11:46 18.05.2010 | Все новости раздела "Народно-демократическая партия"

Стенограма виступу Голови Народно-демократичної партіїЛюдмили СУПРУН в ефірі радіо «Промінь» 14 травня 2010 року


Ведучий: Доброго ранку, панове. До нас сьогодні завітала лідер Народно-демократичної партії Людмила СУПРУН.

Л. Супрун: Доброго ранку, пане Юрію, доброго ранку, шановні слухачі.

 

Ведучий: Наш уряд, як відомо, розраховував на кредити Міжнародного валютного фонду. За різними оцінками називалися різні суми, якщо я не помиляюсь, офіційних цифр не було. Але в усякому разі суми немаленькі, десь на рівні або більше того кредиту, про який ще два роки тому домовлялась Тимошенко, який до кінця ми так і не отримали. Але ситуація останнім часом у європейських країнах складна, зокрема, ситуація в Греції, яка похитнула євро, ситуація, яка стала причиною, чи, в усякому разі, відмовкою для Ніколя Саркозі і Сільвіо Берлусконі, щоб не приїхати на парад в Москву. Ситуація складна, і чи не вплине вона також на думку очільників МВФ, і чи не зменшуються шанси в української держави отримати кредит, який, очевидно, був закладений у розрахунках при створенні бюджету?

Л. Супрун: Що стосується Греції і яка ситуація буде в Європі, а відповідно – і в Україні, бо ми є частиною Європи, до того ж саме в Україні знаходиться географічний центр Європи. Про це, на жаль, європейці забувають. Європа забрала у країн Європейського Союзу право самим емітувати гроші, тобто євро. І це фактично позбавило можливості країни самостійно приймати рішення, які суми коштів направляти на розвиток, на підтримку власної економіки. І кожна країна залежна тепер одна від одної. Тому ситуація в Греції пов’язана з частиною проблем, які має Європейський Союз стосовно управління грошовими коштами. Безперечно, Європейський Союз повинен допомогти Греції, повинен прийняти рішення, щоб реструктуризувати заборгованість Греції і надати кошти для підтримки цієї економіки. До речі, і Португалія, і Іспанія – це також країни Євросоюзу, знаходяться в надзвичайно складному стані. А це пов’язано з тим, що в цих країнах безробіття сягає майже 20 %. Ми говоримо про падіння економіки України на 15 %, і говоримо, що тут одна з найстрашніших і найсерйозніших ситуацій після світової кризи в економіці, але ми забуваємо, що є країни, які ще більше постраждали з точки зору безробіття. У нас орієнтовно близько 7–9 %, а в Португалії і Іспанії майже вдвічі більше. І тому криза в Євросоюзі безперечно є.

Що робить кожна країна чи повинна робити, коли є безробіття? Вона повинна простимулювати економіку: дати ефективне законодавство, дати економічні стимули, запропонувати зниження податків і дати в систему дешеві гроші. Що відбувається у нас, в Україні? Гроші в систему не йдуть, сьогодні кредити залишаються на рівні 24 %. Це в 10 разів вища ставка, ніж у країнах ЄС. Скажіть, чи може конкурувати український підприємець чи підприємство, яке має позичкові кошти обігові чи для розвитку за ціною в 10 разів вище, ніж такий самий підприємець у ЄС?

Що стосується України. Україна дійсно довго співпрацює зі Світовим банком, ми отримуємо багато кредитів як країна від Світового банку. Такі переговори вів уряд Тимошенко, до того ж в кризовій ситуації Україні надали великі кошти, і швидко. А чому це відбулося? Та з однієї причини: нам надали 16 млрд дол.,  а Україна на той момент часу мала власного золотовалютного запасу 38 млрд дол. Скажіть, будь ласка, чи є ризик у Світового банку, що ми не повернемо? Ні. От вони забезпечують повернення грошей нашим золотовалютним запасом. Що стосується сьогоднішнього дня. Я думаю, що є перспектива отримання таких коштів тому, що залишок нашого золотовалютного запасу на сьогодні достатньо великий, орієнтовно 28 млрд дол. Тому ситуація, яку намагаються нагнітати з приводу того, що Європейський банк не дасть коштів, – це штучна ситуація. У Світового банку є підстави надати кошти Україні. І тому, я абсолютно впевнена, що такий переговорний процес може бути успішним. Хіба що його зруйнують недолугими прийняттями рішень і політичного і економічного характеру. ЄС і світова спільнота виставляють практично одні й ті ж самі вимоги. Вони виставляють вимогу демократизації суспільства, забезпечення незалежності судової системи, обов’язковий розвиток ринкової економіки, доступ до кредитних ресурсів тощо. І тому, я б сказала, що можуть бути такі ситуації, коли український уряд сам зіпсує такий процес.

