23:30 22.10.2011 | Все новости раздела "Ліберально-демократична партія України"
Яків Гольденберг: Кожна новина коштує гроші
17 жовтня заступник голови Ліберально-Демократичної Партії України Яків Ізраїлевич Гольденберг дав інтерв’ю стосовно проблем ЗМІ та свободи слова в Україні.
- Чи достатній рівень свободи слова в Україні для Вас?
- Існує багато аспектів свободи слова, що їх можна розглядати. Ну хоча би, по-перше, існує така собі свобода слова для різних шоу, однак, це фальш, це лише імітація свободи слова. Чи бачили Ви достатньо професійних, шанованих діячів не від політики, чи бачили представників позапарламентських партій? По-друге, ми все ж можемо вільно спілкуватися між собою, висловлювати (поки що) досить вільно думки безпосередньо або на певному сайті. Лідери невеликих партій, що не пройшли до парламенту, мають можливість донести інформацію до людей лише через Інтернет, яким користується близько 10% населення. Тут є багато питань не стільки до держави, скільки до трансформації сучасної системи медіа. Раніше можна було виступити і на всесвітньому радіо “Україна”, і дати інтерв’ю Київському радіо та інформаційним агентствам. Зараз кожна новина, яка не є ”смаженою”, коштує гроші. Отже, дішли до того, що новина коштує гроші. Це взагалі повне викривлення поняття Медіа. Що стосується порівняння свободи слова за часів президентства Ющенка і Януковича. За обставин, що склалися зараз, рівень свободи слова майже однаковий, але утиски будуть більш системні та серйозні, якщо ця влада залишиться.
- Чи задовольняє Вас якість українських телеканалів?
- Це дуже об’ємне питання. Якщо раніше, наприклад, була можливість потрапити не лише на радіо, а й на телеканал, то зараз такої можливості немає. Якість самого продукту на телебаченні, звісно, не може задовольняти всіх, а об’єктивно знаходиться на дуже низькому рівні. По суті йде рівняння на невибагливого споживача. Тільки у спеціалізованих та освітніх каналів покращується якість. Всім відомо, що олігархи мають по декілька телеканалів, і їх керівники дуже добре слідкують за тим, які подаються новини. Це не є добре, оскільки постійно нав’язуються стереотипи та погляди керівництва каналу або замовників. Отже, я не бачу покращень в медіа.
- Чи потрібне в Україні впровадження громадського ЗМІ, де пересічні громадяни змогли б вільно висловлювати свою думку?
- В Україні вже були спроби створити таке телебачення, наскільки я пам’ятаю, один з них був проект СДПУ(о). Також була подібна передача на 5 каналі. Якась маніпуляція там була, але це нормальні проекти, таке може бути. Я вважаю, що форма, коли кореспондент бере інтерв’ю в людини – це краще, тому що випадкові (або ж нездорові) люди можуть говорити не зовсім розумні та змістовні речі, тому що питати треба діячів, фахівців і просто трохи підготовлених до розмови людей. Наприклад, можу привести один випадок з ”Euronews”, дуже професійного каналу, коли один такий собі француз розповідає, що “Саркозі нам набрид, та ще й поїхав до якоїсь Меркель. А нам погано”. Як таке може бути в цивілізованій країні?
Щодо громадського телебачення. Коли Ющенко прийшов до влади, була ідея створити громадський телеканал, що буде фінансуватися державою. Правда, з цього нічого не вийшло, і зараз я також не бачу ніякої перспективи створення громадського телебачення.
- Чи потрібна в Україні цензура?
- В нас була така комісія, вона вже, здається, не працює. Вона називалася приблизно як Державна Комісія по моралі. Я вважаю, що самоцензура мусить існувати щодо грамотності та певної загальної позиції каналу, газети, сайту, на якому працює журналіст. Не може такого бути, щоб не було ніяких обмежень. Однак, офіційної цензури все-таки не повинно бути.
Обсудить новость на Форуме