01:15 20.10.2010 | Все новости раздела "Народная партия"
Чернігівщина: З когорти землян
Борзнянський район навіть за кількістю передплатників газети «Народна» можна вважати вотчиною народників. Не кажучи вже про те, що члени Народної Партії тут шановані успішні люди. Ось хоча б тандем Бідний – Силко – керманичі ТОВ "Плиски Агро". Починали з 300 га, сьогодні – 7500 га. Урожайність зернових 38 ц/га – це без приписів, що підтвердить кожен. А зерносушильний агрегат, придбаний на кошти товариства, дає 250 тонн за зміну. Власники паїв Петрівки, Плисок, Загорівки без проблем отримали свої пайові. Тут слова ще ніколи не розходилися з ділом. То в чому сила цього тандему?
Валентин Бідний за фахом будівельник, Борис Силко – педагог. У свої неповні 42 роки Валентин Миколайович Бідний уперше отримав партійний квиток – Народної Партії. Борис Андрійович уже патріарх у політичному житті краю. А разом – талановиті аграрії. А оскільки Борзнянщина – регіон суто сільськогосподарський – тут вміння ходити коло землі – найвища чеснота. Ці двоє самодостатніх надійних чоловіків не випадкові люди в Народній Партії, бо обрали її щиро, свідомо, не з необхідності чи примусу, а з добрих намірів, спільних поглядів. Їх життєві дороги не могли не перетнутися, як далеко би не пролягали одна від одної в минулому. Але для того, щоб сьогодні не збавляти темп в зростанні ТОВ "Плиски Агро", потрібно було Валентину Бідному покинути комфортну квартиру в столиці, а Борису Силку – затишний кабінет нерядового районного чиновника.
Борис Силко: «Деякі так звані політики районного масштабу вже могли би восьмирічку закінчити, побувавши в кожній партії по року».
Його сила в імені закладена, а ще в мудрості – природженій і набутій – освітою, самовдосконаленням, самоорганізацією. Педагог за покликанням - поняття надто широке. Керувати класом, сільською громадою, районом, виробничим колективом – види діяльності одної ланки. Кажуть: хто на що учився. А де можна навчитися цьому? Просто Борис Андрійович зі шкільної лави привчений до добросовісної праці, будь-якої. З роками це дало свої плоди. А людям збоку це видно. Тому не боялися, не сумнівалися в ньому. Завжди довіряли. Але час диктує нові вимоги. І взаємини з часом у Бориса Андрійовича свої. Йдеться не про вік. Все залежить від того, як миттєво, блискавично ми (молоді, зрілі, поважні) вміємо відповідати на запити сьогоднішнього дня. Забарився, полінувався. Завагався – ти вже "ретро" – хоч у 25, хоч у 55. Саме цю істину своєчасно розгадав пан Силко. Тому він у своєму часі – трохи попереду.
Валентин Бідний: «Партій багато, але й однодумців достатньо».
Є люди, які перипетії своєї долі сприймають не як непередбачені, небажані обставини, а як сходинки, яких не перескочити, не обійти, а лише пройти належить достойно. Валентин Миколайович нездійснення своєї мрії – стати машиністом потягу вважає закономірністю: якби тоді, в далекі 80-ті, не підвів диктант, якби збільшили квоту для його рідної Чернігівської області – чи був би він сьогодні тим, ким є? Звичайно, гріє не посада директора потужної агрофірми, а призначення, яке визначається людині в житті, в громаді. А селяни – народ безкомпромісний – одразу виявить, чи ти тут «перелітна пташка», чи дійсно прийшов назавжди. У Валентина Бідного нема диплома механізатора, агронома, інженера, але в його компетентності аграрія ще ніколи ніхто не засумнівався. Після навчання в СПТУ-20 міста Києва хотілося вчитися, але ж призвали до армії. Потім сім’я, потреба власного житла. От лише з учителями пощастило. У школі Валентина навчала математики Юлія Тимофіївна Зіберт, а в полі – агрономії Віктор Якович Ромко. Тепер ось земля рідна вчить.
Матеріал підготовлено прес-службою
Чернігівської обласної організації Народної Партії
Обсудить новость на Форуме