Я віднесла б до проблем сьогоднішнього дня прийняття бюджету, в якому уряду дозволено робити все, що завгодно, тобто він може стати непрогнозованим. А в статті, яка в бюджеті це регламентує, визначено наступне: уряд може сам змінювати розмір соціальних виплат, а за Конституцією це можна робити тільки через зміну закону, і ніяким іншим шляхом. Другий момент, уряд записав собі в бюджеті, що він може брати будь-які позики, надавати будь-які гарантії без визначення граничного розміру. І Світовий банк це може не задовольнити, він може вимагати внесення змін, адже Світовий банк дає Україні гроші, то він повинен знати, а скільки він візьме їх у інших, щоб розуміти, може країна повернути такі кошти, чи ні. Якщо не буде таких недолугих дій, тоді перспектива отримання кредитів буде ефективною.

І ще одне дуже важливе питання. Ми завжди говоримо про те, а куди будуть витрачатися гроші, які позичає Україна, бо це не позика Віктора Януковича, це не позика Юрія Азарова –  це позика держави Україна. І тому громадяни мають право знати, куди будуть використовуватися гроші. На жаль відповіді на це запитання на сьогоднішній день в Україні ніхто отримати не може. Бюджет прийнятий спонтанно з порушеннями правил. Треба, щоб місяць його можна було хоча б прочитати, обговорити, хоча б ознайомитися з ним, хоча б презентувати його. Кожен, хто працює в парламенті, має право законодавчої ініціативи, має право на доповнення. Мене хвилює, що такі речі робляться без поінформування громадянського суспільства, що прямо заборонено Конституцією і законами. Якщо будемо іти на порушення законів в таких контекстах кожного дня, то до чого ми докотимося? Наприклад, вчора був прийнятий закон про зміну системи впливу на суддів. Дехто говорить, що цей закон визначає, який суд розглядає питання щодо законності та незаконності указів Президента, постанов Кабміну тощо. Насправді, прийнятий закон стосується всієї судової системи. І за цим законом восьми людям в країні, які входять до складу більшості Ради суддів, надано право вирішувати, який суддя має право працювати, а який – ні, і звільняти його без будь-яких мотивів. І оскаржити це рішення нікуди не можна. Нинішня судова система і так працює «через пень-колоду», вона набридла всім громадянам своєю хабарницькою сутністю. Багато суддів забули, що вони давали присягу на вірність виконання законів і дотримання Конституції і використовують своє службове становище для отримання хабарів. Є там, звісно, й чесні там люди – їх небагато, але вони все ж є. А така система, за яку проголосували депутати, – таємна антиреформа судової системи, кулуарна, вона призведе до погіршення ситуації стосовно відкритості або незаангажованості судової системи. Я думаю, що такі речі будуть впливати на прийняття рішення Світовим банком, давати чи не давати кредит.

Ведучий: До речі, про судову реформу говорять останнім часом багато, і це одне з перших завдань, яке сам собі ставив Президент ще перед виборами. Тут можна згадати, що один із тих, кому було доручено займатись цією реформою в Адміністрації Президента, – це колишній, один із найкращих юристів команди Юлії Тимошенко Андрій Портнов. У зв’язку з цим я хотів би запитати, яке ваше бачення, як варто було б реформувати судову систему в Україні? Бо насправді ситуація складна, ідеального варіанту не проглядається на горизонті.

Л. Супрун: Я б хотіла дуже просто відповісти на це запитання. Як лідер Народно-демократичної партії, я неодноразово висловлювала позицію нашої політичної команди про проведення судової системи за такими принципами. По-перше, треба розуміти, що судова система працює для забезпечення законів і для того, щоб люди були захищені, – це найголовніше. Судова система і її реформа повинні бути спрямовані на захист інтересів громадян. І для того, щоб це відбулося, потрібно, перш за все, змінити безкінечне наплоджування судів, які зараз з’являються в залежності від того, хто ще, яка ще політична команда хоче забрати під себе вид діяльності чи сферу впливу.

