04:15 13.07.2013 | Все новости раздела "Народная партия"
Чернігівщина: Справи депутатські і людські
Вже майже три роки фракцію народників в обласній раді очолює знаний на теренах Чернігівщини фахівець медичної галузі, заслужений лікар України, головний лікар обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом Микола Дейкун. Сьогодні Микола Петрович розповідає про свою депутатську діяльність.
Миколо Петровичу, ви є членом постійної комісії обласної ради з питань сімї, молоді, спорту та туризму. Скажіть, які питання частіше підпадають під розгляд в ході засідань?
Питання розвитку фізичної культури і спорту. Наша комісія, наприклад, виїжджала перевіряти спортивні споруди у Щоському районі, неодноразово ми обговорювали ситуацію, яка склалася навколо даного напрямку в містах Ніжин та Прилуки тощо. Крім того, на розгляд сесії виносяться біля 50-70 питань, їх всі слід розглянути, обговорити, внести пропозиції.
Запити?
У будь-якого депутата, упевнений, їх чимало. Щодо мене, я намагаюся не зловживати запитами, а звертаюся офіційно, коли виникають відповідальні моменти, як-то формування бюджету на рік, зміни та доповнення до нього в процесі виконання, коли є нагальна нагода допомогти у вирішенні питань соціально-економічної сфери округу, який я представляю в раді тощо. Наприклад, один із запитів, який я підтримав, мав принципове значення для всього півдня області, в тому числі, і мого округу. Справа в тому, що він є, так би мовити, нафтоносною територією і «Укрнафта» веде там інтенсивний видобуток нафти. Через великий рух транспорту пошкоджено дороги, через видобуток в деяких селех в колодязях зникла вода або погіршилася її якість. Дещо інше. Тому і набуло необхідності звернення до керівництва даного підприємства із проханням відновити дорожнє покриття, зробити водогони, адже це надзвичайно серйозні питання.
Це робота, яку депутати проводять в раді. А щодо роботи в окрузі: звернення до вас від установ або окремих людей?
Звичайно, багато тих, хто просить про допомогу. Я чимало уваги – це безпосередньо стосується мого фаху – приділяю роботі центральної районної лікарні, опікуюся проблемами місцевих шкіл. Наприклад, школи в с. Савинці (учнів там небагато: приблизно 40 осіб), яка минулого року відсвяткувала своє 100-річчя. Але в школі старі вікна, немає централізованого опалення, внутрішніх туалетів. В місцевому бюджеті не вистачає коштів на ремонт, тому ми, разом із керівництвом Срібнянського – мого рідного – району, намагаємося знаходити матеріальні ресурси для вирішення зазначених проблем. Я особисто перераховував деякі суми. В школі села Карпилівка, яку відвідують учні з 3-х-4-х найближчих сіл, працює туристичний гурток і директор попросив забезпечити учасників гуртка спорядженням, яке необхідне для туристичних походів. Довелося вирішувати і таке питання: в даному селі також є і будинок ветеранів, який створили на базі першої дільничної лікарні, коли я був депутатом ще в першу свою каденцію: біля 10 років тому. Будинок функціонує, але, звісно, коштів в бюджеті не вистачає, тому допомога їм також входить до кола нагальних питань.
Щодо окремих громадян, то і їх чимало звертається до мене. Срібнянський район, звідки я родом, найвіддаленіший від Чернігова, тому доступ до медичної допомоги обласного центру ускладнений для його мешканців (чималий час, наприклад, треба витратити лише на дорогу). А люди хворіють там, як і в інших куточках, тому відвернутися від звернень неможна. Окремі випадки не забуваються й поспіль роки. Наприклад, доля одного юнака, мешканця смт. Срібне. В його родині панує спадкова хвороба серця. Ця біда не оминула і його. Позаминулого літа я, відпочиваючи в санаторії, в розділі новин одного з українських телеканалів, побачив про нього сюжет. На той час він лежав в лікарні – в Київському центрі серця, – потребуючи певного лікування. Сума, яку намагалася знайти родина, становила 24 тисячі гривень (4 сеанси гемодіалізу, кожний вартістю 6 тисяч гривень). Я одразу звернувся тоді до голови Чернігівської обласної ради із проханням допомогти юнакові. Ми це зробили – райдержадміністрація району, депутати обласної ради і я особисто – спільними зусиллями знайшли потрібні кошти. Хлопця тоді від смерті врятували. Але йому потрібна операція з пересадки серця і лікування закордоном. Зокрема, в Білорусі, де лікування таких випадків проходить на дуже високому рівні. Тому це питання я не залишив осторонь і взяв під свій контроль.
Без підтримки сьогодні вижити неможливо. Особливо в районі.
Це правда, адже коли є підтримка, то працювати доволі легко. І, дякувати долі, в своїй роботі, яка стосується допомоги людям, я її знаходжу.
Прес-служба
Чернігівської обласної організації
Народної Партії
Обсудить новость на Форуме