16:30 23.10.2014 | Все новости раздела "Ліберально-демократична партія України"

Яків Гольденберг: Крим повернеться в Україну

Сьогодні, 19 жовтня 2014 року голова Ліберально-Демократичної Партії України Яків Гольденберг дав інтерв’ю керівнику прес-служби партії Валентині Ткаченко.

- Доброго дня, пане Якове!

- Доброго здоров’я, пані Валентино!

- Маю для Вас багато запитань відвідувачів партійного сайту. Ну, і дещо від себе.

- В основному щодо виборів?

- Не тільки.

- Якщо є питання про оцінку подій в країні, що сталися після нашої попередньої зустрічі, то давайте почнемо з цього.

- Володимир із Київської області запитує, чи могла революційна влада, що втратила Крим, попередити те, що сталося у Донбасі?

- Серйозне питання. На відстані декількох місяців, буремних, трагічних і героїчних, вже дещо можна сказати.
Як я вже казав раніше, у складі виконавчої вертикалі, що одномоментно обвалилася в результаті революції гідності, обвалилася прогнила система правопорядку.

Міліція та СБУ мали своєчасно ліквідувати заворушення, що спочатку виглядали таким собі провінційним майданом (фізично - антимайданом, що "повернувся додому"), але це не було кому робити. Коли вже було очевидно, що фактично здійснюються одночасно заколот, "гібридна" війна з РФ, інтервенція (завчасно підготовлена), виявилось, що і армія, і прикордонна служба є нездатними. Особливо місцеві структури. Абсолютно хибним був принцип "місцевої" служби військових, у тому числі контрактників.

Не погоджуюсь із тими, хто стверджує, що все це було несподіванкою. Діячі, що мали протягом останніх років усю інформацію, а зараз роздають розлогі інтерв’ю, повинні були волати про це набагато раніше, але констатували реальний стан тільки зараз. А те, що саме РФ є найбільш вірогідним супротивником, ми говорили й писали ще 2010 року.

Так що нинішня влада не могла упоратися з ситуацією. Могло бути значно гірше. Я вважаю, що саме героїзм народу, в першу чергу добровільних бійців та помічників, причому різних національних і соціальних верств, урятував країну та не допустив того, щоби війська РФ стали по Дніпру.

- Сергій із Криму цікавиться, чому панєвропейські структури та (або) НАТО вчасно не примусили Росію відмовитися від інтервенції.

- Захоплення Криму було швидким та практично безкровним. Реальне захоплення було набагато раніше,- як флотом, що базувався всупереч конституції, так і півмільйоном колишніх військових – жителів Криму. Нам раніше треба було бути більш сміливими та принциповими.

Псевдореферендум під захистом флоту та різних "чоловічків" довів тільки, що 100 відсотків за "відплив" у РФ не було, були й інші сили. Українці різних національностей, у першу чергу кримські татари, нині зазнають реальних утисків та переслідувань.

РФ розтоптала не тільки дружбу та договори, але головне - принципи міжнародного права та європейської безпеки. Про відверту постійну брехню, хамську більшовистську та кадебістську поведінку Путіна та його підлеглих я вже не кажу.

Щодо Криму у міжнародних структур часу для реагування не було. Наддержавні структури мають певний час на узгодження позицій. Можуть і не вирішити зовсім те чи інше спільне питання, як-от у Сирії, де громадянська війна йде майже три роки, а безпосереднього втручання так і не було.

Шлях санкцій, політичних та економічних – поступовий і непростий. І тільки зараз він починає спрацьовувати. Це хірургія. Але не будемо забувати, що РФ – ядерна держава, а також пов’язана з розвинутими країнами суттєвою кооперацією, у тому числі торгівлею стратегічними матеріалами.

- Алексей из Киева замечает, что, возможно, и не так плохо, что Украина практически избавилась от дотационных, даже депрессивных районов.

- Это, увы, носится в воздухе, и есть экономисты (и не только), которые всерьез такое рассматривают.
Вот один росийский блоггер говорит: “Украина утратила два дотационных региона: Крым и "Новороссию". Оба никогда не были самодостаточны, оба в значительной степени населены титушками и всякого рода врагами прогресса. Один к тому же серьезно разрушен. Радоваться территориальным потерям, конечно, не стоит, но, может, есть сермяжная правда в том, чтобы остановить взаимное истребление?... Крым и Донбасс - это такие неподъемные гири на ногах ослабленной и неэффективной российской экономики. Не торопитесь Россию от этих гирь освобождать. Эту экономику уже съела изнутри коррупция, ее добило некомпетентное правительство и окончательно добьют санкции, милитаризация и мировая конъюнктура. Сочинская Олимпиада - детский лепет по сравнению в теми расходами, которые предстоят на содержание Крыма и Донбасса…”.