Не треба вигадувати велосипед, треба подивитися на реформу судової системи, яка проведена в Європі. Ми підписали з Європейським Союзом угоду, що ми будемо наближатися до стандартів Європи, і  треба рухатися в цьому напрямку, вигадувати нічого не потрібно. У нас кожного дня намагаються придумати таке, щоб приймалися які завгодно рішення, і щоб трактувати їх могла тільки влада.

Ведучий: Якщо вже ми заговорили про реформи, то хотів почути вашу думку щодо тієї дискусії, яка відбувається зараз в державі щодо пенсійної реформи. Всім зрозуміло, що вона необхідна, бо Пенсійний фонд із кожним роком вимагає все більшого і більшого фінансування, а утримувати його у відповідності все важче і важче. Міжнародний валютний фонд також начебто виставляє свої вимоги щодо цього. Чому начебто? Бо, я думаю, ви бачили ці матеріали, які потрапили у пресу. Кажуть, що це, можливо, попередні угоди з МВФ. Серед вимог, які виставляються, – підвищення пенсійного віку. Заговорили також про підвищення пенсійного віку і державні діячі, які зараз при владі: хтось про підвищення для всіх категорій, хтось –  для окремих, наприклад, тільки для жінок. Ваша думка, як максимально безболісно реформувати пенсійну систему в Україні?

Л. Супрун: Ви знаєте, у мене таке враження, що ми намагаємося лікувати хворого (а економіка України є хворою), якому потрібно більше кисню, притиснувши долоню до рота, щоб він взагалі не дихав. Так сьогодні виглядають підходи для здійснення реформ взагалі. Підвищення пенсійного віку – це об’єктивний шлях, може бути тільки тоді, коли підвищується тривалість життя людини. І якщо подивитися не на цифри бюджету, а на фізичний стан здоров’я людини – чи може вона працювати, чи здатна вона працювати, то я хочу сказати, відповідь буде невтішною. І тому потрібно ще зважати на те, а як у порівнянні з європейськими країнами – вік життя нашої людини більший чи менший? Можу сказати, що у нас один із найкоротших термінів життя людей. До того ж чоловіки набагато менше живуть, ніж жінки. Якщо середній вік для жінки складає 78 років, то для чоловіка це 62 роки. Два роки на пенсії, якщо дивитися формально, а у нас велика кількість чоловіків виходить на пенсію у 45 років (ті, хто пов’язаний із військовою службою). І хочу сказати, що всі військовослужбовці в усіх країнах мають цей граничний термін. Наприклад ті, хто керують літаками, у 45 років не можуть витримувати величезні навантаження при перельотах. Таких людей небагато, але приклад достатньо яскравий. Тому, я б вважала, треба зробити наступне: визначити, який середній розмір пенсії повинна мати людина, яка повинна сьогодні заплатити за житло, повинна купити собі ліки, заплатити за продукти харчування, купити одяг, тобто виходити з того, скільки людині потрібно грошей, щоб прожити. В залежності від відповіді на це запитання поставити перед собою завдання – як заробити для пенсіонера ці гроші. Це повинна зробити держава: і Президент, і парламент, який сьогодні об’єднався в коаліцію з різних фракцій, і  уряд, безперечно. А відповідь на це запитання зовсім протилежна у порівнянні з тими діями, які сьогодні відбуваються. Кажуть, що дуже мало часу пройшло для нової влади, вона ще нічого не встигла зробити. Мало часу – це правда, тільки 60 днів. Хочу навести приклад. Історія нам розповідає про те, які політичні лідери величезного масштабу з’являються в умовах кризи, і що вони роблять для країни. Згадайте, як Рузвельт, який прийшов у кризовий період до влади, до управління Америкою, протягом 13 днів запропонував стільки ключових законодавчих актів і примусив парламент прийняти їх, скільки Америка не приймала за всі попередні 70 років. Тобто людина йшла до влади, і вона знала, що буде робити. За 60 днів у нас змінюється бюрократична система, у нас якомога більше підгрібається під себе, звільняються люди з роботи, причому основна частина – за політичними мотивами. Тобто відбувається така повзуча революція, антиконституційна і антидемократична, бо звільнення людей за політичними мотивами є незаконним. А економічних реформ поки що немає. Ми можемо, як Народно-демократична партія, яка не є при владі і знаходиться об’єктивно за межами парламенту, але є політичною силою, запропонувати і цій владі, яка є, конструктивні підходи до зміни такої ситуації. Головне, щоб до цього дослухалися, а для цього повинен бути механізм. Можу сказати, що Росія, яку дехто вважає надзвичайно авторитарною, прийняла закон, за яким політичні партії, які знаходяться за межами парламенту, і громадські організації мають право принаймні один раз на місяць виступати в Державній Думі, пропонувати свої альтернативні законодавчі акти – і це є для України одним із варіантів виходу з даної ситуації.  

