08:30 29.04.2020 | Все новости раздела "Ліберально-демократична партія України"
Яків Гольденберг:Проговорюємо питання програми партії
Наш молодий кандидат у народні депутати Іван Тарасов пише частіше за знаних поважних лібералів. Особливо про програму, яку вважає за доцільне поновити та максимально деталізувати.
І це дуже добре. І дуже хочеться, щоби цими питаннями активніше займалася відповідна комісія. І щоби всі, хто опікуються програмними питаннями, частіше співпрацювали би з комісією. Також ми не будемо забувати про такі програмні форми, як маніфести, платформи, програми дій на певні періоди, економічні програми тощо. Ми також не будемо забувати про історичний підхід до преамбули, який після двох змін редакції програми був дещо знівельований.
До речі, і питання статуту мають відпрацьовуватися паралельно. Якщо ми остаточно зафіксували розподіл функцій, горизонтальну структуру з організаціями-кокусами та реалізували систему горизонтального управління, запропонували запровадити блокчейн, то це має бути відображене в статуті.
Отже, якщо ми починаємо таку відкриту розмову, особливо в період, коли спілкування наших колег не є безпосереднім, а дистанційне колективне обговорення тих чи інших пропозицій у режимі конференцій не завжди можливе, то пробуємо варіанти, що будуть сприяти подальшим конструктивним пропозиціям, а також нашій самоосвіті.
І тут і Іван, і я можемо попасти під корисну критику теоретиків, спільнота яких, на жаль, зазнала великих утрат. Пішли від нас Володимир Климчук, Мирослав Попович. Хоча останній не був лібералом, одначе в свій час посприяв нашим полемікам.
Іван пропонує в преамбулі одразу показати, що ЛДПУ – ліберальна політична партія України, яка агітує за ліберальну демократію (інша назва — поліархія), як форму суспільно-політичного ладу та форми правління, а в економічній політиці є соціал-лібералами. В політичному спектрі є лівоцентристами.
Стосовно використання пропонованого синоніму поліархія є певній сумнів. Першочергово термін поліархія, влада багатьох, малась тоді на увазі неавторитарна влада, використав Роберт Даль для характеристики ліберальних демократій. Та надалі ця назва дослідниками демократії як такої була перенесена на так звану плюралістичну демократію. Відповідно до плюралістичної демократії влада ніби якимсь чином "розшаровується" і здійснюється як державою, так і багатьма недержавними об'єднаннями, що протидіють і зрівноважують одна одну, завдяки чому нібито досягається "чиста", "вища" демократія. Причому в цій концепції не виписані елементи прямої демократії. Якщо їх послідовно вписати, залишається небагато кроків до концептів так званого "народовладдя". І оскільки принцип зміни влади в умовах загального виборчого права є в основі демократичного устрою, питання прямої демократії історично дуже поступово та системно вносяться в тканину світових демократій. У той же час питання влади, що мають відношення до інших громадських утворень, окрім партій, призводять до полеміки щодо участі перших у виборах, що є відлунням старого спору навколо того невідпорного факту, що саме партії є основою політичної системи держави. Полеміка дуже характерна для України, коли ті чи інші організації, окрім партій, хочуть мати владу і права без жодної політичної відповідальності.
Тому я би не використовував термін поліархія.
Стосовно форми правління можна зауважити, що суспільно-політичний лад, в основі якого є принципи ліберальної демократії, може мати різні форми правління. І якщо ЛДПУ у своїй програмі завжди виступала за парламентську форму правління, це не значить, що ми не визнаємо права ліберальних демократій інших країн мати інші форми правління.
Також я би зауважив, що соціальний лібералізм зовсім не обов’язково є лівим (соціальна християнська та ліберальна демократії Німеччини, наприклад). І під час глобальних викликів, які приніс "летючий чорний слон" пандемії, праві уряди у межах своїх можливостей надають первинну допомогу малому бізнесу та малозабезпеченим, і це не є ознака лівизни, а "ліві" уряди (Московія) збираються допомагати великим нафтовим компаніям.
Лібералам зовсім не потрібно позиціонуватися як ліві (як це робили зелені та "яблучники" в Московії та Україні) або як центристи (швидко мігруюча від лібертаріанства до так званого центризму "Слуга народу").