Алексей затронул серьезную, многослойную тему. Давайте оценим дотационность чуть позже.

Прежде всего это наша страна. Она не должна ни по чьему желанию отдавать территорию. Принцип самоопределения тех или иных национальных групп может вступать в противоречие с принципом территориальной целостности. И эти вопросы цивилизованно могут решаться. Но в данном случае ни о каком самоопределении речь не шла. Не было такого вопроса. Был и есть вопрос самоопределения крымских татар. Но не других групп.
Я много раз бывал в Крыму, меньше в Донбассе. Много знакомых людей, много разных встреч. Есть и наши партийцы. Люди работающие, во многом схожи. Но и одинаковых не бывает. Врагов Украины не встречал.

Насчет истории Крыма пунктирно можно сказать, что украинцы там были с тех пор, как потомки пленников, уже как свободные люди, обосновались в Крымском ханстве. "Русские" герои проигранной царизмом Крымской войны – в основном украинцы, адмирал Нахимов – потомок казака, видимо, еврейского происхождения. Сильно опустевший после выселения коренных и других народов полуостров начал развиваться, только когда вошел в состав УССР. После переселения русских, нашествия отставников было и переселение украинцев в Северный Крым. Прорытый канал принес воду, развивалось сельское хозяйство.

Донбасс. Это Украина, равно как и Слобожанщина, Кубань до становления официального СССР. Бежали оттуда во время Голодомора в Ростовскую область. Некоторых принудительно возвращали.

Крым вернется в Украину, если будут созданы для этого условия. Говорят, что большинство граждан устраивает нахождение в РФ. Но если изменятся условия, как внешние, так и внутренние, то все вспомнят, что было на самом деле, т.е. что нахождение в РФ устраивало жителей в основном Севастополя и отчасти Симферополя. Остальные "под прицелом" уже не могли ни создать мнение, ни его высказать.

Сейчас Крым становится непотопляемым авианосцем РФ. Крупнейшую базу будут обслуживать много людей.

Много людей сейчас уехало из Донбасса. Я лично знаю людей из Донецка, Луганска. Уезжают все, кто может. Даже донецкие сантехники. Многие не вернутся никогда. Территория, контролируемая фейковыми "республиками", количество которых все время увеличивается, из депрессивной превращается если не в полностью выжженную землю, то в серо-черную зону. Без предпринимателей. Возможно, и без олигархов. Сбудутся мечты идиотов. Затем – крах. Но те, кто уехать не может по ряду причин,- им-то надо помочь!

Теперь о дотационности. Дотационность Крыма искусственна. Сначала коммунисты (грачи и т.п.) тормозили приход каких-либо инвесторов. Потом их потеснили регионалы, разрешили приход кое-какого российского капитала. Серьезного цивилизационного освоения уникального ЮБК не было.

Искусственной в конечном счете была и дотационность Донбасса. Хозяином региона стал Ахметов, контроль за Луганском отдали Ефремову. При приватизации шахт, свободе предпринимательства, независимости от смотрящих, привлечении иностранного капитала никакой дотационности не было бы.

Развивать эту тему можно долго. Но, я думаю, для нашого разговора достаточно.

- Є багато інших питань, пов’язаних з війною. Як Ви вважаєте, чого нам чекати в подальшій перспективі?

- Чесно кажучи, ми стоїмо перед великими випробуваннями. Добре, що ми зараз користуємося досить вагомою міжнародною підтримкою. Але виборювати країну все одно треба самим. Минуло майже сто років з часу Четвертого універсалу, що декларував незалежність, а ми практично повернулись у протистоянні з Росією на ті ж позиції. Тільки сучасна РФ могутніша за мілітарною потугою, іще з ядерним арсеналом. Щоправда, й допомога нам іде, чого у ті давні роки практично не було. Якщо ми покажемо нашим партнерам, що ми можемо чинити спротив, допомога буде вагомішою.

Ну і в сенсі загальному, якщо діяльність цивілізованих країн, особливо після холодної війни, через ООН, НАТО, через європейські інституції, призвела до певного періоду реального застосування міжнародного права, то РФ цей порядок порушила й відповідно поставила під сумнів його подальше застосування. Тому невідомо, як у найближчі роки будуть розвиватися події. Чи буде відновлена система міжнародної безпеки, чи буде замінена чимось іншим, більш антиліберальним і прагматичним.