Ведучий: Цікаво, скільки запропонованих проектів тих партій, які не при владі, було прийнято, і скільки з тих виступів потрапило у засоби масової інформації?

Л. Супрун: Я наводжу ці зміни в законодавстві просто як приклад. Вони відбулися тільки зараз, і я думаю, що це непоганий приклад того, як треба було б зробити в Україні. А що стосується пенсійної реформи, то, безперечно, вона є непростою. Підвищення пенсійного віку – це примітивний крок, який може диктуватися чиновниками, яким однаково, скільки людина працює. Він не є обґрунтованим, оскільки не збільшився рівень життя людей. І можу сказати, що такий крок суспільство не підтримає.

Ведучий: А можливо, справа у розмірах пенсій? Вже йшла мова про можливий ліміт, наприклад, обмежити максимальний розмір пенсії до 10 тисяч? За 20 хвилин перед програмою я знайшов статистику, в якій пораховано, скільки пенсіонерів якого розміру пенсію отримують. Мене здивували ці цифри: пенсію понад 30 тис грн. отримує всього 60 людей в країні (льотчики-випробувачі,чорнобильці тощо). Цікаво, де ж тоді пенсії чиновників, адже у нас багато урядів змінювалось?      

Л. Супрун: Якщо ви пам’ятаєте, значний період часу депутати Верховної Ради України працювали безоплатно, без відриву від власного виробництва. І парламент, і Україна не витрачали кошти на утримання депутатів через виплату заробітної плати. Що стосується цифр, про які ви говорите, – це певного роду маніпуляція. Бо пенсію у розмірі до 30 тисяч отримує багато людей, і ця статистика не оголошується. А 30 тисяч і більше – дійсно невеличка кількість. А давайте подивимось по всіх категоріях: скільки людей отримують 10, 15 чи 20 тисяч. І тоді буде зрозуміло, скільки людей отримують таку пенсію.

Що стосується розміру пенсії, то я вважаю, що мінімальна пенсія в 600 чи 700 грн –  це принизливий розмір пенсії для тих людей, хто створював цю країну, і хто, отримуючи колись 200 грн заробітної плати, міг і за квартиру заплатити, бо була низька вартість комунальних послуг, міг купити продукти харчування, бо хліб коштував 18 чи 20 копійок. Тому той підхід, який є сьогодні, про перерахунок пенсій на основі інформації про раніше надані заробітні плати, є необ’єктивним. Потрібно рахувати за вартістю споживчого кошику тоді і тепер. І можна було б співставити, що той, хто раніше отримував 200 грн, сьогодні повинен отримувати 5 тис. грн, бо співвідношення заробітної плати і споживчого кошику приблизно таке. І я думаю, що цей механізм, який розроблений країною, щоб мінімізувати затрати на пенсію, і призводить до таких недолугих пропозицій, як підвищення пенсійного віку. Тобто давайте ще менші виплачувати пенсії замість того, щоб подякувати тим людям, які створили цю країну, і забезпечити їм гідний рівень життя. Я б ішла шляхом другим – пошуком джерел і розвитком проектів, які дають змогу отримати кошти до пенсійного фонду і заплатити людям чесно зароблену і не маленьку, як зараз, а високу пенсію. 

Ведучий: Часто чую від радіослухачів пропозиції зняти зарплати високих посадовців, або прирівняти їх до мінімальних, щоб, мовляв, відчули, як це – жити на 500–600 грн. Я завжди був противником цього, я вважаю, що і Президент, і міністр, і депутат повинні отримувати таку зарплату, яка б їх повністю задовольняла, і щоб ні в кого не виникало підозр, що цей чиновник має якісь альтернативні прибутки.

Л. Супрун: Світовою практикою вже розроблений підхід до визначення заробітних плат чиновників. Дуже багато країн встановлюють обмеження по таких виплатах і за основу беруть середню заробітну плату по країні. Наприклад, коефіцієнт три чи чотири до середньої заробітної плати в країні встановлюється у багатьох країнах для виплати державному чиновнику вищого рівня, іншим – менше, і це є об’єктивним чинником.

