17:00 20.03.2010 | Все новости раздела "Батьківщина"
Олександр Турчинов: «Мета аудиту — міжнародною парасолькою прикрити репресії проти опозиції»
Бульдозерний наступ команди нового президента на Конституцію, виражений у взятті Віктором Януковичем під жорсткий контроль усієї владної вертикалі, перетворює опозицію на ключовий інструмент протидії формуванню «абсолютної монархії» в Україні. При цьому основною функцією демократичної опозиції в нових умовах має стати не лише контроль за діями влади, а й вироблення якісно іншої стратегії розвитку країни, прозорих принципів формування команд, а також усвідомлення крайньої необхідності повернути еліти і владу в лоно закону. Що згодом могло б стати реальною альтернативою обраному нинішньою владою шляху. Лідер БЮТ Юлія Тимошенко, поступившись перемогою Віктору Януковичу, посилено прагне до ролі центральної постаті опозиції. Що, безумовно, виправдано з погляду її рейтингу. У тому, що команда Тимошенко може бути опозицією, — сумнівів немає, а ось у тому, що альтернативою, — є. Однак будьмо гуманними. На нашу думку, Юлія Тимошенко сьогодні як ніхто інший потребує паузи. Де ще має шанси переглянути якість своїх опозиційних метод. Олександр Турчинов — людина менш емоційна. Ось до нього ми й звернулися по коментар. За великим рахунком, прагнучи зрозуміти: а) чи відбулася інвентаризація помилок, допущених БЮТ при владі і в період президентської кампанії, б) чи буде проведено роботу над цими помилками, в) опозицію якої якості ми побачимо найближчим часом.Про уроки, героїзм і подвійні стандарти Європи— Олександре Валентиновичу, скажіть чесно, після всього, що сталося, вам не хотілося б усе покинути й піти? Закінчити чергову книжку, наприклад? — У житті нашої команди це не перша відставка. Ми пройшли досить складний шлях. І перемоги, і поразки. Зрештою, була відставка 2005 року. Ще більш прикра й алогічна після всього семи місяців роботи. Ну, а до опозиції нам не звикати. В Україні, напевно, немає іншої політичної сили, яка б так безкомпромісно, чесно, від дзвінка до дзвінка стояла на цій вахті. Тому для нас це, безумовно, не дуже радісна подія, але думки опускати руки, сховатися від проблем не було. Що стосується книжок, то можу абсолютно чесно сказати, що в опозиції часу на це точно більше. Нема мерзотної апаратної текучки, прийомів, паперів… До речі, всі свої книжки я написав саме в опозиції.— Чому ви програли? — Якщо не говорити про фальсифікації, про які вже сказано вдосталь, то основним противником, із яким довелося боротися, була, звісно, криза, а не Янукович і його команда. Слід визнати, що криза виявилася досить могутнім противником. З іншого боку, вибори показали, що немає моральних рамок для бруду і провокацій. Сфабрикована справа педофілів, лавина провокаційних випадів і брехні проти Тимошенко, тонни якоїсь поліграфічної макулатури... Окремо слід виділити роз’єднаність демократичних сил. Адже 2004 року ситуація була не менш драматичною. Проте тоді жорсткому режиму Кучми, потужному силовому тиску й інформаційній блокаді протистояла єдина демократична опозиція. 2010-го, щоб відстояти свої п’ять відсотків, демократично обраний президент Ющенко не гребував нічим. По суті, конфлікт і війна на поразку в національно-демократичному таборі відіграли фатальну роль у цій виборчій кампанії. Навіть у другому турі Ющенко і Ко продовжували воювати проти Тимошенко на боці Януковича. На жаль, частина наших громадян не встояла перед обіцянками Януковича. Брехлива тема швидкого підвищення соціальних стандартів в умовах кризи знайшла підтримку в багатьох. Реальні докази уряду не сприймалися. Вибори закінчилися. У наших опонентів повна влада, і вже сьогодні почалися затримки виплат пенсій і зарплат, при тому що ми собі цього жодного разу не дозволили. Навіть перебуваючи в самісінькому епіцентрі кризи.