10:00 10.12.2019 | Все новости раздела "Ліберально-демократична партія України"
"Зміни повинні дістатися місцевого рівня"
Продовження великого інтерв’ю голови Ліберально-Демократичної Партії України Якова Гольденберга.
- Є багато питань щодо місцевих виборів. З одної сторони, молоді люди хотіли би стати депутатами, але не знають, за якими правилами вони будуть обиратися.
-Не думаю, що в оточенні нового президента глибоко замислювалися, чому саме важливо було швидко дійти до місцевого рівня. Просто хотіли мати всю владу. Та вже зрозуміли, що це штука непроста, особливо на прикладі конфронтації з київським мером.
Якщо говорити про очікувані людьми зміни, то в першу чергу це мав бути перехід на єдині чесні правила гри в усьому. Хоча люди і не навчені переносити на себе ці правила, але це питання часу. Якого ще не було. Ота реакція на корупцію і дала результат центральних виборів.
Насправді це дуже просто. Про корупцію десь у верхах на місцяхпредметно не дуже знають і не дуже про це думають, хоча матеріалів закидається в інформаційний простір багато. Корупція поруч – інша справа. Коли глава адміністрації, або навіть не так давно обраний демократичний мер сильно змінюється, забуває про обіцянки, не знаходить можливостей для вирішення проблем міста, гальмує ті чи інші проекти, люди розуміють, що він корумпувався. І хочуть змін. А його підтримує з різних причин більш висока влада. А прокуратура, бюра, агентства і суди його не чіпають. І він такий красивий, як кажуть, увесь у білому.
І коли люди голосували проти п. Порошенка чи проти ЄП, це було голосування також проти влади взагалі.
До чого я веду: або після місцевих виборів, або до виборів, за участю відповідних виконавчих органів, у тому числі нових, зміни повинні дістатися місцевого рівня. У тому числі судові справи.
- Чи не тому проблеми у мера Львова?
- Важко сказати. Він намагався бути самостійним при Порошенку, бо положення голови партії зобов’язувало. Та відвід цього потерпало й місто. Чесно кажучи, керівник партії не повинен бути одночасно мером.
Ось він нещодавно пив каву з президентом. Може, вирішили почати просто з такої справи, яка має розвалитися сама. В принципі можемо назвати досить багато місцевих князьків, справи проти яких могли би бути набагато перспективнішими.
- А що буде з виборчим кодексом?
- Перші пропозиції висувала ЛДПУ ще 2005 року. Потім багато агітував за кодекс колишній наш голова, потім багаторічний голова Київського обласного відділення Комітету виборців України Олександр Бут.
Ми, чесно кажучи, не мали особливої надії на попередній склад парламенту, але кодекс був прийнятий у першому читанні. І тепер від цього питання відступити вже нереально. Думаю, до весни кодекс буде остаточно прийнятий, але який він буде, невідомо.
У будь-якому разі радимо нашим кандидатам збирати великі команди під списки, що повинні покрити не менше 90 відсотків мандатів.
- Чи будуть до виборів прийняті нові програмні документи партії?
- Пропозиції такі були. Зміни статуту вже й запізнилися.
Було би добре оновити програму та статут. Тим більше, що демократичний горизонтальний принцип керівництва у статуті недостатньо висвітлений.
Також треба зазначити, що зовнішньополітичний, військовий, державотворчий та економічний блоки програми мають бути підготовлені комісією партії та обговорені на науково-теоретичній конференції.
В усякому разі платформа до місцевих виборів повинна бути прийнята.
- Є питання щодо теоретичних засад нових парламентських партій.
- Як пишуть у нас деякі видатні дослідники, у тому числі в достатньо солідних виданнях, ідеологічних партій у нас немає. Але все-таки є. Дослідники недо дослідили.
Є і певні тенденції змін ідеологій різних проектів, що визначаються за порадами тих чи інших технологів. Так, колись п. Тигіпко отримав від сина відомого депутата Сироти його партію, в принципі лейбористську. І якраз після того тоді заступник Тигіпка мені казав, що вони зараз починають зміщатися “вправо.”
Колись Солідарність організовувалась як партія такого собі соціального типу. Нині вона правоцентристська.
