11:00 19.11.2007 | Все новости раздела "Христианско-либеральная партия Украины"

Леонід ЧЕРНОВЕЦЬКИЙ: «тарифи в Києві нижчі, ніж у будь-якому регіоні України»

СТЕНОГРАМА ПЕРЕДАЧІ «ЧАС МЕРА»
НА КАНАЛІ ТРК «КИЇВ» ВІД 2 ЛИСТОПАДА 2007 Р.

— Леоніде Михайловичу, почнімо із сьогоднішньої колегії: одне з питань, які там порушували, — це підвищення якості перевезення.

— Я повністю погоджуюся, що малі перевізники — це недобре для Києва. Хочу сказати, що попередня влада зробила кепську послугу киянам, майже повністю ліквідувавши трамвайні колії. А тим часом у Єв­ро­пі трамваї — це основний вид транспорту. Ми сьогодні багато говорили про транспорт і переважно про його проблеми. У нас багато ідей, та є і аб­солютно реальні речі — на вул.Жилянській уже встановлено табло, що показує час, коли прибуде наступний автобус чи тролейбус. Такі табло згодом установимо по всьому місту.

Окрім того, я дав указівки щотижня звітувати про те, які дзвінки надходили до підприємства та як на них відреагувала дирекція, тобто чи є герої і чи є люди, які поводяться негідно стосовно киян. Київ — столиця України. Наступного року ми плануємо відкрити три станції метро. І зробимо це на три місяці рані­ше, аніж заплановано. Сьогодні я поставив завдання поступово витісняти дрібних перевізників із тих місць, де ми вже стали господарями. У вихідні я прогулювався вулицею Жилянською і бачив, як малі автобуси швидко випереджають тролейбус і перехоплюють пасажирів. Звісно, в нас дуже низька плата за проїзд, і це проблема. Поки що ми не збираємося її підвищувати ціни на проїзд. Прийнято рішення проводити громадські слухання з питань транспорту. Мені буде дуже цікаво почути думку киян щодо всіх аспектів транспортних проблем.

— Є така цифра — 70 млн грн. Рішенням Київради цю суму було виділено на компенсацію транспортникам. Фактично з бюджету покриваються невисокі ціни на проїзд, зокрема й у метро. У деяких європейських країнах цей вид транспорту коштує в десятки разів дорожче, навіть у Москві. Наскільки доречна така політика, коли київський бюджет покриває низьку вартість проїзду?

— Є кілька ідей щодо поступового вирішення цієї проблеми. Нічого не можна робити різко. Людей слід підготувати. Треба проводити громадські слухання, обов'язково дізнатися, що думають кияни про громадський транспорт, чи хочуть вони бачити приватних перевізників на наших шляхах. Для цього слід зібрати в бюджет кошти, на які маємо при­дбати новий транспорт. Окрім того, на мою думку, для приїжджих можна було б підвищити вартість проїзду, адже транспорт усе ж таки місь­кий. Проте йтимемо до цього поступово. Для цього нам потрібна картка киянина, прилади, які це фіксували б. Для іноземця — одна оплата, для іногороднього — менша сума, для незахищених верств населення — окрема плата. Це дуже складна тема. Та ще й політика заважає серйозно, бо мене постійно відволікають, ще й політичні баталії точаться. І, окрім усього, багато законів не ухвалено. Їх не приймають, оскільки триває по­літичне протистояння.

— Я знаю, що рішенням Київ­ради виділено 137 млн грн енергозбережним компаніям. Навіщо? Це наслідок низьких тарифів? Багато хто вважає їх зависокими. Наскільки ймовір­но, що Київ узагалі міг залиши­тися без тепла?

— Це все зі сфери недобрих казок, із образами, з нісенітницями. Хоч би що було зроблено, усе можна продемонструвати з абсолютно різних боків. Ішлося лише про те, що ми справді дотуємо тарифи. Вони в Києві нижчі, ніж у 23 облас­тях України. Кияни мають якісніший рівень послуг і більшу впевненість у тому, що вони не залишаться без тепла й води. Усі питання вирішуємо дуже оперативно.

Більше того, ми встановлюємо нові труби з пластику. Тобто вони вже не іржавітимуть. Річ у тім, що державне комунальне господарство дуже запущене. Замість труб у нас були дірки, в яких по іржі текла вода — це була проблема.

Дзвінок до студії: Добрий ве­чір. Дякую за те, що ви протягом року нам допомагали. Запитання в мене було щодо подорожчання. Тепер ми дізналися, що все це робить Юлія Тимошенко й що ви до того жодного стосунку не маєте.