— Тим часом Янукович певний період цілком справедливо може кивати на вас, озвучуючи утворені при уряді Тимошенко мільярдні діри в бюджеті та Пенсійному фонді. — Утримавши ситуацію в умовах надзвичайно жорсткої кризи, ми вже в другому півріччі 2009 року забезпечили зростання обсягів виробництва. З початку 2010 року ця позитивна тенденція, в поєднанні зі збільшенням бюджетних надходжень, тільки посилилася. А те, що в усіх своїх сьогоднішніх проблемах легко звинуватити своїх попередників, — прийом не новий. Однак я все ж таки хочу озвучити ще одну проблему, котра стала, можливо, головною причиною нашої поразки. Це готовність людей продавати свій голос. Така безпринципність громадян може привести країну до будь-якої тоталітарної системи, завести в будь-який глухий кут. Це головне, з чим треба боротися і опозиції, і ЗМІ.— Але хіба це не ваші політичні команди розбестили народ, намагаючись за будь-яку ціну здобути перемогу? Адже фальсифікації, Олександре Валентиновичу, були обопільні. — Конкретизуйте.— «Каруселі», які влаштовував БЮТ у Києві. Про це, до речі, повідомляли ЗМІ. Я вам можу передарувати папку, презентовану «ДТ» Лавриновичем. — Я можу погодитися з тим, що говорити про продаж голосів, їх скуповуючи, було б аморально. Нас можна звинувачувати багато в чому. Але як керівник центрального штабу знаю, що ми не опускалися до таких технологій. А ці порожні обвинувачення — тільки димова завіса для приховування своїх брудних схем. До того ж підкуп — досить дороге задоволення, і такої статті в нашому бюджеті не було. Так, у нас досить великі ресурси пішли на вибори. Але ми скрупульозно відзвітували перед ЦВК. Чого, до речі, не зробив наш опонент. І навіть якщо ви зараз запитаєте про неофіційний бюджет, я скажу те ж саме.— Повертаючись до вашого головного опонента на виборах, не вважаєте, що Тимошенко припустилася стратегічної помилки, залишившись на посаді в час кризи й не наважившись на дострокові вибори 2008 року? — Дискусія з цього приводу велася довго. Буквально з моменту спроб відставки Кабміну. А потім і указів Ющенка про розпуск парламенту, який мав відбутися в листопаді 2008 року. Тоді ситуація була ще досить стабільною. Але вже було зрозуміло, що 2009 рік видасться дуже тяжким. І, з погляду політологічного аналізу, ви маєте цілковиту рацію. Я сам намагався переконати Юлію Володимирівну в тому, що оскільки наше завдання — перемогти на президентських виборах, то дати можливість Януковичу спільно з Ющенком сформувати уряд в умовах кризи — просто дар Божий. І треба ним скористатися. Але вона вирішила, що це може бути вигідно для виборчої кампанії, але не для країни. Вона була впевнена, що ніхто, окрім неї, не утримає ситуацію. Можна назвати це патерналізмом, можна — героїзмом. Але останнє слово було за нею. І вона прийняла рішення не проводити дострокових виборів…— …і не виділяти грошей із бюджету на забезпечення указу президента, як того вимагав закон. — Ну, це вже було технічне питання. І ми залишилися працювати, не маючи повної виконавчої вертикалі, стабільної більшості в парламенті, а також підтримки силових структур.— А навіщо, Олександре Валентиновичу? Адже, не маючи ні того, ні іншого, ні третього, Кабмін об’єктивно не міг повноцінно здійснювати свої повноваження. Який тут уже патерналізм… — Всі ці аргументи були озвучені. Але надзвичайно швидко йшла хвиля кризи! Візьміть, наприклад, тільки один проблемний блок: відкрита позиція з газових договорів, зрив Ющенком переговорів із «Газпромом», газова війна, аварійний реверс газотранспортної системи із Заходу на Схід... Ми все це витримали й достойно вийшли зі, здавалося б, безнадійної ситуації. При цьому в Юлії Володимирівни був завжди один аргумент: окрім мене, ніхто не утримає ситуацію. І, хоч як це парадоксально, ми тоді нічого не змогли протиставити цьому аргументу.