- Як Ви оцінюєте результати Помісного Собору РПЦ, що відбувся цього тижня, зокрема обрання новим Патріархом Московським і всієї Русі митрополита Кирила? Яке це може мати наслідки для України?

- Я позитивно оцінюю як результати роботи Помісного Собору взагалі, так і обрання новим Патріархом митрополита Кирила. Безумовно, що він, попри свою неоднозначність, є досвідченим і прагматичним церковним політиком. На відміну від свого основного конкурента – митрополита Климента - він є самостійним гравцем, в значній мірі непідконтрольним Кремлю. Наскільки відомо, він розуміє українські реалії та ситуацію в українському Православ’ї і здатен, як Патріарх і досвідчений церковний дипломат, врахувати їх у своїй діяльності, а не лише російські інтереси.

- Чи розглядалося на Помісному Соборі українське питання?

- Окремо українське питання на Соборі не розглядалося. Разом з тим Собором було затверджено Статут РПЦ, ухвалений Архієрейським собором 2000 р., відповідно до якого «Українська Православна Церква є самокерованою з правами широкої автономії» і у своєму житті і діяльності керується, зокрема, Томосом Патріарха Московського і всієї Русі 1990 року. А зазначений Томос визначає Українську Православну Церкву як «незалежну і самостійну в управлінні». Таким чином Помісним Собором було підтверджено нинішній самостійний статус УПЦ, що є дуже важливою подією. Нагадаю, що, за словами митрополита Володимира, за своїми правами УПЦ не поступається автономним та автокефальним православним церквам. Крім того, підтвердження самостійності УПЦ матиме позитивні наслідки і для розвитку міжправославних відносин в Україні з метою подолання розколу в українському Православ’ї.

- Напередодні Помісного Собору було багато розмов щодо можливого надання автокефалії Українській Православній Церкві, зокрема і через те, що Архієрейський собор 1992 р. відніс вирішення цього питання на розгляд Помісного Собору. Проте це питання на Соборі не порушувалося. Чому?

- На сьогодні питання про надання УПЦ автокефалії не стоїть, в першу чергу через відсутність в ній самій єдності з цього питання. Це наочно проявилося на передсоборній нараді 17 січня. Тому будь-яке рішення щодо цього питання могло спровокувати розкол в УПЦ, що в нинішніх українських реаліях мало б дуже суттєві негативні суспільні наслідки. Враховуючи це, і митрополит Володимир, і Патріарх Кирил займають виважену позицію щодо того, що розгляд питання про надання автокефалії УПЦ можливий лише після досягнення в її середовищі єдиної позиції з цього питання.

- Митрополитом Володимиром на передсоборній нараді було запропоновано створити спеціальну комісію, яка мала б запропонувати можливі шляхи розв’язання українського питання як щодо відносин УПЦ-РПЦ, так і щодо подолання між православного розколу в Україні. Проте на Соборі таку комісію так і не було створено. Чому?

- Дійсно митрополитом Володимиром було запропоновано цілком реалістичний і виважений шлях, який мав сприяти розв’язанню українського питання. Проте, як відомо, відповідна резолюція не була ухвалена наперед соборній нараді через опозицію на чолі з митрополитом Одеським Агафангелом. Тому і порушення цього питання на Помісному Соборі було недоцільним. Разом з тим ця слушна ідея вочевидь заслуговує на свою реалізацію. Тому можна передбачити, що в майбутньому пропозиція митрополита Володимира буде розглянута, і сподіваюсь підтримана, тепер вже в більш спокійній, а не передсоборній обстановці, зокрема і зважаючи на наявність новообраного Патріарха.