Ведучий: Ми починали говорити про ситуацію в Євросоюзі, про ситуацію з євро. Ви неодноразово підкреслювали, що українська економіка дуже валютно орієнтована, тобто дуже залежна від курсових коливань, і, власне, наш золотовалютний резерв – він також прив’язаний до валюти, у меншій мірі до євро, у більшій –до долара. Але, тим не менше, нам цікаве питання, що буде у майбутньому з нашою валютою, гривнею, судячи з тих тенденцій, які йдуть, і як вплинуть ті процеси, які відбуваються у світі, на нашу валюту?

Л. Супрун: Можу сказати, що в Україні ситуація унікальна, бо у нас повне ручне керування цим процесом. Якщо перемагає і приходить до влади той, хто заробляє на імпорті в Україну, він буде намагатися знизити вартість долара, тобто буде намагатися завозити сюди і тут заробляти якнайбільше. Якщо перемагають ті, хто є експортерами, то їм вигідно, щоб курс долара зростав. Тому цей процес в Україні, я це говорю зі стовідсотковою відповідальністю, є абсолютно керованим. Бо в нас вся грошова маса, яка є в країні, може бути зв’язана урядом і Національним банком протягом кількох днів у повному обсязі.

 

Ведучий: Я дивуюсь, чому після перемоги Януковича курс долара знизився на 20 копійок, а не піднявся, як це прогнозували багато експертів, зважаючи на те, що багато людей, пов’язаних із Партією регіонів, є бізнесменами експорторієнтованими?

Л. Супрун: Ще нова коаліція і влада не дісталися до Національного банку. Поки що там керує той Президент, який був у попередній період часу, він впливає на цей процес. Я думаю, що через певний проміжок часу ситуація зміниться, принаймні, всі експерти говорять про часткову зміну влади у вересні місяці. Це пов’язано з тим, що більшість збирається розширити свої лави. Як бачите, кожного дня додаються нові депутати, і це означає тільки одне – що маленькі фракції, які увійшли до складу коаліції: фракція комуністів і Блоку Литвина, практично скоро втратять своє значення і свій вплив, тому що якщо коаліція доросте до 300, то вже не буде мати значення, вийде із цієї коаліції фракція Блоку Литвина або комуністів, чи не вийде. До речі, вчора Литвин сказав, що нам не потрібно 300 голосів. Це якраз прояв цієї ситуації, про яку я сказала. Я впевнена, що ручна ситуація з Національним банком, з грошовою одиницею тільки ще більше накладає відповідальності на діючий уряд. Якщо ви вже взялися керувати вручну, то не потрібно допускати тих речей, які є зараз. А ви бачите, почалося створення стачкомів у багатьох областях, там, де людям не виплачується заробітна плата? І це відбувається особливо у сферах, які пов’язані саме з державним фінансуванням, скажімо, в комунальному транспорті. Якщо комунальники не отримують кошти компенсації за проїзд, то фактично вони не можуть виплатити заробітну плату, не можуть виплатити заробітну плату тим, хто працює на транспорті. Це може призвести до колапсу тому, що без транспорту люди не можуть поїхати на роботу, і я думаю, що таких речей не можна допускати.

Ведучий: Ви згадали про депутатів, за рахунок яких розростається нинішня коаліція. Невже можуть бути надійним оплотом ті депутати, які легко і швидко змінюють свою політичну орієнтацію, і чи можна розраховувати на таких людей?

Л. Супрун: Що б сьогодні не казав Конституційний суд з приводу коаліції, як би не трактувала діюча влада – можна чи не можна набирати «тушок», насправді всі розуміють, що не можна набирати було «тушок». Ну не голосували за окремі «тушки» ми як громадяни, коли були дострокові вибори 2007 року, – голосували за політичні партії. Люди не впливали на процес, хто в цих списках буде. І формування коаліції через «тушки» є абсолютно незаконною. Так само було в попередній коаліції, в ній були і фракції, які за кількістю мають більше ніж 226, але такої кількості всередині фракції не було, бо не було єдності. 

Оскільки не було зроблено висновків з цієї проблеми, тому зараз ні коаліція, ні опозиція, на жаль, не вносять зміни до чинного законодавства. А життя показує, що такий спосіб формування парламенту, як, до речі, і такий пропорційний підхід до формування  списків у місцевих радах, він завжди буде ставити на межу легітимності створення будь-якої більшості, будь-якої коаліції, а це означає, що під питанням буде формування уряду, під питанням буде діяльність вищих посадових осіб.