— У результаті за вас це зробили українські громадяни і Європа. Перші, віддавши перевагу Януковичу, остання, визнавши його перемогу, попри категоричну позицію Тимошенко, котра спробувала оскаржити в суді результати голосування. Більше того, Європа не тільки у спішному порядку запросила Україну в ЄС, а й вирішила не помічати неконституційного формування парламентської коаліції і створення Кабміну. Що сталося? Чому, на вашу думку, Юлію Володимирівну, котру нещодавно «випадково» оголосили майбутнім президентом, раптом так відверто проігнорували? Від вас настільки втомилися? — Люди справді втомилися від постійної нестабільності в країні. Це правда. І в цьому, як я вже сказав, провина демократичних сил, які не витримали випробування мідними трубами. Що стосується позиції наших європейських партнерів, то тут, швидше, не втома, а страх від непрогнозованості наслідків перемоги Януковича. Європа побоюється, що Янукович жорстко піде у фарватері інтересів Російської федерації. І Європа з погляду свого аналізу вважала і, напевно, вважає до цього часу: якщо вона почне жорстко вказувати на порушення, у тому числі конституційні, то рух нинішньої влади у бік, протилежний Європі, піде прискореними темпами. А так, узявши Януковича в обійми, вона все-таки має надію втримати Україну в зоні своїх інтересів. І не одержати єдиного газового та економічного фронту на сході. Я не хочу нікого скривдити, але давайте визнаємо, що Європа завжди виходила зі своїх власних інтересів, мало зважаючи на позицію третьої сторони.— Ми повинні були прожити ці п’ять років саме таким чином, щоб зрозуміти це? — Та що тут розуміти... Та й з чиїх інтересів, власне, Європа має виходити? Якщо вже зовсім відверто. Інша річ — не зовсім приємно, що інтереси мільйонів наших громадян цього разу не збіглися з інтересами Європи. Неприємно також і те, що використовуються подвійні стандарти. Теоретичні декларації про пріоритети прав людини, загальноєвропейські цінності дуже часто при практичному застосуванні відходять на задній план.— Як Тимошенко переживає цю ситуацію? — Вона дуже сильна людина. Тому мужньо терпить будь-які проблеми і ситуації. До того ж наша партія залишається членом Європейської народної партії. За тиждень відбудеться черговий з’їзд, і є висока частка ймовірності, що Юлія Володимирівна туди поїде. Аби обмінятися думками з приводу того, що відбувається, у тому числі й в Україні.— Хочете сказати, що вона готова озвучити якісь неприємні речі на адресу європейської позиції? — Не думаю. Все пройде в рамках дипломатії. Зрештою, наші внутрішні проблеми — це насамперед відповідальність наших громадян. Влада завжди продукт і відповідальність тих, хто за неї голосує. Час розставить крапки над «і». І з приводу ситуації в Україні, і з приводу нової влади.Про владу, міжнародний аудит і полювання на відьом— Як ви оцінюєте новий склад Кабміну? Чого очікуєте від влади Януковича і скільки, на вашу думку, вона протримається? — Я думаю, що теза про професіональний уряд, висунута «Регіонами», віднедавна сприймається дуже скептично. Навіть усередині команди Януковича є більш професійні люди, ніж ті, хто за якимось абсолютно незрозумілим кастингом отримав портфель міністра. Тобто ключовий міф про команду професіоналів починає розвіюватися. З іншого боку, головна проблема, до якої не можна ставитися поверхово і шапкозакидацьки, полягає в тому, що сьогодні в країні дуже швидкими темпами формується абсолютна влада Віктора Януковича. Безальтернативна влада. І це основний ризик нинішньої ситуації. Янукович особисто сформував Кабмін, особисто розставив силовиків, і в найближчі дні цілком замкне виконавчу вертикаль. У цьому плані досить показовий Крим, де в ПР не знайшлося жодного «професіонала», гідного зайняти посаду того ж таки прем’єра автономії. У результаті народний депутат Василь Джарти, котрий має донецьку, а не кримську прописку, обійняв цю почесну посаду. Я припускаю, що схожа ситуація буде і в інших областях. При цьому основний критерій відбору «професіоналів» — повна лояльність і готовність виконувати команди президента.