13:30 03.04.2008 | Все новости раздела "Христианско-либеральная партия Украины"

Апогей апофеозу

Дежа-вю-2007 у київському варіанті: Юлія Тимошенко
не може вжитися з Конституцією, шантажуючи парламент

Політична доцільність, що виправдовує позаправові методи, схоже, стає «коронним номером» у діях «білих». Торік БЮТ вимагав покарати своїх перебіжчиків у парламенті та провести позачергові вибори до ВР, знехтувавши конституційними нормами. Через рік Юлія Тимошенко вдалася до перевіреного способу, наполягаючи на ухваленні парламентом рішення про дострокові вибори в столиці. У разі невиконання її вимог погрожувала паралізувати роботу парламенту. Мер Києва Леонід Черновецький назвав це шантажем.

Хто перший б'є, того й правда?

Вимога будь-що в найстис­ліші строки виконати цей ультиматум здивувала навіть поміркованих прихильників «білих» та їхніх партнерів по коаліції. Що саме так сколихнуло Ю.Тимошенко, аби скликати у вихідні прес-конференцію, на якій було озвучено вимогу саме у вівторок проголосувати за проведення дострокових виборів у Києві? Адже начебто й так усе йшло за планом БЮТ: тимчасову слідчу комісію у ВР створено, й вона працює, Президент на прохання мера Києва відсторонив його від обов'язків на два тижні, аби й президентська комісія зробила свої висновки щодо обвинувачень, які лунали від Прем'єра на адресу київського чільника.

Пояснити таку нетерплячку чимось іншим, аніж суто жіночими амбіціями, дуже важко. Принаймні соратники намагалися пояснити дії свого лідера надмірною емоційністю Прем'єра. Але привертає увагу те, що ультиматум Прем'єра є цілком логічним з огляду на загальну стратегію лідерки БЮТ: створювати конфлікти та вимагати «крові» незгодних прийняти її бік у протистоян­ні, створеному її ж таки руками. Для цього з тактичного арсеналу раз у раз використовується лишень одне: бий першим — і будеш правий!

Ось і тепер, наприклад, іще задовго до оголошення рі­шення Конституційного Суду щодо імперативного мандата депутатів місцевих рад Юлія Володимирівна заздалегідь «підстрахувалася», підкинувши суспільству аксіому: судді проголосують проти неї, бо отримали земельні ділянки від Київради. Схожі закиди з вимогою відставки пролунали й на адресу голови ЦВК Володимира Шаповала, який не став на бік її вимог тер­міново зареєструвати нових депутатів Київради за вочевидь неконституційним законом. Хто не зі мною, — ворог народу!

Добре, що таке узагальнення Прем'єр не поширила на членів Венеціанської комісії, які ще два роки тому звертали увагу на невідповідність європейським нормам «партій­ного диктату» у вигляді змін до закону «Про депутатів міс­цевих рад», що фракція БЮТ протягла через ВР в обмін на подолання президентського вето на закон «Про Кабінет Міністрів України». Інакше був би величезний скандал, бо на безпідставні звинувачення з боку вищих посадовців будь-якої держави в Європі реагують адекватно й швидко. Та й не почуєте там такого, бо за одне лишень слово неправди на чиновника будь-якого рангу чекає політичне забуття.

Тиснути не можна нікому! Окрім мене…

Діяти в правовому полі революційній пасіонарії не з руки: довго, нудно й жодного піару. Щойно стало відомо, що Конституція йде уроз­різ із бажанням Ю.Тимошенко контролювати дії «своїх» місцевих депутатів, як обурена Юлія Володимирівна скликала прес-конференцію. Саме вона, з посиланням на «джерела в КС», повідомила, що Конституційний Суд ухвалив концепцію рішення, яке передбачає фактичне скасування закону про імперативний мандат для місцевих депутатів (тобто хтось із суддів КС, поспілкувавшись із Ю.Тимошенко, розкрив таємницю закритого засідання Суду, що також суперечить закону, оскільки є порушенням присяги судді).

Отже, після оголошення вердикту КС позбавити мандатів бютівських «перебіж­чиків» у Київраді стане немож­ливо. А чекати перевірок та судових рішень — не для емоційного Прем'єра. Адже невідомо, чи підтвердяться звинувачення на адресу Київради. І якщо суди не виявлять складу злочину чи незаконних дій, на яких так наполягав міністр Юрій Луценко, рейтинг Прем'єра може істотно похитнутися. Бо, доки вірять на слово, можна говорити все, що хоче почути виборець. «Багато разів повторена брехня стає правдою» — цей вислів Геббельса якнай­краще використовують наразі опоненти київського мера. Але вже перша підозра, що за словами немає нічого, окрім власне слів, стане початком кінця для політика.

