09:45 16.04.2013 | Все новости раздела "Ліберально-демократична партія України"
Катастройка владної вертикалі на прикладі столичного "стихійного лиха"
Пізня Пасха – пізня весна. Наприкінці передостаннього березневого тижня в Києві протягом трьох днів випало біля 70-ти сантиметрів дрібного сухого снігу. Колишні богоборці тільки-но закінчили свій непомітний місячник, який назвали народною комунальною інспекцією, тож небесна канцелярія не мала жодних перепон.
Хоч і набридла зима, все ж біла ковдра елегантно, як сказав би один з президентів, прикрила залишки чорного льоду, бруд, що постійно сповзає на асфальт з неправильно організованих зелених зон та місць під посадку дерев, неприбрані недопалки, пакети, пляшки та інші прикмети провінційності в славетному європейському столичному місті. Не так помітним був і хронічно брудний транспорт.
Але треба все ж ходити, їздити, працювати, приймати та відправляти туристів, завозити все необхідне та вивозити відходи. Цього ж не вийшло, що вкотре підтвердило нелюбов до ворожої столиці та (або) провінційне нехлюйство нинішніх "временщиків".
Що би нам ні говорили про рекорди погоди, снігу було багато, але не критично. Кажу як киянин, що пам’ятає і великі сніги, і морозні березні (1953, наприклад), і паводок 1970 року. Такого ж неподобства ніколи не було. Нині спостерігалася досить специфічна "діяльність" усіх відповідальних структур, ланок та осіб.
Деякі відгуки очевидців:
"Київська влада боролася зі снігом з повним незнанням, невмінням, неорганізованістю та абсолютною безвідповідальністю" - Олександр Омельченко.
"Київська влада… не підготувалася та не впоралася із надзвичайною ситуацією в Києві" - Тетяна Меліхова.
"Ми не протягнули Попова обличчям по снігу і не посадили його на потяг у Комсомольськ" - Костянтин Усов.
Що з того, що зима не хоче йти геть – комунальники не можуть, не мають права "втомитися" і прилягти. Навпаки, за "свіжим" зимовим досвідом вони мали працювати чітко й злагоджено. Тим більше, що про передбачувані події синоптики попереджали вчасно і гучно.
Коротка хроніка подій, у яких брав певну участь ваш покірний слуга.
П’ятниця, 22 березня. Міськрада звітувала, що з негодою борються 328 одиниць снігоприбиральної техніки. Виходячи ввечері з "Квадрату" на Лук’янівці, я побачив, що транспорт ще трохи рухається в обидва боки, але ані прибиральної техніки, ані тролейбусів не спостерігається. Повернувся до станції, і багатостраждальне метро (про нього окремо потім) потихеньку довезло мене до "Вокзальної". Помітив, що ескалатори їдуть тільки вгору. Значить, зверху не пропускають у метро. З трудом крізь свіжі замети дістався Чоколівки. Пізніше виявилося, що замість організації ліквідації заметів керівник КМДА в цей час займався в Австрії розмовами з дружком із Комсомольська про можливий приїзд Віденського оркестру. А якщо би головний адміністратор був тут? Щось змінилося б?
Субота, 23 березня. В ІНеті – перша критика міської влади та відомості про перші дії самоорганізованого "середнього класу" щодо врятування людей на дорогах,- у кого є свій "спецтранспорт" (позадорожники, баггі, квадро цикли) та час, особливо в наступні робочі дні. Активна піша молодь теж почала щось робити. Виходив за продуктами до "Мегамаркету". Шлях не дуже довгий, але й нелегкий. Де-не-де прочищені вузенькі стежки. Двірників не бачив ані в суботу, ані в неділю. Воздухофлотський проспект неприбраний, але сніг прим’ятий. Машин майже немає. За два дні один раз бачив невеличкий бульдозер-екскаватор, що їхав з піднятим ковшем. На дорозі до вокзалу трохи прочищено. В обід оголошена надзвичайна ситуація. Казали, що в деяких магазинах зник хліб, який не могли підвезти через негоду. В "Мегамаркеті" поки товару багато, а людей мало. Машини з Яготина не доїхали. Люди розкупляють лопати, щоби визволяти свої машини.