— Але якби перемогла Тимошенко, то ситуація була б ідентична. Прогноз був один: вона на Банковій, ви на Грушевського (коаліція ж де-юре існувала). Та ж таки абсолютна влада. У чому різниця? — У підходах. Свобода слова, демократія, деполітизація силових відомств... Це чіткі позиції, на яких би Тимошенко формувала свою владу. Я переконаний також, що перемога Тимошенко не призвела б до домінування страху і терору. Не дозволила б у розріз із Конституцією скасувати вибори до місцевих органів влади. Не допустила б приватизації судової влади та девальвації права Верховного суду України (ВСУ за рішенням Конституційного суду втратив право переглядати рішення Вищих адміністративного і господарського судів). Не дозволила б корпоратизації влади економічним або регіональним угрупованням. Не допустила б кадрових чисток, які сьогодні вирують у силових структурах і в Кабміні. Невдовзі процес перекинеться в регіони. Тисячі держслужбовців втратять роботу.— Але команда Януковича дублює кроки команди демократів — вашої команди. — Кадрові чистки, організовані демократами, — це міф. У 2005 році з приходом Тимошенко секретаріат Кабміну практично не змінився. В СБУ я також спирався виключно на професіоналів. Залишив навіть тих, хто не зовсім коректно проводив оперативну роботу проти мене особисто. Більше того, у 2007 році в секретаріаті Кабміну ми не звільнили жодного заступника міністра Кабміну.— Ну, дозвольте, називати 10 тисяч тільки офіційно звільнених чиновників у 2005 році міфом! Цю цифру, до речі, озвучив тоді в «ДТ» керівник Головдержслужби Мотренко. — Тоді всі серйозні заміни робив Віктор Андрійович на регіональному рівні. Ми цього не робили. Ще приклад із життя. Я в 2007 році приймав справи в Миколи Яновича Азарова. Багато чиновників після того як він пішов з посади, залишилися працювати в службі першого віце-прем’єра. Зараз не тільки всю службу, а й ключових працівників секретаріату звільнено. Причому їм навіть не пояснили за що. Багато хто із цих держслужбовців усе життя пропрацював у Кабміні. Це носії інституціональної пам’яті. Але найсмішніше, що нова влада позбулася навіть тих, хто дістався нам у спадщину від Азарова в 2007 році. Очевидно, підозрюючи, що ми їх перевербували. Якщо ми повернемося, то ми зупинимося.— Юрій Луценко теж з тих, хто зачистив наждаком МВС у 2007-му? — Тоді досить жорстко формував свою політику в силових структурах президент. Тому, якщо це й було зроблено, то досить локально.— Чого ви очікуєте від Хорошковського на посаді голови СБУ? — Я поки що не коментуватиму цієї теми. Хотілося б подивитися на його реальні дії на цій посаді.— Ви настільки лояльні тому, що олігарх Хорошковський колись керував митницею в команді Тимошенко? — Не варто давати оцінок, не маючи для цього конкретної бази вчинених дій. Проте дуже б хотілося, щоб Службу не перетворили на інструмент політичного розшуку. І я думаю, що ми дуже скоро дізнаємося, який вибір зробить Валерій Іванович.— Говорячи про домінування терору і страху, ви мали на увазі міжнародний аудит? На сьогодні це основна страшилка «Регіонів», яка пролунала на адресу вашого уряду. — Я не вважаю, що це якась страшилка. Більше того, вам відомо, що поки Янукович обіцяє аудит, наш Кабмін на одному з останніх засідань ухвалив рішення звернутися до МВФ і Світового банку з проханням провести перевірку використання фінансових ресурсів, як уряду Тимошенко, так і Януковича в 2006—2007 рр. Притому не політичну перевірку, а фахову. Україна тривалий час співробітничає з МВФ, тому, гадаю, ця організація зацікавлена тільки в об’єктивних оцінках.