19:00 08.02.2008 | Все новости раздела "Христианско-либеральная партия Украины"

Кулак безкарний

Коли закінчуються аргументи, в хід ідуть кулаки. Цю давню мудрість підтвердив міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, коли вирішив помститися, за його словами, за удар по хворому коліну під час засідання РНБО. Банальне рукоприкладство з боку представника урядової еліти розбурхало інформаційний простір, і сьогодні тільки ледачий не береться судити, чи мав рацію міністр. Хоча в будь-якій справді демократичній державі вже наступного дня після такої вихватки головний правозахисник країни позбувся би посади.


Про буцімто удар під столом судити простіше — за круглим столом РНБО міністра та мера розділяло принаймні 5 м . Зрозуміло, що вибух емоцій міністра спричинила репліка мера столиці Леоніда Черновецького, який заявив, що Ю.Луценко загрожував посадити його сина, якщо той не дасть йому для міністерства землю в столиці. Саме ж засідання якраз присвячувалося махінаціям із землею. І перед цим міністр недвозначно говорив про незаконні операції зі столичною землею. Щоправда, не називаючи фактів, а в цілому та загалом.


Обмін думками, який загрожував перерости в сварку, вчасно спинили. Але інцидент мав продовження вже після того, як залу полишили Президент і голова його Секретаріату. За розповідями очевидців, Ю.Луценко наздогнав Л.Черновецького і вдарив його, за різними версіями, один раз чи двічі, причому другий удар припав нижче від пояса.


«Удар відкритою долонею», як назвав свій учинок головний правоохоронець, він мотивував тим, що під час засідання мер ударив його по коліну, яке «болить із часів Майдану». Але навряд чи це пояснення слід сприймати буквально. Швидше за все отой «евфемізм» міністр використав для того, щоб утвердитися в своїх намірах посісти місце київського градоначальника, про що мріяв іще від часів Майдану.


Але, як зазначають політологи, посаду мера Ю.Луценко розглядає лише як трамплін до вищої державної посади. Саме цими прагненнями можна пояснити створення безпрецедентного за своїми повноваженнями Антикорупційного комітету. Об'єднавши під своїм керівництвом практично всі силові структури, Ю.Луценко міг би безконтрольно впливати на політичні розклади, збираючи й «розкидаючи» компромат на конкурентів.


У деяких виданнях, проводячи паралелі між амбіціями міністра та його попередника сталінських часів, зазначають, що навіть Лаврентій Берія ніколи не опускався до рукоприкладства. Але щодо бажання зібрати в один кулак усю потужність каральних органів вони дуже схожі. Залишилося міністру пропіарити створення демократичних «трійок», які вирішуватимуть, кому з «бандитів» треба сидіти у в'язниці…


Свого часу Лаврентія Павловича вчасно розкусив Сталін і завдав удар у відповідь. Не кулаком, зрозуміло, а за допомогою того ж таки карального апарату. Але насторожує те, що Ю.Луценко й далі вперто хизується своїм нападом: «Я не шкодую про це та вважаю, що це чоловічий учинок, який повинен робити кожен, хто хоче жити в чесній державі». Чи має слідувати цьому кожен громадянин, невдоволений роботою чиновника або просто виразом обличчя випадкового перехожого, чи такі методи будуть доступні тільки людині у формі, Ю.Луценко не роз'яснив.


Якби міністр був простим смертним, на нього однозначно чекав би суд — як мінімум, за хуліганство. Але в державі, де закон діє вибірково (на користь не виборців, а обраних), політична доцільність може домінувати над верховенством права. З одного боку, відправивши міністра у відставку, глава держави втратить лідера політичної сили, яка поки що вважається пропрезидентською. Це лише посилить позиції Юлії Тимошенко на виборах-2010. Але й залишивши забіяку при портфелі, Президент дасть йому, та й його колегам карт-бланш на застосування «чоловічих методів» за будь-яких обставин. Добре що «хворе коліно» може скимліти нескінченно довго.


Як «ліки» від подібних «захворювань» мер Києва Леонід Черновецький обрав єдиний засіб — суд. «Розуміючи небезпеку для громадян, коли МВС керує людина, яка кулак уважає вагомим аргументом у дискусії, я вирішив власним прикладом довести, що справедливості можна і треба добиватися. Я продемонструю киянам шлях, який для цього потрібно пройти. Суд має дати відповідь, чи може міністр, до того ж голова правоохоронного відомства, так цинічно ігнорувати закон», — заявив Л.Черновецький.


Мер також закликав жителів столиці, що стали жертвами або свідками подібних дій підлеглих Ю.Луценка, негайно телефонувати на номер служби допомоги мера киянам 051 або звертатися до громадських приймалень Блоку Леоніда Черновецького, де потерпілим нададуть безкоштовну юридичну допомогу, а інформацію передадуть Президентові.


До речі, деякі політологи припустили, що такі дії міністра не були спонтанними, а є частиною піар-технології, потрібної для підвищення його рейтингу. На підтвердження цього наводять «удалий», на погляд інформаційників, час (перед вихідними), публічність місця, де вчасно змогли розборонити сперечальників, а також емблему «Народної самооборони» — кулак.


Чи виявиться цей кулак безкарним, дізнаємося вже найближчим часом: як стало відомо 21 січня, Президент дав тиждень Генпрокуророві Олександрові Медведьку для з'ясування обставин сутички між Ю.Луценком і Л.Черновецьким і застосування всіх передбачених законодавством заходів до учасників інциденту. Воднораз у Києві вже почала діяти ініціативна група, що збирає підписи за відставку Ю.Луценка.



Лев СЕМИШОЦЬКИЙ,
спеціально
для «Маю ПРАВО»



Источник: Христианско-либеральная партия Украины

  Обсудить новость на Форуме