07:46 29.01.2014 | Все новости раздела "Народная партия"
До 70 - річчя визволення Смілянського району від німецько-фашистських загарбників
Ніч окупації над краєм
На початку серпня фашисти вдерлися до нашого району. 912 днів тривала окупація. Лише у нашому районі було спалено майже 3 тисячі хат колгоспників, знищено тисячі голів ВРХ і свиней, зруйнувано школи, клуби, дитячі садки.
Всюди ворог запровадив примусову працю. А за найменшу непокору фашисти жорстоко розправлялись з місцевим населенням. Так, у Березняках вони загнали в одну з хат 17 молодих жінок , будівлю підпалили, а людей розстріляли з автоматів.
У вересні 1941 року було розстріляно 8 мешканців села Макіївки, які агітували селян чинити опір окупантам, не роботи. У пазурі ворога потрапили тоді Макар і Мусій Селезні, Кузьма Степаненко, Ілля коваленко та інші.
Фронт у тилу ворога
Незважаючи на жорстокі репресії окупаційних властей, їх прихвоснів - поліцаїв , горда Смілянщина не стала на коліна перед загарбниками. Вже влітку 1942 року у тій же Макіївці Терентій Стеблина писав і розповсюджував сатиричні листівки , що ганьбили і висміювали окупантів.
Такою ж формою боротьби з ворогом користувалися місцеві вчителі Кирило Василенко і Омелян Пилипенко.
У Березняках організували саботаж на польових роботах Василь Зелененко та Микола Кравченко Фашисти розстріляли сміливців.
Не стали на коліна перед ворогом і жителі Сунок . Одні шукали стежки до Холодного Яру (серед них був і Михайло Курінний), де формувалися партизанські загони, інші боролися на місці. Так, батько й син Липовченки, маючи радіоприймач, слухали зведення Радінформбюро, переписували їх у кількох екземплярах і розповсюджували по селу.
Патріотичні дії здійснювала й й відважна Ганна Бондаренко, яку окупанти спалили в гончарній печі.
Загинув у катівні гестапо партизанський провідник Михайло Міщенко, який був тоді лісником.
З вересня 1941 року до липня 1943 року діяла Балаклеївська підпільна організація, яку очолював Василь Ромейко.
Дещо пізніше було створено партизанський загін імені Пожарського. Лише за період з 16 серпня по 4 грудня 1943 року народні месники провели понад 50 бойових операцій. Ними було підірвано 14 ворожих військових залізничних ешелонів, знищено 500 фашистських солдат та офіцерів, 42 поліцаї, зірвано два мости.
На обеліску Слави, що в центрі Залевок, серед 96 імен жителів села, які віддали своє життя в боротьбі проти окупантів, викарбовано ім’я Івана Коваленка.Доля обділила багатьма благами інваліда з дитинства. Та коли село окупували вороги, хлопець не сидів склавши руки: він писав сатиричні вірші проти біснуватого Гітлера, малював карикатури. Талановитий юнак не дочекався визволення Залевок - Івана Коваленка закатували фашисти.
Увіковічив свій подвиг і юний підпільник Лев Сніховський. Одного осіннього дня, виконуючи бойове завдання, пустив під укіс ешелон з власовцями . Хлопець був схоплений гестапівцями і розстріляний на місці диверсії. Матері вдалося викрасти тіло вбитого сина і поховати в рідній Балаклеї. Але згодом жінку схопили гітлерівці й закатували.
2 жовтня 1943 року група партизан загону «Смілянщина» зробила наліт на Мале Старосілля, де розстріляла німецького коменданта. Одночасно в Балаклеї народні месники вбили 3 фашистів та двох поліцаїв.
Нескорена Смілянщина як могла, так і наближала радісний день свого визволення.
Йшла дивізія вперед
Наш край звільняла безпосередньо 373 стрілецька дивізія (командир полковник К.І.Сазонов). В ніч з 8 на 9 січня 1944 року, щоб зірвати каральну операцію фашистських головорізів, розпочату проти партизанів Холодного Яру, дивізія форсувала Тясмин і, діючи разом з народними месниками, оволоділа 6 населеними пунктами Черкаського району, а також Плескачівкою та Гуляй Городом.
10 січня нею були визволені села Сунки, Малий Бузуків, Голов’ятине, Залевки. Ворог при підтримці танків кидався у шалені контратаки, але всі були відбиті червоноармійцями .Не допомогли окупантам ані дротяні загородження, ані мінні поля.