— Стосовно подорожчання я вам скажу: в період, коли в країні починається політична нестабільність, ціни дуже швидко реагують на це. Мені шкода, що ми з вами живемо в епоху політичної нестабільності. Я вживатиму заходів для зниження цін. Ми, по-перше, маємо одні з найнижчих в Україні цін на хлібопродукцію. Стримуємо ціни. Окрім того, ми від­крили близько 40 продовольчих яток, оскільки за попередньої влади всі продовольчі магазини було знищено. Знаєте, неподалік Київської адміністрації був магазин «Україн­ські ласощі», там завжди були хороші цукерки. Його 1994 року попередня влада зуміла якимось чином приватизувати. Нині там відкрили парфумерну крамницю.

Ми намагатимемося відкривати нові продовольчі магазини. Але, на жаль, це відбуватиметься поступово, не одразу. Натомість нині діють ярмарки, їх ми проводимо дуже багато. Запрошуємо виробників прямо, а не через посередників.

— Я знаю, що сьогодні ви були у Жовтневій лікарні, там дуже серйозне питання із землею. Розкажіть детальніше, як вирішується це питання. І там було якесь звернення працівників лікарні до Президента, вони вирішили питання чи ні?

— Щодо Жовтневої лікарні, хочу сказати киянам, що я взагалі незадоволений роботою закладів охорони здоров'я в Києві. Вона, можливо, трохи краща, ніж в інших містах України, тому що набагато краще технічне забезпечення. У нас дуже великий бюджет виділено для охорони здоров'я. Проте найголовніше в охороні здоров'я — виконання клятви Гіппократа. Зокрема мені не подобаються побори, які відбуваються в лікарнях.

Яка проблема склалася у нас у країні через те, що політики весь час зайняті своїми внутрішніми справами — хто з них керуватиме бюджетом, економікою тощо! Коли відбувалася зустріч у Жовтневій лікарні, там мова йшла лишень про те, що її практично зруйнували. Там був прекрасний лікарняний комплекс. Я пам'ятаю, коли працював на вул.Різницькій у прокуратурі, іноді користувався послугами цього комплексу. Сьогодні постало питання, що робити далі — чи й надалі віддавати землі, чи й надалі будувати там не властиві лікарні заклади? Там чудова церква, я дуже добре ставлюся до церкви, але нам потрібні лікарні. Бо так невдовзі від лікарні нічого не залишиться. Мені показали деякі погані палати. Насправді там іде боротьба за владу, фактично за гроші. Іншого там нічого немає. Заробітна плата головного лікаря там 200 грн. Чому ж він тоді за неї б'ється на смерть?

Однак ми домовилися, що я не підпишу рішення Київради, вислухаю всі сторони, зустрінуся з медичним колективом. І головне для мене, щоб киян, а особливо тих, хто не має по­бічних доходів, обслуговували без­коштовно. У цьому разі я робитиму все для того головного лікаря, для тієї лікарні. І загалом ми, мабуть, частіше говоритимемо на цю тему. Оскільки мораль нині така, що люди платять і навіть не телефонують, і не повідомляють про це.

— Леоніде Михайловичу, чи прийняв Луценко ваш виклик щодо забігу?

— Я сподіваюся, що він прийде і пробіжить. Я запропонував йому хороший приз. Якщо він мене обжене, хоча він молодший, я готовий до багатьох речей, про які він мріє. А загалом це все несерйозно, але киянам цікаво, чи здатний він на щось.

— Він прийде чи ні?

— Я впевнений, що не прийде, адже він не був у армії та не займається спортом. Можна було б перевірити, що в здоровому тілі здоровий дух (прогнози Л. Черновецького справдилися. — Ред. ).

— Ми вже заговорили про НСК «Олімпійський». Скажіть, будівлю торговельного центру знесуть чи ні?

— Рішення Київради про те, щоб Кабмін повернув забудовникові ті гроші, які він уклав, ми ще не бачили. Певна річ, ми прислуховуватимемося до УЄФА, це без жодного сумніву. Звісно, ми ухвалимо будь-які рішення, що сприятимуть проведенню Євро-2012, адже це один із маленьких кроків у напрямку до європейського співтовариства. Це дуже важливо. Тобто рішення про скасування віддання землі ми ухвалили, хоча там побудовано три поверхи й такий крок не дуже дружній стосовно тих, хто займається бізнесом.

— Нещодавно, я знаю, ви вручали ключі від квартири робітникам соціальної сфери. Розкажіть детальніше, як це було. Скажіть, скільки ви подарували й скільки раніше надавала Київрада?

— Я не дарував, просто вручав. Дарують кияни, я просто виконував свою представницьку функцію.

Я знаю, що багато років їм квартири взагалі не видавали. Ми видали 21 квартиру. Соціальні працівники — це люди, які мені дуже близь­кі. Я сам багато років займався соціальною роботою. Це вельми тяж­ка робота, й там треба мати велике та любляче серце. Я це робив із великою радістю, адже вони стояли 25 років на черзі.



Источник: Христианско-либеральная партия Украины

  Обсудить новость на Форуме