Неділя, 24 березня. Повідомлення КМДА, що відновлюють рух громадського транспорту. Це цілковита брехня. Кортеж Азарова застряг у заметі. Попов заявив, що надзвичайна ситуація в Києві триватиме близько тижня. Вже потім будуть говорити, що трамваї не ходять з причини їх блокування автомашинами. Ще пізніше будуть говорити про фури, що заважають руху. Пішки прийшов на вокзал, приїхав у центр, бо треба було завезти попоїсти свасі, що зламала руку раніше. Зайшов у "Фуршет" в "Мандарині". Пустувато, овочів просто мало. Хліб майже весь власний - печуть на місці.
Понеділок, 25 березня. Вихідний, але не для всіх. Мені – на роботу. Транспорту немає. Згадав, як наш великий друг Володя Тімонін цитував давнього свого начальника: "Розраховуйте на ноги". Пішки до вокзалу, в метро, потім через центр в район Львівської площі. Ярославів Вал не прочищений, але сніг на дорозі прим’ятий. З готелю Редіссон ледь-ледь просуваються таксі.
Попов заявив, що "громадський транспорт у столиці до ранку 26 березня працюватиме у нормальному режимі. Всі автобуси сьогодні вийшли на лінію. По трамваях до ранку робота буде завершена". Це знову була цілковита брехня. Київ стояв у заторах. Незважаючи на "особистий контроль" прем'єра, у продуктових магазинах черги за хлібом не припинились, майже як у радянські часи.
Вівторок, 26 березня. Маршрут трохи змінив, тому що по Воздухофлотскому проспекту потихеньку вже почали їздити маршрутки. По Січових стрільців (з вини саботажників - досі Артема) тролейбус не ходить. Трамваї досі заблоковані. Теоретично колію прочистити можна своїм спецвагоном, але в різних місцях досі у полоні прямо на коліях або дуже близько до них стоять автомашини.
Спостерігачі повідомляють, що затори через нерозчищені дороги досі унеможливлюють рух транспорту. Показують картинки чистісінької дороги до Конча-Заспи та Межигір’я та засніжену стратегічну дорогу на Варшаву.
Середа, 27 березня. Зранку Київ стоїть у заторах, загальний рівень яких становить 8 балів. Пішов 8-й тролейбус. 18-й по Січових стрільців, трамвай по Дмитрівській не ходять. Фракція "Батьківщини" у Київраді просить секретаря міськради Герегу терміново скликати позачергове засідання, щоб розглянути питання позбавлення повноважень голови КМДА Попова.
Четвер. 28 березня. Пішов 18-й тролейбус. Ходити по центру майже нормально. Головне – вгадати, з котрих дверей тролейбусу виходити, щоби не ступити в глибокий сніг або у воду. Вночі холодно, а вдень сніг потроху починає танути. Вивозити сніг ніхто не збирається, окрім місць біля кабміну та президентської адміністрації.
П’ятниця, 29 березня. Нарешті пішли 19-й та 17-й тролейбуси через Чоколівку. Трамваї їдуть. Залишилося нормально розчистити пішоходні доріжки та перші ряди магістралей, які окупували автомашини в кучугурах снігу.
У неділю-понеділок нарешті почали вивозити сміття.
Після "критичних" днів почалися розмови про майбутню повінь. Зрозуміло, що частину снігу можна залишати на газонах та навколо дерев, але асфальт має бути чистим. Тоді про повінь нема чого говорити. Коли вже стало ясно, що внаслідок коливання температур сніг поступово відходить сам, у КМДА почали рекомендувати мешканцям столиці в разі раптової повені якнайшвидше зібрати предмети першої необхідності і забратися на підвищене місце. Виявляється, є навіть паводкова комісія міського штабу з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Тільки вона запізнилася із рекомендаціями і тепер може розпуститися.
