00:00 09.07.2012 | Все новости раздела "Ліберально-демократична партія України"
Яків Гольденберг: Партіям потрібні лідери, а не вожді
Друга частина інтерв"ю виконуючого обов"язки голови Ліберально-Демократичної Партії України Яків Гольденберг редактору газети "Отже" Дмітрію Будкевичу
- Ви проти вождизму в партії, але ж якісь лідери мають бути, а також певна персоніфікована довіра до лідера повинна скластися, як Ви вважаєте?
- Якщо говорити про досвід громадянина щодо результатів діяльності владної партії за той період, на який громадянин цій партії владу надав, то цей досвід пов"язаний з лідером (президентом, прем"єром та ін.), але не абсолютно, бо є і демагогія, і обман, відбілювання. А перед виборами йде просто вакханалія харизм.
На президентських виборах 2004 року наш кандидат теж мав деяку харизму, певні популістичні положення програми, що, на його думку, були ліберальними, навіть обважнював назву партії на певний час. Була теза про зручну країну. Зрозуміло, що такої дефініції немає, і що зручно для нього, може бути незручним для іншого, навіть ліберала. Після першої пресс-конференції кандидата я був вимушений відповідати на дещо дошкульні питання керівника тодішнього "Партінформу" Шишова приблизно в такому плані, що країна має бути зручною не особисто для кандидата, а по можливості для всіх. Душин також запустив вираз "за своїх", який потім використовувався багатьма. Що ж, він класичний технолог.
Вже після тих виборів він намагався запускати тези, з якими наші ідеологи не погоджувалися, наприклад, про український націоналізм як гальмо розвитку (чому не російський, наприклад?), про вільну конкуренцію культур. Досі невідомо достеменно, з чиєї подачі він намагався це робити, бо він сам не теоретик. Отримав критику всередині партії.
Розумієте, в "мирний" час, коли була можлива полеміка,- тоді були можливі компроміси і між політичними силами, і всередині партії. Можливі творча робота, пошук істини. Нині такого немає, почалася тиха громадянська війна, і компромісів не може бути. Також абсолютно різні рівні декларацій. Полеміка професора Преображенського з його дітищем неможлива.
Щодо лідерства. Лідери мають бути, але не з великої літери, не вожді. Лідера треба готувати, виховувати всередині партії. Його амбіції не повинні розповсюджуватися на ідеологію, на перегляд основних демократичних принципів побудови та діяльності партії. Він не повинен бути спонсором партії, хоча "під нього" спонсори можуть давати гроші на кампанії (в межах закону). Він повинен розуміти, коли заради партії та країни він має піти (як Саркозі).
- Тобто Ви починаєте будувати першу цивілізовану партію в країні майже за чверть століття по заснуванню партії?
- Не з нуля. Певні ознаки такої структури у нас завжди були. І голови були демократичні, і статутні норми. Головне – розмежувати функції.
- А як Ви ставитеся до демократичного централізму?
- Без ієрархічності немає структури. Але кожні часи мають свої особливості. А коли молода партія (наприклад, меритократична) каже про демократичний централізм, я бачу вуха КПРС.
У нас передбачена самостійність первинних та місцевих організацій навіть відносно "вищестоящих" місцевих, якщо останні гальмують процеси (перереєстрації, політичної активності тощо) або є якийсь конфлікт. Такі моменти рідкісні, але вирішення їх демократичне, на відміну від неодноразових катаклізмів, наприклад, в обласних осередках "Батьківщини" при заході в них багатих людей. Будь-яка організація може надавати пропозиції з будь-яких питань, координаційна рада колективно готує всі питання до з"їзду, а політрада оперативно вирішує політичні питання у відповідності з програмою партії. На місцях вирішуються всі місцеві питання. Ієрархічність виявляється в структурі управління, і все.
От я в 1996 році був у гостях в Саксонському земельному представництві Партії вільних демократів Німеччини та Фонду Науманна. На рівні республіки було визначено, з якою партією в Україні вони працюють (тоді це був Трудовий конгрес України), тому земельні діячі із задоволенням мене прийняли, але на земельний з"їзд не запросили. Але в земельних справах, у тому числі стосовно виборів вони повністю самостійні.
Мати списки всіх членів у центральному органі, тобто організувати подвійний картковий облік, надсилати на центральний рахунок внески по 5 гривень із подальшим розподілом по місцевим організаціям,- ця ідея Душина була із самого початку помилковою і нездійсненною.
- Тож яка приблизно має бути структура?
- Місцеві організації за нашим статутом мають просту структуру, що відповідає закону про партії. Права їхні щодо місцевих виборів практично ідентичні цивілізованим (як у Німеччині), хіба що за винятком столичної організації. Чесно кажучи, формально і тут керівництво КМО могло би вирішувати всі питання, але в Києві діють члени Політради, Координаційної ради, які все одно беруть участь у зборах КМО. Їхній вплив не буду применшувати.
В центрі у нас є Політрада, що приймає політичні рішення. Координаційна рада збирається, коли треба вирішити організаційні питання до майбутнього з"їзду або інші важливі питання, у тому числі за пропозиціями місцевих організацій.
Як я вже казав, посада голови партії з цього часу буде виключно організаційною, будівничою. Це не спонсор, не лідер, не депутат і не представник виконавчої влади. Двоє останніх повинні діяти відповідно до програмних засад та рішень центральних партії. Лідер може бути депутатом, але не спонсором.
Ну і зрозуміло, що підпорядкований голові центральний аппарат повинен бути дієвим і компактним.
Є у нас інститут лібералізму, який поки що не є спільним для ліберальних партій. Його наробки та рекомендації найважливіші для розробки програми партії та прийняття рішень центральними органами.
Для надання рекомендацій зі стратегічних внутрішньопартійних питань, можливо, ми прийдемо до Ради старійшин. Це підготовка лідерів, структурні питання існування партії тощо.
Тобто система не дуже складна, але взаємодія органів непроста. Це не централізм. І виконавча дисципліна в такій структурі визначається не жорстким статутом, а ідеологічним об"єднанням.
До речі, існуючі комісії (правова, фінансова) теж мають отримати більше повноважень.
- От великі партії в різний час стверджували про наявність до півмільйона членів, а регіонали і зараз кажуть про мільйон.
- Говоріть і Ви. Можливо, але де вони нині, ці партії? З регіоналами буде те саме.
Партія не може ганятися за кількістю. Потрібні сталі структури.
Все, або майже все ми беремо з Біблії. Пам"ятаєте, Навуходоносор побачив уві сні колоса. З гори зкотився камінь, вдарил колоса по глиняних ногах и розбив ущент. Колос – це Вавілонське царство, а камінь - його руйнівники-перси.
Не буду приводити приклади партій в Україні, що побули партіями влади, а нині колосами ніяк не є.
-Хотілося спитати про наступні вибори. Чи вдається Вам щось вирішити із анонсованого?
- Все у динаміці і все можливо. Треба було починати майже два роки тому.
Визнаю по секрету, що винуваті наші толерантність і політкоректність. Але ми від них відмовлятися не будемо. За винятком речей принципових.
-Тобто вам завадила відсутність демократичного централізму?
- Дякую за інтерв"ю.
- Дякую Вам.
Обсудить новость на Форуме