розповідати довго Володимир Леонідович. До речі, з бажаючим він охоче поділиться досвідом. Щоправда, не цурається чужого, вартого наслідування. За нагоди дискутує з колегами-депутатами обласної ради Петром Іващуком, Михайлом Шаповалом, іншими відомими в краї аграріями. А свою багаторічну практику на науковій основі узагальнив у кандидатській дисертації, яку захистив попереднього ювілейного року. Того ж, 2003-го держава віддала йому шану, нагородивши орденом «За заслуги» другого ступеня (третього ступеня цієї відзнаки удостоїли 2000 року).

            Значення державних нагород для творчої активності Володимир Леонідович визнає. Але не применшує впливу неформального ставлення земляків, тих, з ким щодня пліч-о-пліч пізнає смак «пуда солі». Тому добровільно, сім разів підряд тримав іспит, балотуючись кандидатом у депутати районної і обласної ради. Мандат довіри тисяч полонців, вважає, найоб`єктивнішою оцінкою професійної і громадянської зрілості. Своєрідною атестацією називає цю подію і до кожної готується постійно, весь час. Коли спілкується з людьми, коли виконує посадові і громадські обов’язки. Коли реагує на чиєсь звернення чи ініціює втручання у важливу ситуацію. Слугуючи громаді, керуючись принципами справедливості, прислуховуючись до голосу сумління.

            – Головне, як заповідали мені батьки, треба все чинити законно, щиро, від душі, – говорить Володимир Леонідович. – У кожному випадку ставлю себе на місце співрозмовника, навіть якщо це опонент. Уважний, зацікавлений підхід дозволяє ухвалити єдине вірне рішення. Трапляється, вдаюся до послуг ерудита…

            На доброзичливість Володимира Леонідовича, очевидно, переважна більшість відповідає взаємністю. Спільно ж творять повноцінне, сповнене здебільшого радістю буття.

Віталій Чижевський.

Хмельницька область.

Источник: Народная партия Украины

  Обсудить новость на Форуме