І, нарешті, з усіх заяв чиновників ми почули щось схоже на правду. Голова "Київавтодору" Береговий планує взяти в лізинг дорожню техніку для зимового утримання доріг на суму 100 мільйонів гривень. Задекларовані 350 одиниць техніки для зимового утримання доріг – незначна кількість для столиці. Тільки снігоочисників має бути 445 одиниць, а в нас їх усього 98, і то 50% із них відпрацювали понад 10 років. Колись було 16 одиниць снігонавантажувачів на район, а тепер на все місто залишилося 6 одиниць. Але ж все це було давно відомо. Ефективних навантажувачів транспортерного типу за весь час снігового колапсу я бачив два (і обидва біля центральних органів влади).
Під час закінчення цієї статті виявилося, що інший, давно очікуваний, фекалієвий армагеддон у Бортничах тільки-но розпочався.
І, нарешті, щодо метро. Зношені рейки, зменшення швидкості та збільшення інтервалів руху, брак хваленої раніше чистоти, невчасні ремонти ескалаторів, розкрадання тендерних коштів, постійні крадіжки "налічки" при обороті жетонів, що їх не виявили численні "перевірки" - все це може призвести до колапсу й цієї палочки-виручалочки.
До речі, "Вечірка", що видається адміністрацією за мої гроші платника податків та без мого прохання кладеться у мою поштову скриньку "безоплатно", продовжує розповідати, що все добре, проблеми вирішуються. Як з іншої планети.
Таким чином, у столиці жорстко зійшовся ряд відомих у наш час проблем.
Ставлення завойовників до непокірної столиці, в першу чергу - ставлення самого президента, ненависть до 88 відсотків автохтонів, тобто до кАзлів, що заважають йому жити. Все повинно робитися й робиться виключно для блага владної верхівки. Про європейське місто, мати міст руських не йдеться, як і про місію керівництва досить великої держави. Панують зарозумілість, хамство та непрофесіоналізм "временщиків". Відсутнє планування.
Під забаганки та підказки проходять спорадичні "перебудови", наприклад, чергове знищення міністерства надзвичайних ситуацій. Все це в першу чергу видно у містах. Абсолютно відсутня злагодженість структур відповідно до зон їхньої відповідальності (МНС, автодору, зеленбуду, київтрансу, районних служб аж до двірників). Колись катастройкою називали горбачовську перебудову. Зараз не краще. Відсутні своєчасні рішення щодо мобілізації спецтранспорту внутрішніх військ, армії (а не тільки колишнього МНС в її складі), ДУСі та інших відомств.
Фізична відсутність керівників служб у "вузьких" місцях, які мають віддавати оперативні команди та координувати дії всіх, що було реальною звичкою останнього міського практика Омельченка. Відсутність будь-якого контролю за роботою безпосередніх виконавців робіт.
Розкрадання на тендерах і в звичайній роботі служб. Буквальна неможливість реконструкцій, що не дають "відкатів" (приклад – та ж Бортницька станція).
З усього цього виходить, що починати треба з голови, а не чистити народ із хвоста.
А для розрядки вам цитата із Жванецького: “Как много делают для нас разные учреждения. А мы все не там. А мы в это время где-то не там находимся. Или они где-то не там нас ищут? И выступают люди и рассказывают, как они обновляют, перестраивают, переносят, расширяют для удобства населения… Смешно подходить к театру с точки зрения зрителя… При чем тут пустой зал? Тогда получается, что театр – для зрителя, поезд – для пассажиров, а завод – для покупателя?! Такой огромный завод – для покупателя? Нет! Это для всеобщей занятости.”
Обсудить новость на Форуме