— Ірина Акімова вже заявила, що Україна звернеться саме до МВФ. Тому ваші побажання, схоже, врахували. Однак вам не здається дивним, що прийняли рішення перевірити Януковича на одному з останніх засідань уряду? А чому не на одному з перших? І на підставі яких професійних даних у такому разі Юлія Володимирівна визначила швидкість за секунду, з якою крала команда Януковича? — У нас не було тоді часу гратися в аудит. Та й проблема полягала в іншому. Ну, проаналізувало ситуацію КРУ, знайшло мільярди нераціонально використаних коштів, і що далі? Куди цю інформацію подіти? Прокуратура ударно трудилася на Ющенка—Януковича. У нас не було механізмів довести до логічного завершення цю тему. Ми навіть не змогли покарати екс-керівників НАК «Нафтогаз», які довели компанію, практично, до банкрутства. Тобто будь-яка перевірка, окрім політичного месиджу, має нести в собі якісь серйозніші наслідки. Тим часом, гадаю, аудит від ПР має інше завдання — знайти міжнародну парасольку, яка прикриє початок репресій проти опозиції. Інших мотивів у їхніх діях я не бачу.— Що ви розумієте під репресіями? Ви припускаєте, що прем’єр (яка, до речі, два роки розпоряджалася бюджетом у ручному режимі) може опинитися у в’язниці? — Погрози, які останнім часом звучать із боку нової влади, свідчать, що присутність політичних опонентів вона сприймає як небезпеку для себе. Тому я цілком припускаю й такий розвиток подій.— Але як ви прокоментуєте недавню заяву глави Рахункової палати про те, що ви особисто і прем’єр, підписуючи незаконні розпорядження, котрі стосувалися тендерних закупівель, завдали державі збитків на 20 мільярдів? «Те, що скоєно злочин, — це стовідсотково, — заявив Симоненко. — Тепер, аби рухатися вперед, треба, щоб було й покарання за результатами злочину». — Я думаю, що пан Симоненко, який отримав Героя України від Ющенка, дуже хоче стати двічі героєм. Що для цього потрібно? Ногами бити опонентів Януковича і плювати в їхній бік. Це єдине пояснення таких заяв. І Юлія Володимирівна, і я завжди діяли тільки в рамках закону та регламенту Кабінету міністрів. І повірте мені, що ні до функцій прем’єра, ні до обов’язків віце-прем’єра не входять питання організації тендерних закупівель. Мені не соромно за жоден підпис, поставлений на будь-якому документі.— А як щодо підписів ваших підлеглих? Історія з відчуженням земельних ділянок Чернечого лісу по сусідству зі Змієвими валами, в якій була помічена компанія родичів пп. Крупка, Чеботаря та сестри вашої дружини, вже стала надбанням громадськості. — Я сьогодні переглянув цю публікацію. Але, ви знаєте, я давно не бачив сестри своєї дружини. Це дуже розумна, вихована, реалізована людина. І я впевнений, що вона діяла за законом. А він, як відомо, не забороняє нікому з громадян отримати 25 соток для ведення господарства.— Там більше, ніж 25 соток. Ідеться також про підставних осіб і фальсифікацію документів працівниками Кабміну. — Я обіцяю вам, що не полінуюся й дізнаюся, що там і до чого. Але, якщо чесно, поки що я так і не зрозумів, що там, власне, порушували сестра моєї дружини і працівники Кабміну.— Прокоментуйте тоді історію з таємним призначенням заступником міністра транспорту і зв’язку Олександра Черпицького, брата вашого депутата Олега Черпицького. Його дружина — суддя Вищого адміністративного суду, куди БЮТ подавав свій позов. Оперативне призначення було дуже схоже на плату за сприяння в суді. (Подробиці в матеріалі «Коротка історія одного призначення». — Авт.) — Я не знаю жодної таємниці, з цим пов’язаної. Але знаю точно, що пан Черпицький звільнений, його брат, зрадивши, увійшов у коаліцію «тушок», а БЮТ перейшов в опозицію.Про опозицію, альтернативу і співчутливих олігархів— Олександре Валентиновичу, чому момент переходу в опозицію став для лідера БЮТ таким важким? Чому Юлія Тимошенко видавалася розгубленою, а її послідовність полягала тільки в бажанні продовжувати війну. Без перепочинку й необхідної роботи над помилками. У вас справді не було плану «Б» на випадок поразки? — Юлія Володимирівна — справді той лідер, який ніколи й за жодних обставин не готується до поразки. Тому жодних запасних планів у нас не було. Ми взагалі не обговорювали цю тему.