20:16 22.06.2012 | Все новости раздела "Ліберально-демократична партія України"
Яків Гольденберг: Ми відкриті для всіх
Печатается на языке оригинала
Сьогодні, 21 червня 2012 року виконуючий обов’язки голови Ліберально-Демократичної Партії України Яків Гольденберг дав інтерв’ю редактору газети "Отже" Дмітрію Будкевичу стосовно політичної ситуації в Україні, партійних справ у світлі виборів, що наближаються. Враховуючи обсяг інтерв’ю, подаємо його у двох частинах.
-Доброго дня, пане Якове!
- Доброго здоров’я!
- Чи привітати Вас із новою посадою?
- Питання непросте. Якщо би діячі наступного за моїм покоління відповідали своєму історичному призначенню розвинути ліберальний рух в Україні, поставити на належний рівень партію, то щодо бажання зайняти таку посаду і мови би не було. Але нині вимушений прийняти на плечі таку ношу. Привітати можете з великою роботою, яку необхідно здійснити.
- Якщо молоді не змогли, то як Ви збираєтеся вирішувати такі глобальні питання?
- Ви є вже наступне після них покоління. На вас покладаються особливі великі надії. А поки що ми разом попрацюємо.
Справа у тому, що як партія, так і ліберальний рух були конче потрібні країні, і вони були започатковані. А нині ми не маємо права кинути своє дітище напризволяще.
Якби не вибори, думаю, років двох копіткої праці нині вистачило би. Найкраще займатися виключно цим, тоді й результат буде. Але навіть пенсіонеру займатися виключно партійною роботою на громадських засадах неможливо матеріально.
Зараз же все треба робити швидко. Дуже швидко.
- А чи впевнені Ви, що таке призначення дійсно існувало?
- Стосовно призначення ліберального політичного напрямку - виходячи з світового досвіду, європейських традицій та нашого етосу, – існувало безумовно. І організатори з’явилися, і партія швидко росла. Інша справа, що суспільство на початку незалежності було під впливом комуністичних штампів. Тільки деякі інтелектуали та більш-менш ознайомлені з політологією люди розуміли, про що насправді йдеться. Але наприкінці 90-х років минулого століття був такий загальнодемократичний підйом, що ми як батьки-засновники були упевнені в своїй місії.
Як Ви знаєте, через певний час після створення ЛДПУ в Донецькій області спочатку, а потім і в країні постала ЛПУ, що має нині досить важку, але й досить вагому історію. Дуже багато діячів різних партій у різний час перебували в ЛПУ. Так от, тільки в 1999 році в її програмі з’явилися якісь поняття про демократію, з чим я тоді й привітав тодішнього голову ЛПУ Володимира Щербаня. Тобто його партія сповідувала такий собі економічний лібералізм, приземлений до краю. Насправді ж лібералізм не може не мати відношення і до філософії, і до соціальних питань, соціології, і демократії як інструменту, механізму. Саме демократія забезпечує чесні прозорі вибори, змінюваність влади, надає народний мандат виборним інституціям і особам, забезпечує дієвість права.
Лібералізм є близьким і до європейського консерватизму, і до християнської демократії. Це широкий напрямок сучасної думки.
Розумієте, саме завдяки жахливій зашореності комуністичними стереотипами (а у деяких живі й інші авторитарні або навіть тоталітарні стереотипи) у нас, як тільки почали формуватися деякі ринкові ознаки, почали кричати про поганий лібералізм. Якого у нас досі не було. Як тільки в цивілізованому світі економічна криза, так одразу кричать про смерть лібералізму. Можна сказати щодо таких короткозорих або заангажованих, що поки лібералізм помре, від них самих давно нічого не залишиться.
Тут є досить цікавий момент. Розуміють усе-таки, що лібералізм увійшов основою своєю в усі відносини вільного світу. Але, користуючись певними приємними речами саме в цьому світі, свій рідний світ нізащо не хочуть робити таким. Тому й лають лібералізм.
- Ну, добре, окрім старих, є й досить молоді партії, що стверджують про свій лібералізм.
- Так, про це почало якось говорити "Яблуко" (нині Вільні демократи – назва цілком "наша"), але партія не має ані теоретичних здобутків, ані якоїсь діяльності, окрім лідера, що працює у непевному державному статусі, і мера Черкас. Була ще ХЛПУ Черновецького. Зараз про лібералізм починає говорити нова "Україна майбутнього". Поки що це партія Дніпропетровської області. Та й голова чомусь пішов у відставку. Не знаю, що там діється.