- А що можна сказати про “Слугу народу” в цьому плані?
- Відомо, що п. Стефанчук ще у травні ц.р. назвав "Слугу народу" лібертаріанською партією. "Воснові ідеології нашої партії лежить ідеологія лібертаріанства... Ліберальна модель економіки, ліберальна модель відносин з відповідними національними особливостями". Звичайно, вислови ненаукові. Які особливості, у чому вони полягають, невідомо.
Пізніше п. Разумковяк справжній технолог проекту дав зрозуміти, що слова Стефанчука - його приватна думка. "Якщо ми почнемо впиратися в ідеологію, ми не зможемо побудувати правильну структуру. Ми не можемо піти шляхом лібертаріанства, якщо це стосується соціальної сфери. Це неможливо на сьогоднішній день".
В принципі він правий, бо лібертаріанство в принципі не довіряє державним інституціям, що спочатку було на часі. А зараз вони самі держава. І лібертаріанська партія, наприклад, США, дійсно відстоює дуже значні обмеження ролі держави, що, зізнаємося, нереально для такої держави. Але уходити в анархізм вона не збирається.
До речі, правильно зробив п. Разумков, що відійшов від керівництва партії. І не тільки тому, що він зараз є спікером парламенту. Я упевнений, що в Україні вже почався відхід від вождистського стилю керівництва партіями. Керівником партіївідтепер буде депутат Олександр Корнієнко, хоча це, на мій погляд, теж не дуже правильно. Вважаю, що кожен повинен мати свою місію: президент президентствувати, а мер мерствувати. Лідерів не визначають, ними стають, кандидати на посади визначаються на праймеріз.
А хто повинен керувати партією? Той, кому доручить з‘їзд будувати структуру, національний секретар. Звичайно, у це період він не може обіймати виборну посаду в державі. Це і є американський принцип побудови партії. До речі, найменше корупційний.
Корнієнко заявив, що політична сила відмовляється від лібертаріанства і буде шукати нову ідеологічну конструкцію заради єдності членів партії з протилежними поглядами. Про те, що погляди 500 партійців (за словами Корнієнка, іх зараз стільки) та безпартійних депутатів (а безпартійних у фракції величезна більшість!) дуже різні, і томуу нихідеологія міститиме елементи конкуруючих, а у низці питань протилежних (!) ідеологій: лібералізму, консерватизму та соціалізму.Це вже навіть не вінегрет. "Це буде щось між ліберальними та соціалістичними поглядами. Ідеологія у нас лібертаріанська. Чи змінюватиметься вона? Доопрацьовуватиметься. Тому що лібертаріанські ідеї не всіма депутатами поки підтримуються. Тобто, потрібно шукати якісь компроміси між ліберальними і соціалістичними поглядами. У нас людиноцентризм. Зараз, якщо дивитися на наші рішення, ми рухаємося до народовладдя, у бік збільшення можливостей для людей. Але є й консервативні моменти, пов'язані з тим, що побудувати в Україні лібералізм відразу важко".
До речі, сама назва партії, з одної сторони, показує, що нібито народ її кудись буде ввести, що само по собі абсурдно. З іншої сторони, не забуваємо, що в імперській традиції такої назви не могло бути, а вже потім, будуючи червону імперію, саме Сталін заради того, щоби прикрити псевдонародною і псевдо виборною “владою” найжорстокішу диктатуру одної партії, назвав депутатів слугами народу.
- А яка ідеологія“Голосу”?
-Думаю, дивлячись на список депутатів та деякі ситуативні речі, це такий приємний сам собі правоцентризм. Якщо би вони хотіли сміливо і голосно проголосити себе лібералами, ми би це вітали.
От назва у них яка. Була ще до незалежності така газета “Голос”, зіграла свою роль перед першими вільними виборами.
Якщо Голос всього народу, це круто, але неідеологічно. Думаю, що як і деякі інші, вони ще стидаються чітко визначених ліберальних дефініцій. Оцей радянський синдром іще існує.
Хороший список, могли би і об’єднатися під прапором ліберальної демократії.
- Дякую Вам за інтерв’ю.
- Дуже дякую за роботу. Бажаю нам усім великих успіхів.
Обсудить новость на Форуме