— Ви вважаєте, це раціонально? — Можна довго розмірковувати про раціональність і передбачливість, але суть залишиться незмінною: ми не готували запасних аеродромів і резервних шляхів відступу. Такий наш лідер, така наша політична команда...— І все ж вашу заяву, яка прозвучала після другого туру, про те, що Юлія Тимошенко задля збереження коаліції може піти у відставку, теж до розряду послідовних не зарахуєш. Ви ж знали, що вона ніколи цього не зробить. На які її рішення ви намагалися впливати таким чином? — Я не намагався впливати на Тимошенко. Таким чином я всього лише намагався припинити спекуляції деяких депутатів «НУ—НС» на цю тему. Адже своїми тезами про можливість зберегти демократичну коаліцію на чолі з їхнім прем’єром вони всього лише прикривали розгортання переговорів із регіоналами. Після моєї заяви у них були всі можливості скликати фракцію й ухвалити таке рішення більшістю голосів, потім ініціювати питання в коаліції і в рамках закону визначитися з кандидатурою прем’єра. Зрозуміло, що більшість НУ—НС не підтримала цей блеф, і лицемірство перемовників із ПР стало очевидним.— У вас складні стосунки з Юлією Володимирівною. Відомо, що ви були проти судового процесу, а також бажання Тимошенко за всяку ціну утриматися при владі. Чому вона вас не послухалася? — Наші стосунки перевірені роками і досить непростими, я навіть сказав би — трагічними обставинами. Тому я ніколи не коментував і не буду коментувати свої стосунки чи дискусії з Юлією Володимирівною. Ми одна команда. І цим усе сказано.— Можна погодитися з тим, що Кабмін Януковича нафталіновий. Але, по суті, таку ж нафталінову опозицію Юлія Тимошенко запропонувала країні на відомому мітингу біля підніжжя пам’ятника Шевченку. Більше того, на цей мітинг майбутні члени коаліції й опозиції прийшли прямо з кабінетів Сівковича і Клюєва, де намагалися виторгувати для себе «Рибгосп» або «Держліс». Не боїтеся поповнити лави маргіналів? — Стосовно присутніх на мітингу. Ми не маємо повноважень на якусь селекцію опозиції. Це не наше право і не наша відповідальність. Якщо людина в якийсь момент знайшла в собі сміливість прийти на мітинг і публічно заявити про свою опозиційність, то вже тільки за це її можна поважати. Це по-перше. По-друге, БЮТ абсолютно не має наміру займати якісь радикальні ніші. Ми маємо другу за чисельністю фракцію у Верховній Раді, яка, відповідно до всіх норм регламенту, вже чітко заявила про свою опозиційність і на сьогодні є єдиною офіційною парламентською опозицією. «НУ—НС» ще не озвучив із парламентської трибуни такого рішення. Однак частина лідерів «НУ—НС», які мають тверду громадянську позицію, також оголосили про перехід в опозицію. Ви знаєте, що в результаті було створено раду парламентських опозиційних партій, лідером якої стала Юлія Тимошенко. На сьогодні, фактично, сформована основна частина опозиційного уряду. Ми діємо в рамках закону і Конституції, і те, що комусь це не подобається, є виключно їхньою проблемою. Водночас ми будемо раді всім, хто готовий разом із нами нести тяжку ношу опозиції.