Якщо ряд партій, переважно націонал-ліберального напрямку, не хоче позиціонуватися в політологічному сенсі, боючись не отримати "свого" виборця, то новітні молоді ліберали, що вже щось кажуть про свій лібералізм, без усяких сумнівів проголошують, що саме вони започатковують щось ліберальне в країні, і історія України починається з них. Але все це нас не дуже хвилює, ми відкриті для всіх.
- Наскільки я знаю, у "Україні майбутнього" є й офіс, і певний ресурс.
- У багатьох ресурс є. Але тільки ми змогли більше як за 20 років працювати майже без ресурсу, як кажуть, на громадських засадах (і Ви як редактор і випускаючий першого випуску нашої газети після поновлення це відчули). За це я Вам особливо вдячний.
Це, звичайно, погано, і відповідальність за нинішній стан лежить на колишньому керівництві, бо воно не впоралося із своїми ж обіцянками, а останні роки абсолютно абстрагувалося в усіх сенсах.
Обіцяю – повернення до минулої практики, коли виключно технології, презирство до політичної трибуни, партійного будівництва, структурування, постійної копіткої офісної роботи, постійного зв’язку центрального офісу з місцевими організаціями визначали керівництво партії,- цього вже ніколи не буде.
Ми починаємо над ресурсом серйозно працювати. Коли шукаєш ресурс, це насамперед треба вміти, це є специфічна діяльність – фандрайзерство. Члени політради, призначені мною помічники та радники у цьому не є сильними. Будемо виходити з політичної перспективи. Працювати з серйозними власниками, що розуміють нинішній стан справ. Жоден власник не може бути упевненим у тому, що не будуть у будь-який момент проти нього порушені Заповіді, як мінімум восьма та десята, зрештою, й конституція. Є претензії до легітимності діючої конституції, але ж у обох редакціях про приватну власність сказано вірно. Якщо не підтримати демократію, скоро просто віддадуть усе, що мають.
- Так само, як партія, практично без ресурсу працює Інститут лібералізму?
- Інститут теоретично має більш широку направленість і повинен підтримуватися не тільки однією партією, але поки що цього немає. Так, після друку першої книги інституту – збірки статей Володимира Климчука та проведення ряду науково-практичних конференцій в останні роки ми підготували електронну верстку ще двох книг. Друкувати поки що не можемо.
- А як же Ви уявляєте цю виборчу кампанію без ресурсу?
- Ми у зверненні політради без усяких амбіцій та преференцій запропонували дружнім партіям співпрацю. Це означає, що керівництво будь-якої партії, що поділяє принципи лібералізму, може увійти в нашу, причому зайняти будь-які пости. Розпустити свою, створити хороший інформаційний привід, за який не треба буде платити, об’єднати зусилля, людей, ресурси, кандидатів. Єдине, чого ми дотримуємося, і я говорив про це і відомим в нашій країні керівникам відомих партій,- це збереження знакової назви. Така партія повинна існувати.
Ми започатковуємо виборчий список та запрошуємо кандидатів на округи – "мажоритарників". Ми можемо піти і за методом "Батьківщини", коли кандидати від "Фронту змін" призупиняють членство у своїх партіях і йдуть від "Батьківщини" як безпартійні. Ми запрошуємо людей, не пов’язаних із партіями, але щиро бажаючих змінити ситуацію, як узяти участь у виборах, так і просто допомогти. Так і буде нарощуватися ресурс. Якщо таких людей нараз немає – будемо продовжувати шукати їх після виборів.
- Чи збираєтеся Ви у список?
- Я офіційно заявляю, що я особисто як виконуючий обов’язки голови ЛДПУ, не буду кандидатом: ані у списку, ані на окрузі.
Ми не раз говорили відкрито про розподіл функцій всередині партій, про відхід від "фюрерства" в партіях. Про все це казав і колишній голова Ігор Душин. Але до справи не доходило. Останні приклади: партії Ляшка і Королєвської.
Та й нам не вдавалося відійти від суміщення функцій голови, лідера і спонсора.
Я упевнений, що прийшов час не тільки говорити про європейскі партії в Україні, але й творити їх. Європейські, американські. Хто, наприклад, знає Національного Секретаря Республіканської партії США?
Саме сучасні цивілізовані підходи до партійного будівництва ми починаємо втілювати в життя.
Далі буде
Обсудить новость на Форуме