Для того, аби зіграти на випередження, Ю.Тимошенко вирішила домагатися також і звільнення з посад суддів КС, які тлумачать Конституцію згідно з принципом верховенства права, а не верховенства думки чільниці Кабміну. «Прем'єр каже про якийсь прихований тиск на КС, водночас сама на публічній прес-конференції, власне, погрожує суддям, тобто тисне на них, не криючись. Це неприпустимо з будь-яких позицій», — так прокоментував заяву Ю.Тимошенко керівник Секретаріату Президента Віктор Балога.

І справді, навіть за «злочинного режиму Кучми», коли тодішній мер Києва Олександр Омельченко став в опозицію до Президента, ніхто не намагався обійти закон. Звернення до КС завершилося «поразкою» для Л.Кучми, але перемогою Конституції. І знову ж таки ніхто не казав про продажність суддів КС, не висував ультиматумів. Адже на той час чиновники при владі розуміли: один раз порушивши закон, даєш своїм наступникам приклад нехтування будь-якими правовими нормами. Тому спокійно, без емоцій дочекалися чергових виборів, на яких кияни сказали все, що вони думають про керівництво Сан Санича.

Тому Л.Черновецький має рацію, коли розраховує на підтримку киян у цій полі­тич­ній бійці. Якщо ж Київ скаже політичним рейдерам: «Ні!», це може зробити президентство Ю.Тимошенко нездій­сненною мрією.

Або я, або він!

Мер Києва Леонід Черновецький, коментуючи причини ультиматуму Прем'єра, звернув увагу на економічну ситуацію в країні: «Усе, що можна було витиснути з бюджету, було зроблено. І скарбниця порожня. У країні некерована й неконтрольована інфляція… Зараз Прем'єрові бракує грошей, навіть тих, які даємо ми, кияни, для забезпечення амбіцій. І я гадаю, що вона близька до відставки, щоб потім перекласти всю відповідальність на тих, хто прийде на її місце».

А майже всі політологи зробили однозначний висновок з останніх дій лідерки БЮТ: битва за Київ — бажання відвернути увагу виборців від власних промахів і торування шляху до президентства. Адже столиця — це не лише величезний фінансовий потенціал для «закупівлі» оптом і вроздріб прихильників для виборчої кампанії-2010. Тут сконцентровано й вищі судові органи, й медіа-ресурси, й суттєву частину електорату, який забезпечить відсотковий приріст полі­тичній силі, що заангажує йо­го красивими гаслами. Як за­свідчили події помаранчевої революції, хто володіє столицею, той і переможець.

«Поки не оприлюднено ви­с­новки за підсумками перевірки, досить дивно чути звинувачення від урядовців стосовно скоєних злочинів, зловживання та корупції в Київраді. Такі вердикти може виносити тільки суд, проте аж ніяк не політики чи мініс­т­ри», — наголосив В.Балога. Та хіба для лідерки БЮТ суд — то авторитет? Адже в перші ж дні свого другого пришестя на посаду вона заявила, що в нас на кожному кроці — організовані злочинні угруповання, до яких обов'язково залучено й суддів.

Лідерка БЮТ пішла ва-банк не лише задля влади в Києві. Її ультиматум — насамперед виклик партнерам по коаліції в особі глави держави. Саме так зазвичай поводяться жінки, коли ставлять ультиматум чоловікам, мовляв, вибирай: або я, або він (друг, футбол тощо). Та від того, що вибере чоловік, ультиматумів не поменшає. Адже такі жінки прагнуть цілковитої влади й контролю над своїм партнером. Якщо ж не вдається поставити свій каблук чоловікові на спину, вона грюкає дверима й у ролі скривдженої знову доводить подругам, які ж бо всі вони зрадники — перебіжчики-депутати, корупціонери-судді, «любі друзі».

Список нескінченний. Головне, аби подруги-виборці вірили її сльозам та жаліли — аж поки самі не потраплять до цього списку зрадників. Коли для неї прийдуть «зоряна година» й повна влада. Або — повний апофеоз.

 

Роман ЧИМНИЙ,
для «Маю ПРАВО»



Источник: Христианско-либеральная партия Украины

  Обсудить новость на Форуме