Ведучий: Яка ваша думка стосовно кримінальної справи протиТимошенко?

Л. Супрун: Що стосується кримінальної справи, то я згадую, коли перемогла помаранчева революція, і Віктор Ющенко прийшов до влади, то теж почалося знущання над опозицією, тільки трошки в іншому форматі. Наприклад, Януковича як колишнього Прем’єр-міністра викликали чи не щоденно до прокуратури і запитували, чому було перевищено повноваження уряду і було виплачено більше грошей олімпійцям, ніж це було передбачено державним бюджетом. І проти Януковича порушили кримінальну справу через те, що начебто він порушив бюджетне законодавство. Але, вибачте, чи може Прем’єр-міністр точно передбачити, скільки медалей буде отримано олімпійською збірною, і якщо вона отримали більше, ніж планувалося, зрозуміло, що їй потрібно було більше за це дати винагород. У свій час навіть від нашого бюджетного комітету ми готували пояснення цієї ситуації і говорили, що це абсолютно необ’єктивні зауваження по відношенню до уряду, бо є більше людей, які отримали золоті медалі, ніж планувалося. Я думаю, що зараз ситуація з Тимошенко – це певна помста за «душевные страдания и боли». Хотіла б зауважити, що в нашій країні, враховуючи менталітет людей, того, кого влада буде ображати, народ на руках занесе у Верховну Раду, як мінімум. Це відбувалося завжди. І я думаю, в такій ситуації йти шляхом мстивого типу було б неправильним і навіть невигідним сьогоднішній владі. Але вони прийняли таке рішення. І якщо вони будуть намагатися далі тиснути, я думаю, швидше за все, буде зворотній ефект.

Ведучий: Висловіть свою думку щодо діяльності нинішньої опозиції. Вже говорили не раз про те, як втратила владу Юлія Тимошенко, зараз це не актуально.  Зараз варто поговорити про діяльність опозиції. З одного боку, начебто і помітно, і бурхливо, а з іншого боку –малоефективно, якщо подивитися на результат діяльності. Що робити в нинішніх умовах опозиції, які заходи здійснювати?

Л. Супрун: В опозиції є своя функція – вона повинна контролювати владу, і вона повинна критикувати владу, бо сьогодні за чинною Конституцією громадяни України фактично передали таке право контролю за владою безпосередньо опозиції. І якщо за те, що опозиція контролює владу, її будуть переслідувати – це означає, що діючий уряд, діюча влада, діюча коаліція фактично не розуміють сутності нової політичної системи.

Що стосується контролю влади, в ситуації, коли при прийнятті бюджету не дають слова для виступу опозиційним депутатам, не дають права внести свої поправки і зміни –  це є порушенням Конституції. Як же контролювати? В законі записано, що якщо будь-який нормативний акт містить інформацію про зміну законодавства або зміну порядку сплати податків, цей закон не може бути навіть внесений до зали Верховної Ради і зареєстрований, якщо до цього він місяць не висить на сайті. Не те, що місяць на сайті не висів до внесення до зали: за 20 хвилин заносять папери, натискають на кнопки і не дають можливості нікому – ні опозиції в залі, ні громадянському суспільству – ознайомитися з тим, що приймає парламент.

 

Ведучий: Нещодавно Микола Томенко в ефірі однієї з радіостанцій заявив про те, що перемога опозиції в тому, що вона змусила владу оприлюднити у Верховній Раді угоди, які заплановано підписати з Росією. Це було сказано за годину до цього оприлюднення. В результаті виявилося, що затребувана інформація була надана не в тому обсязі, в якому хотілося.

Л. Супрун: Це відповідальність влади за те, що вона не виконує законів, на ній лежить ця відповідальність, а не на опозиції. Що стосується діяльності опозиції і намагань Юлії Тимошенко об’єднати всіх людей, то хочу звернути увагу на те, що після проведення виборів Президента вона отримала найвищий серед інших структур, які відносяться до опозиції, рейтинг і, об’єктивно, вона може здійснювати таку діяльність самостійно. Якщо хтось хоче до неї приєднатися, він може приєднуватися. Я вважаю, що не слід таким процесам приділяти більше уваги, ніж треба. 

Прес-служба НДП



Источник: Народно-демократическая партия

  Обсудить новость на Форуме