15 січня поблизу Березняків роті німецьких автоматників, яка діяла при підтримці 4 танків і самохідної гармати, вдалося трохи потіснити наступаючих. Бої всюди носили жорстокий характер.
«За наказом командира дивізії, - пише у своїх спогадах почесний громадянин с.Балаклея Микола Фролов, - дивізія перейшла до активної оборони на рубежах уздовж східного берега річки.Допікали не тільки фашисти, а й люті морози».
Та вже через тиждень, о 3-ій ночі, підрозділи дивізії переправились через Тясмин і оволоділи південно-західною частиною Березняків. Відбивши кілька атак ворога, вони закріпились на досягнутому рубежі. Ввечері противник чисельністю до 200 чоловік при підтримці артилерійського вогню, 3 танків, 2 самохідних гармат і 3 бронемашин пішли в контратаку. У жорстокому бою було підбито 2 танки, самохідку і знищено десятки ворожих солдатів і офіцерів.
Наступного дня ціною великих втрат ворогу вдалося потіснити червоноармійців в районі Великої Яблунівки і Березняків. Правда, не надовго.
Тоді дуже постраждало багато сіл району. Ось що пише учасник тих подій Борис Пипко:
,,У Березняках з 14 по 18 січня повністю були спалені всі будівлі двох колгоспів. Коли ж хто - не будь з населення намагався гасити, їх розстрілювали. У мороз і завірюху всіх людей вигнали з села і під конвоєм повели в сторону Тернівки і Попівки. Хто намагався втекти - розстрілювали. Безсилих старих людей, котрі не могли йти, убивали…Повісили 70 - річного Кіндрата Кутового і його дружину Харитину, розстріляли і спалили Наталю Олійник, Степаниду Котляренко, 15 - річного Васю Зелененка та його батька Григорія. Всього фашистські звірі розстріляли, повісили й кинули в криниці понад 70 березняківців різного віку».
25 січня після потужної артпідготовки дивізія визволила Велику Яблунівку і Березняки, прорвала лінію оборони ворога під Ротмістрівкою, Ташликом, оволоділа Попівкою та іншими населеними пунктами.
Через кілька днів були визволені Ковалиха, Миколаївка, Костянтинівка, Балаклея.
30 січня підрозділи 373 - ї Миргородської Червонопрапорної стрілецької дивізії 52 - ї армії 2-го Українського фронту вибила окупантів з Ротмістрівки. У боях за село загинуло 34 воїни, серед яких - Герой Радянського Союзу, капітан О.М.Милованов та полковий комісар В.Я.Жунда.
31 січня полкова батарея протитанкових гармат увірвалась до Мельниківки. Успіх артилеристів закріпили піхотинці. Продовжуючи наступ, дивізія визволила того ж дня Носачів. У її складі наш край визволяв, зокрема, Василь Іванович Москалець.
«Дорогою ціною далося воно нам, - пригадує 95 - річний ветеран, який живе у Смілі. Ніхто не знає точної цифри загиблих червоноармійців, які загинули, визволяючи Смілянщину. Переконаний: дуже багато. Вічна слава визволителям!».
Мужність і відвагу проявили у боях з ворогом також І.Д.Шастун, В.С.Зайцев, О.Т.Стригун, В.С.Сокуренко, В,І Коваль, В.Я.Хвиля, Г.А.Монастиренко та інші воїни - визволителі.
На сьогодні в живих залишились В.І.Москалець, І.Д.Шастун та ще кілька колишніх визволителів Смілянщини.
У боях за визволення сіл нашого району загинуло понад 1300 солдат і офіцерів Радянської армії. Найбільше - під Пастирським, куди поспіхом кинули новобранців з Черкаського та інших районів. Ненавчені і слабо озброєні бійці стали жертвами безглуздого командування окремих військових з полковницькими та іншими великими зірками на погонах.
За неповними даними у боях за визволення Пастирського загинуло кілька сотень червоноармійців.
Не менш трагічно розгорталися події й за визволення Макіївки. Лише в одному з боїв було вбито 70 бійців підрозділу старшого лейтенанта Попова, а 220 - поранено. Загинув і командир.
Убитих звозили до братської могили 1 лютого.
Керівник фракції Народної Партії,
Смілянської районної ради
Андрій Глущенко
Обсудить новость на Форуме