Хоча політична людина у своєму розвитку найчастіше рухається від лівизни до правизни, в сучасній політиці є випадки, коли навіть традиційно ліберальні партії рухаються "вліво". Або хоча би їх деякі впливові діячі, як от діяч Демпартії США Б. Сандерс (до речі, людина далеко небідна). Така "лівизна", я упевнений, є виключно популістичною. Як і міграція "слуг".
ЛДПУ, що має тридцятилітні традиції, не повинна цим займатися.
Класичний лібералізм у своєму розвитку, як я завжди кажу, явище історично широке і не потребує звуження чи "міграції".
Зауважимо, що питання термінології, як і в інших сферах, мають значення і щодо нашої програми та мають бути виваженими.
Подальші програмові тези, надані Іваном, є загалом правильними. Ми виступаємо "за захист свободи особистості, за республіканську форму правління (тут можна уточнити, що за парламентську), за представницьку демократію, але вважаємо, що для здійснення на практиці головного принципу лібералізму — забезпечення права індивіда на самовизначення та самореалізацію — не завжди достатньо тільки його власних зусиль. Саме держава має забезпечувати гармонізацію суспільних відносин через закони, створюючи, удосконалюючи чи ліквідовуючи їх. Також повинна відбуватися боротьба з дискримінацією, монополізмом, при цьому необхідно забезпечити рівноправ'я, створення рівних можливостей для всіх громадян незалежно від доходу, одночасно оподатковуючи ринок (обгрунтованими) податками для надання державних програм соціальної допомоги тим, хто її потребує. На сьогоднішній день існує серйозний конфлікт між інтересами бізнесу та інтересами суспільства, де існує (велика) різниця між доходами громадян, (значний вплив великого бізнесу на державу). Це є загрози для нашої демократії".
Слід також нам розкрити грунтовно тему пропагованого нами переходу до парламентської республіки. Ми про це постійно говоримо та пишемо. Останнім часом мене навіть подивував новий голова "слуг" п. Корнієнко, який стверджує, що "виходячи з нашої новітньої історії й менталітету, очевидно, що Україна з координат парламентсько-президентської республіки, в якій перебуває, буде дрейфувати у бік парламентської моделі". Це приємно, але не гарантує, що ця партія у пошуку відсотків підтримки знову кудись не подрейфує.
Тези про те, що "головне завдання держави полягає в розробленні державних програм щодо соціального захисту громадян та забезпечення соціальної стабільності громадянам, а саме: наданні харчування і житла нужденним, охороні здоров'я, шкільній освіті, пенсійному забезпеченні, догляду за дітьми, людьми з інвалідністю та людьми похилого віку, допомоги жертвам стихійних лих, захисту меншин, запобігання злочинності, підтримки науки та мистецтва. Всі індивідууми, будучи основою суспільства, для реалізації своїх здібностей повинні мати доступ до базових потреб, таких як: освіта, медицина, рівні економічні можливості, захист від згубних масштабних подій поза межами їх контролю. Ми вважаємо розумно надавати соціальний захист населенню (за рахунок податків), щоб створити умови для розвитку усім талановитим людям, для запобігання соціальних бунтів і просто "для загального блага". Ми, ліберальні демократи, вважаємо для здійснення на практиці головного принципу лібералізму — забезпечення права індивіда на самовизначення і самореалізацію — не завжди достатньо тільки його власних зусиль. Вирівнювання стартових можливостей неможливо без участі держави, і саме держава має забезпечувати перерозподіл частини суспільного продукту на користь громадян, які мають низький дохід та слабких членів суспільства, надаючи їм підтримку і тим самим сприяючи гармонізації суспільних відносин і зміцнення соціальної та політичної стабільності", безумовно, мають бути використані.
На нашу думку, держава зобов'язана втручатися в економічні процеси з метою боротьби з монополізмом і підтримки конкурентного ринкового середовища. Положення про те, що суспільство повинно мати законні підстави у випадку, якщо дохід не відповідає вкладу людини в загальне благо, вилучити частину цього доходу через податки і перерозподілити його на соціальні потрібні програми, має бути розширене та уточнене, бо в різні часи можуть пропонуватися різні варіанти (прогресивні чи лінійні) оподаткування фізичних осіб. Стосовно оподаткування юридичних осіб також можуть пропонуватися різні системи. Головне, щоби вони сприяли розвитку чесного бізнесу.
Поліпшення умов життя найбідніших верств суспільства дійсно буде сприяти зростанню внутрішнього ринку та економічному зростанню.
Обсудить новость на Форуме