18:30 07.12.2017 | Все новости раздела "Ліберально-демократична партія України"
Яків Гольденберг: Як не програти битву за нашу демократичну Україну
Після революції гідності весь час активності реформаторських структур громадянського суспільства та створених державних інституцій відчувався спротив змінам. Від цього спротиву просто так позбавитися було ніяк неможливо навіть за наявності тисяч обіцянок влади нашим іноземним друзям, бо сказав же п.-т. Горбачов під час так званої перебудови щось на кшталт того, що у майбутнє мають попасти усі разом. Що у цьому майбутньому наперебудували нинішні наші вороженьки, відомо. Та в нашій країні, надзвичайно переплетеній багатьма прагненнями та інтересами, історія завжди була складніша.
І у майбутнє начебто мали "вписатися" всі, хіба що окрім тих, хто збіг з країни. Але, вибачте, у різних якостях, що випливало конкретно з результатів Майдану. Революція диктує ряд необхідних рішень, від яких "відмахнутися" неможливо.
Про деякі речі ми уперто наголошували ще під час панування злочинної влади Януковича. Парламентські партії, що офіційно взяли участь в організації узурпації влади Януковичем, мали бути заборонені. Нагадаю, це партія регіонів, компартія та "народна" партія (Литвина). Цього не було зроблено. З "тактичних" причин позачергові вибори, що мали бути наслідком саме цієї заборони, відбулися значно пізніше. А надалі… За нещодавньої "парадної" декомунізації не спромоглися нічого вдіяти навіть з КПУ.
Ще під час вечірніх урочистостей після інавгурації п. Порошенка на фото та відео я помітив дуже багато знайомих і незнайомих. Я сказав: невистачає тільки однієї персони. Зрозуміло, кого. Це наводило на роздуми, але можна було послатися на те, що до інавгурації не вистачало відповідних владних та громадських дій, а за фактом президент має бути президентом усіх українців. Та перед позачерговими парламентськими виборами президент висловився, що вибори – найкраща люстрація. Красиво, але неправильно. Улюблений мною момент істини. І результат маємо сьогодні.
Після того, як "оперилися" й нинішні "лідери" провладних фракцій та їхні друзі, стало ясно, що їм надзвичайно заважають "грантоїди". Був якось момент на політклубі п. Портникова, коли дівчина з одної антикорупційної організації стійко витримувала нахабні "наїзди" вже від’ївшихся "реформаторів". І "господар" не тільки не захищав її, та разом із нею громадянське суспільство, ба навіть трохи підігрував депутатам.
Потім був "захист" НАЗК, яке ніяк не спромоглося ні технічно, ні фактично опрацювати електронні декларації, зате переслідує "негрошовиті" партії. І це безсовісне прикриття продовжується нині.
Домоглися надання декларацій громадськими антикорупційними діячами. Потім президент висловився, що антикорупційний суд не потрібен. Почалися "підкопи" під НАБУ та САП. А зараз уже йде відкрита повномасштабна боротьба з антикорупціонерами. Момент істини: закони (проекти) проти права.Швиденько (керівниками головних фракцій!) подається законопроект, що дозволяє звільняти главу НАБУ без аудиту.
Нічого не буду говорити про п. Луценка та його загрози. Скажу тільки, що посилення боротьби з НАБУ проводиться демонстративно проти прохань партнерів - США та ЄС, причому під час перебування керівників НАБУ та САП у США. Великобританія долучилась до цього та висловила надію на те, що "обтяжені високими повноваженнями в Україні покажуть свої лідерські якості в просуванні реформи, покликаної викорінити корупцію". Вчора й МВФ попередив нас.
"Обтяжені повноваженнями" показали, на що здатні. Що, разом ізпрезидентом та прокурором і п. Трампа легше бити?! Вчора якийсь депутат навіть сказав, що ми ж усе виконали, що вимагали від нас закордонні партнери, всі структури зробили, чого ж тепер вони втручаються у наші справи?
Не хотів би повторюватися щодо дурного цькування п. Саакашвілі та його дій проти цього. Та згадаємо, чиє замовлення (та проти кого) він та деякі діячі виконували ще на першому антикорупційному форумі. Табір, що сьогодні стоїть біля ВРУ, не вирішить жодної проблеми. Тому, не кидаючи, звичайно, "апатрида" на призволяще, та, враховуючи нинішню слабкість парламентських партій, що дійсно можуть щось вирішити у залі, маємо підтримати громадські ініціативи антикорупційних громадських структур.
Не будемо нагадувати їм, до чого призводить позірна непартійність громадських ініціатив (і на Майдані це було деякий час, і невипадково). Зрештою, у нас це майже завжди закінчується створенням із громадських організацій звичайних партій. І це нас не турбує.
Вважаю, що й ініціатори мають звернутися до всіх позапарламентських партій, щоби виступити разом, нехай і без своїх прапорів. Також уважаю, що й партії, і члени партій, і безпартійні громадяни, що не входять у антикорупційні організації, Автомайдан, повинні самі їх підтримати.
Тільки разом переможемо!
Обсудить новость на Форуме