20:15 05.12.2013 | Все новости раздела "Народная партия"

Чому б граблі не вчили, а серце вірить в чудеса

У Києві вирує Майдан, а у Брюсселі, Москві і у Вашингтоні вирішують питання відносно того, що робити з Україною. Як бачаться процеси в Україні? Вочевидь, по різному. Висловлю особисту думку.

Початок протестних акцій був для мене неочікуваним. Вважала, що вже ніяка сила не підніме людей на новий майдан. Тож практично увесь день 1 грудня слідкувала за подіями у Києві по телевізору. До слова сказати, що інформацію можна було отримати тільки по 5-му каналу та TBI. Треба було мати велике бажання і міцні нерви, щоб дивитися телеканал TBI у Запоріжжі (посилаються на технічні проблеми). Але, навіть, уривки інформації про розгін мирних протестувальників вразили своєю жорстокістю.

Зрозуміло, багато з тих, хто вийшли на акції протесту розлючені жорстокістю Беркуту, несправедливістю судів, багато хто невдоволений економічною ситуацією, кадровою політикою, діями податківців, міліції. Роздратування викликають і політики, дуже далекі вони від народу. Складається таке враження, що українці втомилися від беззаконня і готові вже самі йти на беззаконня.

Майдан вирує. Влада «грає м’язами», а лідери опозиції стверджують, що зможуть змусити Президента, уряд «чути свій народ» і перезавантажити владу.

Чекаємо сесійний тиждень у Верховній Раді. Уважно слідкуємо за початком роботи народних обранців - крики про відставку уряду, емоційні виступи, заяви, взаємні претензії і провальне голосування за відставку уряду. Для повноти картини не вистачало Чечетова з його коронними фразами «развели как котят», або «оцените красоту игры».

Громадянам в черговий раз повісять локшину на вуха, що хтось кого зрадив.

Упевнена, що у багатьох виникло запитання, якщо заздалегідь розуміли, що цього не станеться, що голосів за відставку уряду недостатньо, то навіщо виносили на голосування це питання? Чому не дослухалися аргументів Володимира Михайловича Литвина та інших поміркованих народних депутатів?.

Пересічний українець, якого так любить опозиція не знає і не повинен тонкощів парламентського регламенту, а лідери опозиції знають. Тоді навіщо?

Сьогодні зрозуміло, що і провладній більшості і опозиції треба дослухатися до голосу Народної Партії, поміркованих політиків, щоб не увійти в історію України своєю безпринципністю та політиканством.

Президент присягав на вірність народові України, народні депутати давали присягу не команді Януковича , а Україні. Хочеться щоб вони це пам’ятали.

І на останок, на майдані Арсеній Петрович Яценюк говорив: «Побачите, що у вівторок буде у Верховній Раді». Побачили… Як кажуть у народі: «…казали, балакали, сіли й заплакали». І чомусь виникла асоціація з граблями. Згадала курортне містечко Бердянськ, де встановлено символічний пам’ятник граблям. Підходиш. Наступаєш. Отримуєш граблями по лобі. Робиш висновки.

Наші політики висновків не роблять.

Майдан затихає, але не вщухає.

Чому б граблі не вчили, а серце вірить в чудеса

З повагою,

Ірина Стрельбицька

м.Запоріжжя

Источник: Народная партия Украины