16:00 31.03.2020 | Все новости раздела "Ліберально-демократична партія України"
Яків Гольденберг:Отже, за чвертьстоліття після першого етапу земельної реформи український парламент прийняв закон про ринок землі
На позачерговому засіданні Верховної ради в ніч з 30 на 31 березня 2020 року парламентарі у захисних масках підтримали законопроект про відкриття ринку землі.
Перед тим президент на засіданні "своєї" парламентської фракції повідомив, що Україна домовилася з МВФ про збільшення програми фінансування до 10 млрд доларів. Він попередив, що без отримання допомоги від міжнародних партнерів країні загрожує падіння економіки і дефолт. Відразу після виконання пропозицій МВФ, від яких неможливо відмовитись, Україна може отримати за два тижні перший транш 2 млрд доларів.Та не забуваємо, що "банківський" (як кажуть, антиколомойський) закон на цей час ще не прийнятий.
Рада розглядала поправки до закону "Про обіг землі" з початку лютого. Всього в документ внесли 4018 правок. Останні зміни заради певного вихолощення цього закону вносив президент.
За законопроект № 2178-10 "Про внесення змін у деякі законодавчі акти України про обіг земель сільськогосподарського призначення "проголосували 259 парламентарів, проти - 24, утрималися - 3, не голосували - 29. Фракція "Слуга народу" віддала 206 голосів, "Європейська солідарність" - 23 голоси, "Голос" - 13, депутатська група "Довіра" - 12 та 5 голосів від позафракційних. ОПЗЖ, "Батьківщина" та група "За майбутнє" не підтримали прийняття закону жодним голосом.
Запуск ринку землі в Україні відбудеться тільки з 1 липня 2021 року (у попередній редакції з 1 жовтня 2020 року).
Процитую основні положення нового закону.
До 1 січня 2024 року купувати землю зможуть тільки фізичні особи-громадяни України. Допуск іноземців до купівлі землі на території України буде можливе лише після прийняття відповідного рішення на загальнонаціональному референдумі. Землі сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності продаватися поки що не будуть. Концентрація землі в одні руки в перші два роки після запуску земельної реформи обмежена площею 100 га. З 1 січня 2024 року купувати землю дозволять українським юридичним особам в межах 10 тис. га. Розрахунок за покупку ділянок буде проходити тільки в безготівковій формі. Банки зможуть бути власниками земельних ділянок у межах стягнення застави. Такі ділянки повинні бути відчужені на торгах протягом 2-х років.
Юридичним особам, учасниками яких є громадяни держави-агресора, фізичним особам, щодо яких застосовані санкції, забороняється купувати землю навіть за умови проведення референдуму. Іноземним громадянам забороняється купівля земельних ділянок у 50-км зоні від державного кордону України, незалежно від рішення референдуму.
Ціна продажу ділянок сільськогосподарського призначення не може бути нижчою від їх нормативної грошової оцінки. Ця норма буде діяти до 1 січня 2030 року.
Отже, вже можна сказати, що Володимир Зеленський, хотів він чи ні, вже увійшов в історію України тим, що за його каденції країна продовжила реформи, започатковані за чверть століття до того. І є надія, що розвиток дикого капіталізму в Україні, що плавно перейшов у монополістичний, може піти інакше, за більш цивілізованими лекалами.
І тут я не можу не згадати наш виборчий блок "Європейський вибір України" 1997-1998 років із Селянсько-демократичною партією, що першим програмно указав нормальний цивілізаційний шлях для нашої країни. Згадую години, проведені за творенням програми блоку з активістами дружньої партії. Найактивнішим провідником реформ був, на жаль, нині покійний голова дружньої партії, редактор газети "Наш час" Віктор Присяжнюк. Пізніше, у 2011 році, за останнього голови Д. Андрієвського ця партія пішла "вліво" та була ним "спалена" у новій, створеній із кількох, партії "Об’єднані ліві і селяни".
Нічне голосування за закон я не дивився, тому що було достатньо подивитися, як проходило голосування щодо останніх із більш як чотирьох тисяч надуманих правок, за які голосувало по 20-30 депутатів. Дика, несамовита лють і ненависть грала у виступах депутатів від окупаційної платформи, колосальна негативна енергія вивільнялася при цьому, а перший заступник спікера спокійно оголошував голосування.
Наших молодих лібералів часто цікавить співвідношення лівізни та правизни у політиці та програмах партій. Якими би не були прагматичними та не ідеологічними партії, все ж діяльність їхніх лідерів та депутатів може бути оцінена в класичних термінах.
Націоналісти історично протягом майже століття могли бути об’єктивно оцінювані як ліві, такими є і сучасні, неважливо, право- чи лівобережні.
Лівою по суті завжди була "Батьківщина", що навіть устами своїх начебто прогресивних економістів виступала проти реформи землі та не дала жодного голосу за закон. А нещодавно ж п. Тимошенко стверджувала, що припинила опозиційність до більшості. Видуманий лівий солідаризм, яким зачитувалася вона, став сильнішим за класичні зразки правого французського та аргентинського солідаризму. Та ті чи інші все одно базуються на ролі сильної держави.
А що ж окупаційна платформа та група "за майбутнє", чому затято боролися проти реформ? Вони ж не ліваки начебто. А вони і є представниками монополістичного капіталізму. Не сприймають ліберально-демократичного ладу євроатлантичної цивілізації, не хочуть відповідно допомоги від МВФ, членом якого давно є Україна. А чого ж вони хочуть, на що орієнтуються? На ринки московії та на її допомогу. Навіть у свої кризові часи "совєти", а потім московити "допомагали" і крайнім лівим, і крайнім правим. Щоби невідпорно прохачі входили у всеядне коло їхньої "цивілізації", потім у склад чи співдружності, чи самої Московії. Бо такі діалектика та методологія, які вони досі полюбляють.
І правою в результаті залишається "ЄС", що дає 23 голоси "за", якою би не були її опозиційність та критика "слуг". Правою однозначно є партія "Голос". Відповідно і різномастні "слуги" будуть правими, коли очистяться.
От такі розклади, такі ідеології, дорогі друзі…
Обсудить новость на Форуме