03:00 29.08.2010 | Все новости раздела "Ліберально-демократична партія України"
Ігор Душин: Одужуй, Україно! Зі святом незалежності!
Епіграф: "Я Батьківщину свою люблю, але державу - ненавиджу".
Сумно сьогодні спостерігати громадянину України болячки молодої української демократії. Та й сумніви вже виникають - яку країну ми собі створюємо? Державний устрій, який змайстрували сьогодні зусиллями всіх разом вчорашніх і сьогоднішніх політиків, вийшов незграбним, та не має до мене, громадянина, практично ніякого відношення. І продовжує віддалятися від мене стрімкими ривками зусиллями сьогодні правлячої групи.
Коли сформували коаліцію у Верховній Раді безсоромним, але якби законним способом і майже відразу відмінили чергові місцеві вибори 30-го травня, я висловився "узурпація влади". Залишалося тільки злитися та лаятися.
На парламентську опозицію розраховувати в сенсі опору цьому неподобству не було чого, та й переповзати опозиція почала потихеньку, по одному, в табір правлячої групи. Ясна річ, адже не для реалізації якихось поглядів, не для представлення інтересів своїх виборців приходили в типу представницьку владу або купували собі мандати ці люди.
Та й які можуть бути до когось претензії, якщо програмні положення основних і допоміжних парламентських партій по-перше, нічим істотно не відрізняються один від одного, по-друге, програми ці ніякого відношення до фактичної діяльності їх не мають?
Був би інший (а) обраний (а) Президентом, було б те ж саме, тільки з іншою групою депутатів, нікого це особливо не дивує.
Ну, а коли прийняли новий одноразовий закон про місцеві вибори 31 жовтня, придушивши при цьому майже всі можливі права та свободи громадян, стало зовсім сумно.
І потяглися кандидати в мери міст, один за одним, у ряди правлячої партії ... Саме там тепер їм потрібно отримати схвалення в першу чергу, а не у городян своїх, не у виборців.
У моєму рідному місті Харкові, вирішувати, хто буде мером міста, тепер будуть не харків'яни, а зовсім чужий місту дядько донецького походження, що проживає в Київській області.
Виконуючий сьогодні обов'язки міського голови прикладав помітні зусилля для того, щоб бути обраним харків'янами. Дуже помітну кампанію розгорнув. І навіть шановані в місті трудові колективи почали висловлюватися за нього, та раптом промайнув слух про претензії на цю посаду видної з Києва ділової людини, і все стало неоднозначно. Тому що дружить ця ділова людина з лідером правлячої групи, а група дисциплінована і команди своїх лідерів виконує однозначно. Згаданій людині з бізнесу посада міського керуючого зовсім ні до чого, та може з'явитися днями зовсім третій персонаж. Але ця ситуація демонструє саме те, з чого я починав - вирішувати будуть не харків'яни!
У Києві ситуація і того гірше - управління містом передано людям, за яких жителі міста не голосували взагалі, ні "за", ні "проти". Без всяких виборів. Зараз ще райради приберуть, як зайву ланку, для кращої керованості міськими службами. І закон про столицю перероблять, щоб кияни і не думали мати якесь відношення до своєї міської влади...
Деякі романтики ще сподіваються, що "цар добрий", що внесуть ще зміни в цей виборчий закон. Закрутивши гайки до межі, відпустять їх трохи та зітхне полегшено народ - є таки демократія в країні!
Мені теж цього хочеться. Повернути можливості висунення позапартійних мерів, дати можливість розвивати нові політичні проекти та партії в країні, бачити аполітичні місцеві блоки "Моє місто - центр світу!", Виборчі комісії формувалися щоб і працювали більш прозоро та демократично, і так далі.
Так що - одужуй, Україно! Зі святом тебе!
Ігор Душин,
голова Ліберально-демократичної партії України
Обсудить новость на Форуме