- Давайте перейдемо до питань позачергових парламентських виборів. Андрій із Львівської області запитує, чому так різко змінюються "бренди" учасників процесу? І де нові сили?

Ви колись мене запитували, коли з’являться нові люди. От вони і з’являються саме зараз, у різних політичних силах. Це майданівці, комбати, до яких ми зверталися з пропозицією сформувати список, колишні журналісти, інші активісти.

Ось цей цикл та наступний (можливо, років через два), і реальне оновлення буде.

Щодо брендів. Такою є сучасна реальність. Щоби звернути увагу виборця, пропонують щось нове. Зовсім необов’язково шукати щось ідеологічне, бо ідеологій обмаль. Працюють технології, піар.
Фронт змін став Народним фронтом, бо це на часі.
Окрім того, ряд брендів просто прихильність виборця та зникає. Могутня донедавна ПР йде під брендом опозиційного блоку. В списку не вперше немає НДП. А була донедавна ще й "Наша Україна"! І все це були партії влади.

Тігіпко зафіксував у бюлетені "свою" партію: "Партія Сергія Тигіпка "Сильна Україна". До речі, "запозичив" на логотип одну гайку у Демальянсу. Останній розгубив дві, що залишилися, і пішов у список Гриценка.

Не тільки Тигіпко використав соблазн "лідерської" партії.
Ну то й не всі бренди змінюються, наприклад, "Батьківщина" залишається.

- Ви зверталися до майданівців. Чому не зареєстрували виборчий список?

- Спочатку нагадаю, що на президентських виборах ми підтримали Петра Порошенка.

Щодо парламентських виборів, а ми були впевнені, що вони відбудуться, ми спілкувалися з деякими депутатами Верховної ради за їх ініціативою. Але пізніше остаточно вирішили орієнтуватися на нові сили.

Ми перебували у стані активних переговорів із одної групою, умовно кажучи, майданівців, а також з деякими потенційними мажоритарниками в областях. Але на сьогодні не склалося. Надто пасивні були й наші обласні організації.

Важливо, що ми в 2012 році взяли участь у парламентських виборах, формально і неформально зберегли партію, що само по собі було непросто.

Будемо продовжувати шукати однодумців і після виборів.
Робота йде. Молодь іде до нас. Місцеві вибори будуть дуже скоро.

- Як Ви оцінюєте те, що списків аж 29?

- У загальноукраїнських та столичних виборах брали участь раніше 35-40 партій із існуючих більш як двохсот. Це нормально. Створення нових партій - теж нормально. Але бажано, щоби вони були ідеологічними. А якщо це театрик одного актора, та хочеться щось утнути, то виходить партія "Сіріус" із Одеси (щоправда, вони йдуть тільки по мажоритарні).

- Наші харківські друзі вже дивилися список по загальнодержавному округу. Цікавляться малознайомими структурами. Що скажете щодо цього?

- Національна демократична партія, як виявилось, не є реанімацією Демпартії. Громадянський рух України нашого старого знайомого Олександра Тарасюка, здається, вперше пропонує список. "5.10" п. Балашова - певною мірою екзотика.
Інтернет-партія сама по собі смішна, а тут іще такі персонажі (Дарт Вейдер, Чубакка). Це профанація політики. Це сучасно, це прикольно, і в Італії, наприклад, комік пройшов у парламент, а зараз, здається, і в європейські структури.

- Що ж є найбільш цинічним у цьому циклі?

- У надзвичайно складний час становлення політичної нації опозиційний блок, партія Тигіпка, комуністи удаються до надзвичайно нахабної самореклами, якби ми вже забули про їхню участь у конституційному перевороті, розкраданні країни, розвалі армії. Вілкул білий та пушистий, Бойко не завозив знамениті вишки, які зараз вкрадені РФ. Критика демократичної влади йде у таких же тонах, як критикували раніше їх же, але без жодних доказів.
В останні дні з’явилося багато безіменних провокативних листівок, наліпок проти демократичних кандидатів. Є навіть синьо-жовта свастика на фоні герба країни. Мабуть, наступає останній парад.

- За кого будемо голосувати?

- Раз немає нашого списку, то рекомендуємо голосувати за тих демократів, що мають створити реальну коаліцію – партію Порошенка, Народний фронт, Самопоміч. Батьківщина приєднається, в усякому разі в опозиції не буде.

- Дякую за спілкування.

- Дякую Вам.

Источник: Ліберально-демократична партія України

  Обсудить новость на Форуме