— Олександре Валентиновичу, ви тримали руку на пульсі кампанії, бачили низький ККД, брехню, дворушництво, роботу на різні штаби. Ви також працювали в Кабміні і, маючи достатні теоретичні знання про боротьбу з корупцією, на практиці виявилися безсилі. Ви розумієте, що присутність у ваших лавах таких людей, як Губський, Осика, Яценко, хоч і не завадить тому, щоб бути опозицією, але не дасть змоги стати альтернативою цій владі. Селекція опозиції критично необхідна! Інакше ви — такі самі. — Давайте все-таки не будемо робити з прізвищ якісь фетиші. Це не завжди виглядає коректно. Тим більше що завдяки виходу з влади, ми зараз автоматично підійшли до етапу очищення команди. Опозиція в умовах монопольної і жорсткої влади і є головним чистильником. Зрадники і перебіжчики зникнуть з поля зору дуже швидко. Всі випадкові люди, котрі приєдналися в надії урвати щось від влади, відпадуть самі собою. Для цього навіть не треба проводити переклички і ставити позначки навпроти прізвищ. Життя та опозиційна робота завжди проводять кращу чистку, ніж будь-який навіть найдосвідченіший партійний функціонер.— Не завжди. Ваші 50 депутатів, які проголосували разом із ПР за закон про тендерні закупівлі буквально наступного дня після другого туру, теж входять до ради парламентських опозиційних партій. Професійні хамелеони досить успішно можуть виживати в умовах нашого політичного клімату. — Я непогано знаю наших опонентів, тому впевнений, що вони навряд чи дадуть розгулятися бізнесменам, котрі не йдуть у фарватері їхніх інтересів.— Хочете сказати, що саме тому Янукович ветував тендерний закон? — Тут складніше. Справа в тому, що за цей закон голосувала практично вся фракція ПР, а курирувала його перший заступник глави адміністрації президента Ірина Акімова. Вона ж — головний фахівець з економічних питань у команді Януковича. Що там у результаті відбулося і чому раптом конкуруючі за портфелі і потоки регіонали переграли самих себе, тільки їм самим і відомо. Тому я ще раз кажу, що опозиційна робота — найкращий чистильник і лікар команд.— А ви хіба не переграли самих себе, запропонувавши суспільству такий сірий опозиційний Кабмін? До Кабінету Азарова, приміром, увійшло аж дев’ять міністрів тіньового уряду Януковича. А скільком міністрам вашого опозиційного Кабміну ви б особисто довірили міністерство в разі повернення у владу? Двом? Трьом? — Проблема в тому, що ми не схотіли, щоб нас, як і наших опонентів, звинуватили в неповазі до законів, і виявилися затиснутими в рамки парламентської фракції. Тому в уряд увійшли тільки чинні народні депутати. Головним його завданням буде контроль за діями влади і чинного Кабінету міністрів.— Але контролювати й озвучувати порушення влади (а Тимошенко в цьому справді не має рівних) не означає запропонувати суспільству альтернативу. Йдеться про виразну, а головне підкріплену проектами законів, стратегію розвитку держави і галузей, професіональну команду, прозорі принципи формування цієї команди. Тоді не буде хаосу, політичних зачисток, а буде компетентна робота на державу. Інакше ви більше не потрібні у владі. — Гадаю, що паралельно буде створено стратегічну раду на чолі з лідером опозиції Тимошенко. Куди ми обов’язково підтягнемо професіоналів, які залишилися за стінами парламенту. Причому не тільки від БЮТ. Ми думаємо над форматом такої роботи. Проте я не став би настільки нівелювати роль контролю за діяльністю влади. Особливо в контексті окреслених вище ризиків.— Але ви маєте хороших помічників у цій справі. Українські олігархи навряд чи зацікавлені в тому, щоб Янукович «виріс» до «розмірів» Кучми. Тому в їхніх інтересах допомогти опозиції відстояти Конституцію. В тому числі й матеріально. За нашими даними, добродії Ахметов і Коломойський у цьому бачать свою альтернативу. Як ви це прокоментуєте? — Як анекдот. У чому насправді проблема абсолютної влади? У тому, що з якогось моменту людина, яка користується владою, перестає цікавитися думкою власних команд, у тому числі й олігархів, які привели її за руку на цей олімп. Я думаю, що через місяць-другий Віктор Федорович пробачить усім, кому заборгував. У нас є приклад сусідньої країни. Там бізнес теж вважав, що затіяв свою гру. Схоже, багато здатних логічно мислити олігархів нашої країни вже почали це розуміти. Проте думати треба було раніше.«Дзеркало тижня», № 11 (791) 20 — 26 березня 2010 року
Обсудить новость на Форуме